Чарльз Діккенс: до 210-річчя від дня народження англійського письменника

Чарльз Діккенс

07.02.1812 – 09.06.1870

Чарльз Діккенс народився в містечку Лендпорт поблизу Портсмута. Його батько   був досить заможним чиновником. Своїх дітей і, зокрема, свого  улюбленця Чарлі містер Діккенс оточив турботою і ласкою. Маленький Діккенс     успадкував від батька багату уяву, легкість слова, а від матері, на плечі якої падали всі життєві турботи щодо збереження добробуту сім’ї,   життєву серйозність. Багаті здібності хлопчика захоплювали батьків, і  батько буквально змушував Чарльза розігрувати різні сцени, розповідати свої враження, імпровізувати, читати вірші і т. д.

   Однак родина Діккенса раптово розорилася. Батько був кинутий в боргову в’язницю, матері довелося боротися з бідністю. Зніжений, крихкий здоров’ям, повний фантазії хлопчик потрапив в важкі    умови експлуатації на фабрику з виробництва вакси. Все своє подальше життя     Діккенс вважав  розорення сім’ї та неохідність працювати в такому малому віці найбільшою образою для себе, незаслуженим і принизливим ударом. Він не любив про це розповідати, він навіть приховував ці факти, але саме тут Діккенс почерпнув свою гарячу любов до скривджених, до нужденних, своє розуміння їхніх страждань.

Родина Діккенсів провела у борговій в’язниці кілька місяців. Померла бабуся батька, Елізабет Діккенс, і залишила йому в спадок 450 фунтів стерлінгів. Втім, мати Чарлза Діккенса не квапилася відкликати його з роботи на виробництві вакси. Мабуть, після цього випадку Чарлз зробив висновок, що родиною повинен керувати батько, а мати повинна знайти своє місце у веденні домашнього господарства. «Я ніколи не забував, я ніколи не забуду, я ніколи не зможу забути, що моя мама не особливо переймалася тим, щоб забрати мене». Це один із факторів, які зумовили його вимогливе й невдоволене ставлення до жінок.

Після школи, з травня 1827 р., Діккенс почав працювати молодшим клерком в адвокатській конторі. Потім, вивчивши систему скоропису Герні, він покинув роботу й став вільнонайманим репортером. 

Кетрін Томсон Діккенс

Своє перше кохання, Марію Біднелл, Діккенс зустрів у 1830 р.. Вважається, що вона стала праобразом Дори з «Девіда Коперфільда». Батьки Марії не схвалювали залицяння Діккенса до дівчини й припинили стосунки між ними, відіславши її до школи в Парижі,  а повернулася дівчина охолонілою та чужою.
У 1836 році романіст одружився з дочкою свого приятеля-журналіста – Кетрін Томсон Хогарт.

Перші публікації Діккенса – “Нариси Боза”(1836), які являють собою психологічні замальовки, портрети лондонців,  спочатку вийшли в газетному варіанті. Вони  і принесли молодому автору популярність.

Але справжній успіх прийшов з появою перших глав  «Посмертних записок Піквікського клубу» (1837). У книзі зібрані жанрові замальовки, що описують особливості англійців, їхню добродушну живу вдачу. Оптимізм і легкість робіт Чарльза приваблювали інтерес дедалі більше читачів.

Двома роками пізніше Діккенс виступив з  «Ніколасом Никльбі» і «Олівером Твістом», який став причиною ажіотажу в англійському суспільстві. Соціальну роль цього твору важко переоцінити: столичні притулки стали піддаватися перевіркам, більш того, змінилося законодавство, що зробило життя сиріт та малозабезпечених дітей кращим.

Чарльз Діккенс та його дочки в саду їх будинку в графстві Кент

Слава Діккенса виросла стрімко. Свого союзника бачили в ньому і ліберали, оскільки вони захищали свободу, і консерватори, оскільки вони вказували на жорстокість нових суспільних взаємовідносин.

У родині Діккенсів народилося десять дітей. Але сімейне життя Діккенса склалося не цілком вдало. У стосунках із дружиною публіцист виявляв жорсткість і строгість, вказуючи жінці на її справжнє призначення – народжувати дітей і не заперечувати чоловікові, а згодом почав зневажати дружину. Дружина Діккенса, Кетрін, якій так часто дорікають у тому, що вона була надто слухняною і надто була схожою на героїнь  романів свого чолоіка, була насправді яскравою та розумною жінкою, яку просто зламали постійні вагітності та післяпологові депресії. На початку їхнього сімейного життя Кетрін насолоджувалася щасливим і незвичайним життям, супроводжуючи чоловіка у поїздці Америкою та Канадою. Вона брала участь у театральних виставах вдома та за кордоном і навіть написала книгу «Що у нас на обід?» (як свого роду допомогу молодим господиням). На жаль, Кетрін Діккенс зараз пам’ятають тільки як сумну кинуту дружину, що втратила прихильність чоловіка, а не як красиву та розумну жінку, з якою одружився Діккенс.

У 1857 році Чарльз зустрів 18-річну актрису Еллен Тернан. Їх роман тривав до смерті письменника. На сцену вона більше не вийшла. Цим близьким стосункам присвячений художній фільм «Невидима жінка».

Мандрівка до Америки описана Діккенсом в «Американських очерках», а також у деяких епізодах «Мартіна Чаззлвіта». В «Очерках» Діккенс помістив нищівну критику рабства, наводячи очевидні свідчення жорстокості.
В цей же час Діккенс став    головним редактором «Daily News», він висловлював свої соціально-політичні  огляди.

Твори Діккенса залишалися популярними, особливо його різдвяне оповідання «Різдвяна пісня» (1843), написане ним впродовж кількох тижнів, щоб оплатити витрати, пов’язані з п’ятою вагітністю дружини. 

Один з кращих його романів – «Торговий дім”Домбі і син”», який вражає нескінченною низкою постатей і життєвих положень. 

Ще більш ослаблений гумор в наступному найбільшому творі Діккенса – «Девід Копперфільд». Роман цей значною мірою автобіографічний. В ньому голосно звучить дух протесту проти нової капіталістичної Англії. Багато цінителів творчості Діккенса, в тому числі такі літературні авторитети як: Л. М. Толстой, Ф. М. Достоєвський, Шарлотта Бронте, Генрі Джеймс, Вірджинія Вулф, – вважали цей роман його найвизначнішим твором.

У наступні роки Діккенс досяг зеніту своєї слави. Незабаром були опубліковані дві книги, які можна вважати центральними в творчості Діккенса: «Повість двох міст» та «Великі сподівання». Романи мали гучний успіх. Водночас Діккенс був редактором і активним автором двох журналів.

Нових художніх висот сягає Діккенс в своїй лебединій пісні – у великому многоплановому полотні, романі «Наш спільний друг». У цьому творі вгадується бажання Діккенса відпочити від напружених соціальних тем. Задуманий як захоплюючий, наповнений найнесподіванішими типами, весь блискучий дотепністю – від іронії до зворушливого незлобивого гумору – цей роман повинен був за задумом автора, ймовірно, вийти легким, милим, забавним. В цьому останньому завершеному творі Діккенс продемонстрував всі сили свого гумору, закриваючись чудовими, веселими, симпатичними образами цієї ідилії від оволодіваючих ним невеселих думок.

Мабуть, похмурі роздуми повинні були знову знайти вихід в детективному романі Діккенса «Таємниця Едвіна Друда». З самого початку роману проглядається зміна творчої манери Діккенса – його прагнення вразити читача захоплюючим сюжетом, занурити його в атмосферу таємниці і невизначеності. Твір залишився незавершеним.

9 червня 1870 року  Діккенс, не старий роками, але виснажений досить безладним життям і безліччю всяких неприємностей, вмирає в Гейдсхілле від інсульту.

Слава Діккенса продовжувала зростати після його смерті. Його ім’я стало називатися поруч з ім’ям Шекспіра, його популярність в Англії 1880-1890-х затьмарила     славу Байрона.

Список літератури:

Диккенс, Ч. Собрание сочинений: в 10 т. / Чарльз Диккенс. – М.: Худож. лит., 1986.

Диккенс, Ч. Большие надежды: роман / Чарльз Диккенс. – М.: Эксмо, 2007. – 608 с.

Диккенс, Ч. Домби и сын: роман: в 2 т. / Чарльз Диккенс. – М.: Худож. лит., 1989.

Диккенс, Ч. Дэвид Копперфильд: роман / Чарльз Диккенс. – М.: Эксмо, 2008. – 944 с. – (Всемирная детская классика).

Диккенс, Ч. Жизнь и приключения Николаса Никльби: роман: в 2 т. / Чарльз Диккенс. – М.: Правда, 1989.

Диккенс, Ч. Жизнь нашего господа Иисуса Христа / Чарльз Диккенс. – Рига: Виела, 1991. – 93 с.

Диккенс, Ч. Лавка древностей: роман / Чарльз Диккенс. – М.: Правда, 1983.- 623 с.: ил.

Диккенс, Ч. Посмертные записки Пиквикского клуба: роман / Чарльз Диккенс. – М.: Худож. лит.,  1984. – 750 с.: ил. – (Б-ка классики. Зарубеж. лит.).

Діккенс, Ч. Пригоди Олівера Твіста: роман. – К.: Дніпро, 1987. – 423 с.: іл.. – (Вершини світ. письменства).

Диккенс, Ч. Приключения Оливера Твиста. Повести и рассказы / Чарльз Диккенс. – М.: Худож. лит., 1969. -683 с.

Діккенс, Ч. Різдвяна історія: роман. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 160 с.

Диккенс, Ч. Рождественские повести / Чарльз Диккенс. – М.: Худож. лит., 1990. -366 с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *