Арчибалд Джозеф Кронін
19.07.1896 – 06.01.1981
Арчибалд Джозеф Кронін народився в шотландському містечку Кардросс, графство Дунбаршір. Він був єдиною дитиною Джессі (уроджена Монтгомері) і Патріка Кронін. На його дитинство наклала відбиток рання смерть батька і бідність, з якою його мати намагалася боротися, залишившись на самоті. Через два роки після смерті чоловіка вона повернулася в будинок батьків, а сина відправила в академію Дамбартон, де він навчався на кошти дядька. Арчибалд проявив себе не тільки не по роках розвиненим студентом, отримуючи нагороди за свої успіхи і виграючи конкурси письменництва, але і прекрасним атлетом, футболістом і завзятим гравцем у гольф. Любов до спорту він зберіг на все життя.
Незабаром Кроніни переїхали до Йоркхілла, району міста Глазго, де Арчибалд відвідував Коледж Святого Алозі в районі Гарнетхілл. Завдяки винятковим здібностям, юнак був нагороджений стипендією Карнегі для вивчення медицини в Університеті Глазго в 1914 році. Пропустивши два роки навчання через службу у військово-морських силах під час Першої світової війни, в 1919 році Кронін блискуче закінчив університет, отримавши ступінь бакалавра хірургії.
У тому ж році в якості корабельного хірурга він здійснив подорож до Індії. Після війни Кронін працює судовим лікарем на лайнері, а потім служить в різних госпіталях.
Після одруження на Агнес Мері Гібсон, яку він зустрів ще в університеті Глазго, Кронін залишає Шотландію і їде з дружиною, яка також була доктором за професією, в Трегені, – маленьке шахтарське містечко в південному Уельсі, а потім в Тредегар, де вони проводять три роки, і де народилася їхня перша дитина. Працюючи медінспектором шахт, він приступає до дослідження професійних захворювань шахтарів.
Всі ці роки Кронін продовжував навчання, отримавши диплом з охорони здоров’я і ступінь доктора медицини, після чого починає лікарську практику в Уельсі та Лондоні.
Однак в 1930 році Арчибалду Кроніну довелося всерйоз зайнятися похитнувшимся здоров’ям. Він відправляється в гори, в Шотландію, де і починає писати свій перший роман «Замок Броуді» (1931). У якийсь момент він кинув писати, але місцевий фермер підбадьорив його, і Кронін завершив свій роман. Це історія про шотландську сім’ю Броуді, деспотичний глава якої – Джеймс Броуді – перетворює будинок в справжню в’язницю для дружини і
дітей. Відразу після виходу книгу чекав швидкий і сенсаційний успіх, відкривши Кроніну кар’єру письменника. Одинадцять років потому, в 1942 році, книга була екранізована з однойменною назвою.
З моменту видання першої книги Кронін більше не повертався до медицини.
Роман «Три любові» (1932) розповідає про Люсі Мур, чиє ідеальне життя починає руйнуватися після того, як вона дізнається про сімейну таємницю.
Міжнародний успіх Арчибалду Кроніну принесла його книга «Зірки дивляться вниз» (1935), написана в жанрі соціальної драми, присвяченої тяжкому життю шахтарів, їх боротьбі за справедливість. Монтре. В основу роману було покладено події, що відбулися під час найбільшого в історії Великобританії страйку – Загального страйку 1926 року.
Одним з найбільш значних творів автора став роман «Цитадель» (1937). У центрі сюжету – молодий талановитий доктор, в душі якого борються два почуття: благородне прагнення служити науці і спрага власної вигоди. В основі роману лежав досвід самого Арчибалда Кроніна, отриманий ним на роботі в лікарні Тредегар Котедж в Уельсі. Треба відзначити, що частково завдяки цьому твору була створена Національна служба охорони здоров’я Великобританії.
Перу Кроніна належать автобіографічні повісті, драма «Юпітер сміється» (1940).
Кілька романів Кроніна зачіпають тему релігії, тему, яка брала початок з його медичної освіти і практики, і з якої він заново познайомився в 1930-х роках.
Після війни Кронін подорожував з сім’єю по Європі. В автобіографічній книзі «Пригоди в двох світах» (1952) Кронін повертається до періоду роботи доктором в Шотландії і Південному Уельсі, в останніх главах він говорить про свої релігійні переконання, розповідає, як в 30-ті роки він звернувся до католицтва. Його батько був католиком, а мати – з протестантської родини. У школі Кронін відійшов від релігії – його дражнили через його католицьку віру, з тих пір у нього розвинулася огида до фанатизму як такого. У своєму есе 
«Чому я вірю в Бога» Кронін визнає, що під час навчання в медичній школі був агностиком, але приклади з лікарської практики, спілкування з віруючими людьми, а також приклад протестантки-матері, що стала католичкою, вплив навчання в єзуїтському коледжі, зробили віру в Бога важливою частиною його життя. Мрією Кроніна було братство людей і екуменічне взаєморозуміння між різними церквами, а не люте суперництво. Цим духом умиротворення відзначені всі його книги, що стосуються питань релігії.
Одна з найпопулярніших книг Кроніна – «Ключі Царства» (1941). Це історія про добросердого і скромного священика, який творить добро в недосконалому світі. Він залишався вірним своїй місії, хоч на його долю випало чимало випробувань.
Далі світ побачила дилогія «Юні роки» (1944) і «Шлях Шеннона» (1948). Ця, багато в чому автобіографічна, історія про Роберта Шеннона, якому вдається бути вірним своїм захопленням і мріям, вдається вирватися з тісного для нього провінційного маленького світу.
У список відомих творів Арчибалда Кроніна включений і «Пам’ятник хрестоносцю» (1956). Книга оповідає про обдарованого художника, який проміняв сан священика на палітру і фарби, щоб побачити світ і відтворити в мистецтві його так, як ніхто не робив цього раніше.
Роман «Древо Іуди» (1961) – історія однієї зради. Це книга про потурання своїм слабкостям і про наслідки цього. Дуже реалістично і правдиво розказана історія Девіда Морі, який зробив себе сам, але при цьому переступив через свою любов.
«Пісенька в шість пенсів і кишеню пшениці» (1964) – історія мрійливого, амбітного і наївного юнака, в образі якого письменник відбив багато фактів зі своєї біографії.
Коли за творами Кроніна Голлівуд почав знімати фільми, сім’я переїхала до США. Кронін постійно подорожував до своїх домівок на Бермудах і в Кап д’Айі, на Лазурному березі Франції, де проводив літні місяці.
Останні 35 років життя Кронін провів в Європі, живучи в Люцерні і Монтре в Швейцарії, де продовжував писати. Серед його друзів були Лоренс Олів’є, Чарльз Чаплін і Одрі Хепберн, старшому синові якої він став хрещеним батьком.
Арчибалд Джозеф Кронін помер у січні 1981 року в швейцарському містечку Монтре.
Список літератури:
Кронин, А.Д. Замок Броуди: роман / Арчибальд Джозеф Кронин. – М.: Кром, 1994. – 576 с.
Кронин, А.Д. Замок Броуди: роман / Арчибальд Джозеф Кронин. –К.: Вища шк, 1989. – 511 с.: ил.
Кронин, А.Д. Звёзды смотрят вниз: роман / Арчибальд Джозеф Кронин. – М.: Кром, 1994. – 640 с.
Кронин, А.Д. Звёзды смотрят вниз: роман / Арчибальд Джозеф Кронин. – Л.: Лениздат, 1990. – 638 с.
Кронин, А.Д. Звёзды смотрят вниз: роман / Арчибальд Джозеф Кронин. – Донецк: Донбасс, 1990. – 556 с.
Кронин, А.Д. Памятник крестоносцу: роман / Арчибальд Джозеф Кронин. – М.: Кром, 1994. – 416 с.
Кронин, А.Д. Цитадель. Вычеркнутый из жизни: романы / Арчибальд Джозеф Кронин. – М.: Правда, 1991. – 672 с.: ил.
Кронин, А.Д. Цитадель. Вычеркнутый из жизни: романы / Арчибальд Джозеф Кронин. – М.: Кром, 1994. – 640 с.
Кронин, А.Д. Юные годы. Путь Шеннона: романы / Арчибальд Джозеф Кронин. – М.: Кром, 1994. – 544 с.