Елеонор Камерон: до 110-річчя від дня народження американської письменниці та літературного критика

Елеонор Камерон

23.03.1912 – 11.10.1996

Елеонор Френсіс Батлер Камерон – канадська дитяча письменниця, яка більшу частину свого життя мешкала в Каліфорнії.

Майбутня письменниця народилася у Вінніпезі (Канада). Потім, коли Елеонор виповнилося 3 роки, її сім’я переїхала до Південного Чарльстона, штат Огайо. Її батько займався сільським господарством, а мати керувала готелем. Через три роки вони переїхали до Берклі, Каліфорнія.  За кілька років її батьки розлучилися. Елеонор залишилася жити з матір’ю, і коли їй виповнилося 16 років, вона переїхала з матір’ю та вітчимом до Лос-Анджелеса. За спогадами письменниці, саме любов її матері-англійки до розповідання історій надихнула її на написання та вигадування історій.

Освіту дівчина здобула в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі та у Школі художнього центру Лос-Анджелеса. У 1930 році вона почала працювати в публічній бібліотеці Лос-Анджелеса, а потім працювала бібліотекарем-дослідником у Раді з освіти Лос-Анджелеса та у двох різних рекламних компаніях.

В 1934 році Елеонор Френсіс вийшла заміж за Яна Камерона, гравера і видавця, і в 1944–му у пари народився син Девід.

Її перша книга вийшла у 1950 році. Написання книги  було засновано на її досвіді роботи бібліотекарем. Книга була добре прийнята критиками, але погано продавалася. Елеонор Камерон не займалася літературною творчостю, доки її син не попросив її написати книгу, в якій він би став головним персонажем. Внаслідок цього з’явився її популярний серіал «Планета грибів».

Після успіху книг «Планета грибів» Камерон зосередилася на написанні літератури для дітей. У період з 1959 по 1988 рік вона випустила ще 12 дитячих романів, у тому числі «Суд кам’яних дітей» (1973) та напівавтобіографічну серію з п’яти книг про Джулію Редферн (1971–1988).

Серія «Планета грибів» почала друкуватися з 1950-х років із дизайном від ілюстратора Кевіна Хоукса. Історія пригод Чака та Девіда, двох хлопчиків, які вирушають на чужу планету Базідіум на саморобному космічному кораблі, стала нестаріючим серіалом — класикою, який обов’язково перечитуватимуть знову і знову.

Серія «Двір кам’яних дітей» присвячена фантастичній історії про дівчину Домінік. Коли друга героїня книги – Ніна – вперше бачить Домінік у Французькому музеї, вона відчуває, що у цій дивній красивій дівчині є щось нереальне. Насправді Домі дивним чином прийшла з часів Наполеона, і прийшла вона по допомогу саме до Ніни. Адже батько Домі був страчений як зрадник під час Французької революції, і Домі переконана, що саме Ніна зможе довести його невинність. Але щоб врятувати отця Домі, Ніні доведеться розгадати загадку, що розтяглася на два століття. І їй доведеться вирушити у минуле, назад до Франції та до двору кам’яних дітей… Безперечно, ця історія стала бестселером для багатьох підлітків.

Серія з п’яти книг про Джулію Редферн розповідає про дорослішання дівчини. П’ятнадцятий рік життя Джулії наповнений ревнощами, прощенням, першою любов’ю і безліччю захоплень, і все це відбувається на тлі люблячої підтримки з боку її дядька, прийомної бабусі та інших членів сім’ї.

В 1973 році Елеонор Камерон виграла Національну книжкову премію за книгу «Суд кам’яних дітей», а у 1979 році посіла друге місце за книгу «У зелені гори».

На додаток до своєї художньої літератури Камерон написала дві книги з критикою та роздумами про дитячу літературу. Перша, “Зелене і палаюче дерево”, була випущена в 1969 році і підвищила авторитет Кемерон у світі дитячої літератури.

Протягом 1970-х, 1980-х та початку 1990-х років Камерон працювала роз’їзним оратором та писала статті для таких видань, як The Horn Book Magazine, Wilson Library Bulletin та Children’s Literature in Education. Вона також була членом установчої редакційної ради дитячого журналу Cricket, який дебютував у 1973 році.

У 1972 році Елеонор Камерон та Роальд Даль обмінялися шпильками у трьох випусках The Horn Book, журналу, присвяченого критичним обговоренням дитячої та юнацької художньої літератури. Камерон викликала переполох, коли засудила популярну книгу Роальда Даля «Чарлі та шоколадна фабрика»:

«Проти чого я заперечую в «Чарлі», так це фальшивого зображення бідності і фальшивого гумор, заснованого на покаранні з відтінком садизму; його лицемірство… втілено в його моралі… що телебачення жахливе, ненависне … і що діти мають натомість читати хороші книги, хоча насправді сама книга ні на що не схожа більше, ніж на одне з найпристойніших телевізійних шоу».

Через деякий час Елеонор Камерон опублікувала свою другу книгу есе «Насіння і бачення: про написання та оцінку дитячих творів».

З кінця 1967 року до самої смерті Камерон жила в Пеббл-Біч, Каліфорнія. Вона померла у хоспісі у Монтереї, Каліфорнія, у віці 84 років.

Крім Національної книжкової премії в галузі молодіжної літератури, серед інших нагород Кемерон були Бостонська книжкова премія Globe-Horn 1972 року за книгу «Кімната з вікон», друге місце Національної книжкової премії 1976 року за книгу «До зелених гор» і премія Керлана 1985 року за книгу «Кімната з вікон».

З 1992 року Super-Con-Duck-Tivity вручає премію Елеонор Кемерон, одну з трьох щорічних премій «Золота качка» за визначні досягнення у галузі дитячої наукової фантастики, авторам  англомовних романів, написаних  для дітей початкової школи (класи з 2 по 6).

За свою видатну п’ятдесятирічну кар’єру Елеонора Френсіс Батлер Камерон  також допомогла заснувати журнал Cricket Magazine, надихнула Урсулу Ле Гуїн на створення серіалу «Земномор’я».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *