Діана Гнатівна Петриненко
08.02.1930 – 17.11.2018
«Я просто співала все життя і намагалася людям принести радість…»
(Діана Петриненко)
Легендарна Діана Петриненко народилася в Білоусівці Черкаської області.
Маленька Діана Паливода, таке її дівоче прізвище, певне, успадкувала свій талант від батьків: і мама, й тато мали гарні голоси.
«У батька, мами, бабусі, брата і сестри були чудові голоси. Як заспівають – заслухаєшся, серце завмирає від захвату. Справжній хор, де кожний співак веде свою голосову партію», – згадувала Діана Гнатівна. Батько був освіченою людиною, мав гарну бібліотеку. Щоправда, в дитинстві Діані не дозволяли читати «дорослі» книжки, тож із «Оводом» і «Королевой Марго» вона знайомилася нишком, заховавшись під ліжко…
Сама Діана співала заледве не відтоді, коли стала вперше на ніжки. На пасовиську дітлахи, з якими разом вона пасла корів, неодмінно просили заспівати «як патефон».
Коли 1941 році рідну Білоусівку зайняли німці, батька Діани забрали і розстріляли.
«Тато встиг передати з тюрми записку своїм трьом дітям, — згадувала Діана Петриненко. — Мені написав: “Діанусю, мій солов’їний голосочок, ти будеш щебетати, але слухайся маму”. Відтоді завжди гірко плачу, коли чую пісню “Пішли діти у долину, знайшли батькову могилу”».
Старшого брата співачки вивезли до Німеччини. Іван Паливода теж отримав прекрасну музичну освіту і став педагогом. Знаменита Вікторія Лук’янець – його учениця. Саме Іван привів сестру на прослуховування в музичне училище імені Глієра після закінчення 8-го класу – було це 1947р.
«Старший брат навчався у Києві. Приїхав додому і сказав: “Збирайся. Будеш учитися співати”. Я образилася: “І так добре вмію”. Їхали на даху вагона. З харчів мали кілька качанів вареної кукурудзи. В училищі директор гримнув: “А чого так пізно? Екзамени закінчилися”. Та погодився мене послухати. Взяв без іспитів.»
На прослуховуванні Діана співала «Солов’я» О. Аляб’єва. Твір вельми складний і для професійних виконавиць, а тут юна дівчина з далекого села вразила викладачів.
У 1955 році дівчина закінчила Київське музичне училище та Київську консерваторію, клас професора М. Єгоричевої. В 1958—1961 роках — стала аспірантом цієї консерваторії.
Навчання у Києві подарувало Діані зустріч з майбутнім чоловіком. Гаррінальд Петриненко також навчався в училищі Глієра по класу кларнета. Він був круглим сиротою, а гучне ім’я йому дала його вихователька-вчителька, прочитавши однойменну поему. Чоловік у всьому підтримував Діану. Коли народився їх син Тарас, Гаррінальд взяв на себе чималу частину клопотів, щоб Діана змогла завершити навчання. Саме він наполіг на її участі у Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Відні, звідки у 1959 році Діана привезла другу премію та автограф голови журі Тіто Скіпи.
Яскрава характерна зовнішність, дивовижний природний голос, тембр, який неможливо сплутати ні з яким іншим, і хороша вокальна школа повинні були б допомогти в творчому шляху. Діана все чекала запрошення на велику сцену оперного театру в Києві, але цього не сталося.
Але все ж у Діани Петриненко була можливість співати на сцені Маріїнського оперного театру в Ленінграді, де її залюбки би взяли у солістки. Іван Козловський наполягав на тому, щоб талановита українка залишилася співати в північній столиці. Діана Гнатівна відмовилася. У своїх інтерв’ю співачка говорила, що її тягнуло додому.
Візитною карткою Діани Гнатівни стало виконання українських народних пісень. Прекрасна, з гумором, її арія Наталки з опери Миколи Лисенка «Наталка Полтавка». Голос, наповнений радістю і дзвінким щастям, залишився в запису.
У 1955—1958 рр. вона була солісткою Державної хорової капели «Думка», а потім, упродовж 26 років – солісткою Київської філармонії. З 1991 року – стала професором Київської консерваторії.
Діана Петриненко тріумфально гастролювала у США, Канаді, Японії, Італії й Франції, Фінляндії й Угорщині, багатьох інших країнах. З-поміж виступів, що особливо запам’яталися – концерт 8 березня в рідному селі, у щемливій атмосфері, коли в залі сільського клубу половина глядачів – рідня, всі решта – друзі, сусіди…
«Щоб зачепити душу слухачів, на сцені треба поводитися природно, — казала Діана Гнатівна. — Коли я виконую ліричну пісню, переживаю її. І тоді в голосі з’являються тембральні фарби. Інколи так вживаюся в образ, що боюся заплакати.»
Співачка була однією з трьох найвідоміших українських співачок. Цей перелік так завжди й виглядав: Белла Руденко, Діана Петриненко, Євгенія Мірошниченко. Її неповторне сопрано лунало у вокальних творах М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, Дж. Верді, Д. Січинського, С. Рахманінова, М. Глінки, О. Білаша, Г. Майбороди, Ю. Мейтуса; в 9-й симфонії Л. Бетховена, ораторії «Пори року» Й. Гайдна, «Реквіємі» В. А. Моцарта й багатьох інших творах.
З особливою виразністю співала Діана Петриненко українські народні пісні та романси українських композиторів.
Співачка записала на грамплатівки такі українські народні пісні, як «Глибока кирниця», «Ой лугом іду, голосок веду», «Чотири воли пасу», «Чи я вплила», «Ой піду я до млина» та ін., а також романси Лисенка («Садок вишневий коло хати»), Заремби («Не тополю високую», «Утоптала стежечку»), Ревуцького, арії з опер українських композиторів.
Діана Петриненко мужньо і покірно переносила всі труднощі і вміла тримати удар долі. Вона стійко перенесла ранню смерть чоловіка, журналіста і ведучого музичної програми «Чиста криниця», яку вів Гаррінальд Петриненко на українському телеканалі. Він помер у 1980 році. З чоловіком їх єднала велика любов, і ці уроки любові, вочевидь, відіграли велику роль у формуванні особистості сина.
Професор Діана Гнатівна Петриненко підготувала цілу плеяду талановитих виконавиць, серед яких — Л. Монастирська, В. Базир, Н. Мойсеєва, А. Пригара, М. Тищенко, Л. Ліпітюк, К. Швидка.
До її професійної думки завжди прислухався й чи не найголовніший її учень у творчості й житті – відомий співак і композитор Тарас Петриненко.
Пісні Тараса Петриненка, єдиного сина Діани і Гаррінальда Петриненко, люблять в Україні. Тарас Петриненко автор музики і текстів для багатьох сучасних українських пісень. Його «Україна» вважається неофіційним гімном країни. Синові пісні Діана Гнатівна дуже любила, особливо – «Україну» і «Пісню про пісню»…
Діана Петриненко – лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1972). Її лірико-колоратурне сопрано підкорило сотні тисяч шанувальників камерної та оперної музики по всьому світу. У 1970 році співачці було присвоєно звання народної артистки УРСР. Через п’ять років вона отримала звання народної артистки СРСР.
Видатна українська оперна співачка Діана Петриненко пішла з життя на 89 році. Похована вона на Байковому кладовищі.