Антон Павлович Чехов: до 160-річчя від дня народження російського прозаїка і драматурга

Антон Павлович Чехов

29 .01.1860 — 15.06.1904

Антон Чехов народився у великій сім’ї купця третьої гільдії в Таганрозі. Письменник згадував: «У дитинстві в мене не було дитинства». Щоранку діти співали в церковному хорі, а після шкільних занять допомагали батькові в бакалійної крамниці. У Таганрозькій гімназії, в яку Антон поступив в 1868 році, сформувалося його бачення світу, любов до книг і театру; тут від одного з вчителів він одержав свій перший літературний псевдонім – «Чехонте». У 13 років Чехов вперше побував в театрі, де йшла оперета французького композитора Жака Оффенбаха «Прекрасна Олена». Саме тоді Чехов полюбив сцену та літературу. І не випадково, герої його перших творів, таких як «Трагік», «Комік», «Бенефіс» і ін., були акторами і актрисами.

У 1876 році глава сімейства розорився, сім’я була змушена виїхати до Москви, а шістнадцятирічний Антон, який завершував навчання в гімназії, залишився один і займався репетиторством, щоб заробити собі на життя. У ці роки він багато читав, писав нариси для гімназійних журналів, а журнал «Заїка» з короткими замальовками з таганрозького життя відправляв братам в Москву. Тоді ж Чехов написав першу п’єсу – «Безбатченківщина» і водевіль «Недарма курка співала».

У 1879 році Антон поступив на медичний факультет Московського університету, де навчався у відомих професорів: М. В. Скліфосовського, Г. А. Захар’їна і інших. Заняття в університеті Антон Чехов поєднував з постійною літературною роботою. В основному він публікувався під ім’ям Антоша Чехонте, пізніше з’явилися «Лікар без пацієнтів», «Дядечко», «Людина без селезінки», «Балдастов», «Антонсон», «Брат мого брата» – всього близько п’ятдесяти псевдонімів. Чехов друкувався в московських гумористичних журналах «Будильник», «Глядач», «Осколки», співпрацював з «Петербурзькою газетою», газетою «Новий час» і «Російськими відомостями». З 1882 року, будучи студентом, він уже допомагав лікарям лікарні при прийомі пацієнтів. У 1884 році Чехов закінчив курс університету і почав працювати повітовим лікарем. До цього часу письменник завершив роботу над першою збіркою оповідань «Витівка», але в друк вона так і не вийшла, мабуть, через фінансові проблеми. Перша збірка Чехова, «Казки Мельпомени», побачив світ в 1884 році. До 1885 року Чехов був уже популярним автором малих оповідань.

Завдяки видавцю журналу «Новий час» Олексію Суворину, Чехов зміг розкрити свій потенціал. У цьому журналі авторам платили пристойний гонорар, не обмежували їх ні за часом створення робіт, ні за кількістю слів. Саме в цей сприятливий для письменника час вийшли одні з його найкращих робіт: «Панахида», «Вороги», «Агафія», «Кошмар» та інші – і з’явилося чеховське оповідання  як нове явище в російській літературі. У «Новому часу» Антон Чехов вперше почав підписувати тексти власним ім’ям.

З 1887 року Чехов почав пробувати себе в більш серйозних жанрах і темах. Переломним твором в творчості письменника стала повість «Степ» – результат подорожі по Приазовью. Друг Чехова, Володимир Гіляровський, писав: «Чудово! Адже це ж справжній, справжній степ! Прямо дихаєш степом, коли читаєш ». У тому ж році в московському театрі Корша поставили перший драматичний твір Чехова – п’єсу «Іванов», а через рік його третю збірку, «В сутінках», відзначили в Академії наук Пушкінською премією.

З цього часу увага критики і читачів була прикута до кожного його нового твору. В кінці 1880-х років в манері Чехова з’явилася особливість, яку одні сучасники вважали перевагою, інші недоліком, – навмисна неупередженість опису, підкреслена  відсутність авторської оцінки. Особливо цією межею виділяються розповіді «Спати хочеться», «Баби» та «Княгиня».

У 1890 році Антон Чехов вирушив на острів Сахалін, щоб досліджувати побут російських в’язниць. Шлях через Сибір зайняв 82 дня, за які письменник написав дев’ять нарисів, об’єднаних під загальною назвою «З Сибіру». Адміністрація Сахаліну забороняла спілкуватися з політв’язнями, але письменник це правило порушував. Йому вдалося провести перепис населення острова, заповнивши десять тисяч карток на його жителів: згодом Чехов був нагороджений медаллю «За працю по першому загальному перепису населення».

Повертався Чехов з Сахаліну морським шляхом. Далі були Гонконг, Сінгапур, острів Цейлон, Суецький канал, Константинополь, Одеса.

 Письменник старанно збирав додаткові матеріали для книги про Сахалін. Через п’ять років вийшла художньо-публіцистична книга колійних записок про колонії і каторгу – «Острів Сахалін».

Вважається, що подорож на Сахалін в житті письменника зіграла фатальну роль – було бездоріжжя, і їхати довелося тисячі кілометрів на конях, в сирому одязі і наскрізь промоклих валянках – все це викликало загострення туберкульозу, яким Чехов хворів в гімназичні та студентські роки.

Після Сахаліну письменник оселився в Москві на Малій Дмитрівці. У ці роки Чехов був уже одним з найбільш читаних авторів в Росії. Він спілкувався з письменниками Львом Толстим, Володимиром Короленком, Володимиром Гіляровським, Дмитром Мережковським, режисером Володимиром Немировичем-Данченко,   акторами Олександром Ленським і Олександром Южиним, художником Ісааком Левітаном.

У 1890 році Антон Чехов знову відправився подорожувати, на цей раз по Західній Європі. Письменник побував у Відні, Болоньї, Венеції, Неаполі, де він піднімався на Везувій, в Парижі та інших містах.

У березні 1892 року Чехов купив маєток в підмосковному Мелихові. Там він відкрив медичний пункт, побудував три школи і дзвіницю, допомагав прокладати шосейну дорогу і, зрозуміло, лікував хворих. Під час голоду, який лютував в Меліхові в ці роки, письменник збирав пожертвування для голодуючих, а під час холери працював санітарним лікарем від земства: в його ділянці було 25 сіл, чотири фабрики і монастир. Лікарська практика забирала багато сил і часу, але саме в Меліхові Чехов написав свої найвідоміші твори: п’єсу «Чайка», повість «Палата № 6», розповіді «Будинок з мезоніном» і «Людина у футлярі» – всього близько 40 значних творів.

Завдяки «медичному» баченню Чехова література зобов’язана появі в ній галереї неповторних чеховських образів лікарів: літературний архетип інтелігента-лікаря, лікаря-гуманіста і подвижника.

В останні роки життя у Чехова загострився туберкульоз, тому лікарі наполягли на переїзді літератора на Південь. Спочатку він жив у Ніцці, потім в Парижі, а в вересні 1898 року облаштувався в Ялті. Там він побудував дачу, працював лікарем для приїжджих хворих.

Особисте життя письменника рясніє любовними історіями. Відносини Чехова з його пасіями тривали роками. Романи письменника не траплялися по черзі. Жінки, закохані в нього, часто знали одна про одну, але не поспішали розривати з ним зв’язок.

У 1898 році письменник познайомився зі своєю майбутньою дружиною – актрисою Ольгою Кніппер. Вперше він побачив її на репетиції в Московському Художньому театрі. У 1901 році вони одружилися. Актриса була примою трупи МХТ, тому не могла надовго їхати з Москви. Там же були і всі знайомі Чехова, друзі і видавці, а він залишався в Ялті і працював над п’єсою «Три сестри», оповіданням «Дама з собачкою» і повістю «В яру». Теплі і трепетні відносини з дружиною Чехов зберігав по листуванню – вони відправили один одному більше 800 листів і телеграм.

Останнім твором драматурга стала п’єса «Вишневий сад». Своєрідність п’єс Чехова відмічалася його сучасниками ще при перших постановках: для самого Антона Павловича відтворення сфери побуту було неодмінною умовою – інакше для нього втрачався сенс всього задуму. Чехов говорив:

«Треба створити таку п’єсу, де б люди приходили, йшли, обідали, розмовляли про погоду, грали в гвинт, але не тому, що так потрібно автору, а тому, що так відбувається в дійсному життя … Нехай на сцені все буде так само складно і так само разом з тим просто, як в житті. Люди обідають, тільки обідають, а в цей час складається їхнє щастя і розбиваються їхні  життя ».

Влітку 1904 року Антон Павлович вирушив на гірський курорт в німецьке місто Баденвайлер лікувати легкі. Але місцевий доктор виявив, що стан серця письменника значно погіршився. За спогадами дружини, в ніч з 1 на 2 липня Чехов прокинувся, перший раз в житті сам попросив послати по лікаря і сказав: «Давно я не пив шампанського …» Після чого письменник знову ліг спати – і вже не прокинувся. Вранці 5 липня труну з тілом Чехова відправили до Москви. Його поховали на Новодівичому кладовищі в Москві. Ольга Кніппер-Чехова пережила чоловіка на 55 років.

Антон Павлович Чехов, письменник з освітою лікаря, створив понад 300 творів. В наші дні його п’єси ставлять і екранізують не тільки на батьківщині, але і за кордоном. У своїх текстах Чехов піднімав найрізноманітніші теми, але ось про самого себе писати не любив. Як сказав він одного разу: «у мене хвороба – автобіографофобія».

Список літератури:

Чехов А.П. Полное собрание сочинений и писем в 30 томах. Сочинения в 18 томах / А.П. Чехов. – М.: Наука, 1983.-.

Чехов А.П. Собрание сочинений/ А.П. Чехов. – М.: Правда, 1950.-.

Чехов А.П. Собрание сочинений: в 12-ти т. / А.П. Чехов. – М.: Правда, 1985. – . – (Б-ка «Огонек», Отеч. классика).

Чехов А.П. Сочинения: в 2-х т. / А.П. Чехов. – М.: Худож. лит., 1982.-.

Чехов А.П. Избранные сочинения / А.П. Чехов. – М.: ОЛМА-ПРЕСС. Образование, 2003.- 735 с.

Чехов А.П. Избранные сочинения: в 2-х т. / А.П. Чехов. – М.: Худож. лит., 1986.-. – (Б-ка классики. Рус. лит.).

Чехов А.П. В человеке должно быть всё прекрасно / А.П. Чехов. – М.: Мол. гвардия, 1980.- 431 с.

Чехов А.П. Вишневый сад. Повести и рассказы. Пьеса / А.П. Чехов. – Харьков: Фолио, 2008.- 315 с. – (Русская классика).

Чехов А.П. Дама с собачкой. Рассказы, повести, пьесы / А.П. Чехов. – М.: Эксмо, 2007. – 640 с.

Чехов А.П. Дом с мезонином: повести и рассказы / А.П. Чехов. – М.: Правда, 1989.- 445 с.: ил.

Чехов А.П. Драма на охоте / А.П. Чехов. – М.: Эксмо, 2008. – 640 с. – (Русская классика).

Чехов А.П. Драма на охоте. Рассказы / А.П. Чехов. – М.: Правда, 1986.- 461 с.: ил.

Чехов А.П. Драматические произведения: в 2-х т. / А.П. Чехов. – Л.: Искусство, Ленингр. отд-ние, 1985.- (Б-ка рус. драматургии).

Чехов А.П. Избранное. Рассказы. Повести. Пьесы.  Воспоминания писателей о Чехове / А.П. Чехов. – М.: Эксмо, 2003. – 640 с.

Чехов А.П. Избранное. Рассказы. Повести. Пьесы / А.П. Чехов. – Симферополь: Таврия, 1977. – 431 с.

Чехов А.П. Лебединая песня: сборник / А.П. Чехов. – М.: Сов. Россия, 1990. – 108 с. – (Б-чка «В помощь худож. самодетельности»; № 14).

Чехов А.П. О любви: рассказы / А.П. Чехов. – М.: Худож. лит., 1985. – 128 с.

Чехов А.П. Остров Сахалин: [из путевых записок] / А.П. Чехов. – М.: Сов. Россия, 1984. – 366 с. – (Б-ка рус. худож. публицистики).

Чехов А.П. Палата № 6: повести / А.П. Чехов. – М.: Эксмо, 2006. – 640 с. – (Русская классика).

Чехов А.П. Повести. Рассказы / А.П. Чехов. – М.: Мир книги; Литература, 2006. – 400 с. – (Бриллиантовая коллекция).

Чехов А.П. Повести / А.П. Чехов. – М.: Правда, 1984. – 448 с.: ил.

Чехов А.П. Повести и рассказы / А.П. Чехов. – М.: Сов. Россия, 1984. – 253 с.

Чехов А.П. Повести и рассказы / А.П. Чехов. – К.: Дніпро, 1985. – 400 с.

Чехов А.П. Пьесы / А.П. Чехов. – Л.: Дет. лит. Ленингр. отд-ние, 1989. – 267 с.: ил. – (Шк. б-ка. Для сред. шк.).

Чехов А.П. Рассказы / А.П. Чехов. – К.: Веселка, 1989. – 216 с.: ил.

Чехов А.П. Рассказы; «Юбилей»: [шутка в 1-м д.] / А.П. Чехов. – М.: Сов. Россия, 1985. – 380 с.

Чехов А.П. Среди милых москвичей: [фельетоны, статьи, очерки, рассказы, повести] / А.П. Чехов. – М.: Правда, 1988. – 621 с.

Чехов А.П. Толстый и тонкий: повести и рассказы / А.П. Чехов. – М.: Худож. лит., 1980. – 250 с.

Чехов А.П. Толстый и тонкий: рассказы / А.П. Чехов. – М.: Худож. лит., 1985. – 400 с. – (Классики и современники. Рус. классич. лит.).

Чехов А.П. Шуточка: рассказы / А.П. Чехов. – М.: АСТ; Х. Фолио, 2004. –366 с.

 

А.П. Чехов в воспоминаниях современников / сост. Н.И. Гитович. – М.: Худож. лит., 735с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *