Фундатор практичної космонавтики:
Cергій Павлович Корольов
(12.01.1997 – 14.01.1966)
“Я не боюся труднощів”.
Сергій Павлович Корольов
Сергій Павлович Корольов народився 12 січня 1907 року в Житомирі в родині вчителя російської словесності Павла Яковича Корольова.
У 1909 році родина перебралася до Києва і незабаром після цього батьки розлучилися. За рішенням матері маленького Сергійка відправили до Ніжина до бабусі і дідуся. У 1915 році 
Сергій вступив до підготовчих класів гімназії в Києві. У 1916 році мати знову вийшла заміж і разом з сином і чоловіком Георгієм Михайловичем Баланіним переїхала до Одеси. У 1917 році хлопчик вступив до гімназії, проте почалася революція, гімназію закрили, і чотири місяці він займався в єдиній трудовій школі. Далі здобував освіту вдома, займаючись самостійно за гімназійної програмою за допомогою матері і вітчима, які були вчителями, а вітчим, крім педагогічної, мав ще й інженерну освіту. Ще в шкільні роки Сергій відрізнявся винятковими здібностями і нестримною тягою до нової тоді авіаційній техніки.
У 1921 році в Одесі з’явився загін гідролітаків, і майбутній конструктор захопився повітроплаванням, а в 1923 році почав займатися в планерному гуртку. У 17 років він вже розробив проект літального апарату оригінальної конструкції – “безмоторного літака До 5”.
У 1922-1924 рр. Сергій Корольов навчався в будівельній професійній школі, займаючись в багатьох гуртках і на різних курсах.
Поступив в 1924 році до Київського політехнічного інституту за профілем авіаційної техніки, де за два роки освоїв в ньому загальні інженерні дисципліни та став спортсменом-планеристом. Восени 1926 року він перевівся до Московського вищого технічного училища (МВТУ) ім. Баумана на аеромеханічний факультет.
Під час навчання в МВТУ Корольов був уже відомий як молодий здатний авіаконструктор
і досвідчений планерист. З четвертого курсу він поєднував навчання з роботою в конструкторських бюро (КБ). З 1927 по 1930 рр. брав участь у Всесоюзних планерних змаганнях в Криму під Коктебелем, де літав сам і представляв свої планери, в тому числі планер СК-1 “Коктебель” і СК-3 “Червона зірка”, спеціально сконструйований і побудований для виконання фігур вищого пілотажу.
У 1929 році Корольов відвідав в Калузі Костянтина Ціолковського, щоб проконсультуватися з питання польоту планера на наддалекі відстані, але вчений порадив Корольову зайнятися вирішенням проблеми космічного польоту. Після знайомства з Ціолковським і його роботами Сергій Корольов захопився ідеєю створення літальних апаратів ракетного типу.
У 1930 році він працював в Центральному КБ заводу ім. В.Р. Менжинського, а з березня 1931 року почав працювати старшим інженером з льотних випробувань в Центральному аерогідродинамічному інституті (ЦАГІ).
У 1931 році Корольов брав участь в організації Групи вивчення реактивного руху (ГВРР), яку очолив у травні 1932 року. Під його керівництвом були запущені перші радянські ракети .
У 1938 році за безпідставним звинуваченням Сергій Корольов був заарештований і засуджений на 10 років. Крім тюремного ув’язнення, його ще й “понизили в правах терміном на п’ять років з конфіскацією всього майна”. Здоровому глузду нині не під силу збагнути логіку вердикту. Якщо врахувати, що Сергій Корольов дні і ночі проводив у лабораторіях, на практиці регулював і удосконалював льотні параметри “виробів”. Абсурд звинувачення тим очевидніше, що буквально напередодні арешту він
брав участь у випробуваннях “далекобійної крилатої ракети”. У кризовій “нештатній” ситуації проявив мужність, істинно вольові якості. Був поранений в голову, госпіталізований …
Треба особливо підкреслити, що після арешту Сергія Павловича Корольова проривні розробки в області створення рідинних ракетних двигунів в СРСР, по суті, виявилися на точці замерзання. Важко навіть уявити, скільки втратила країна в оборонній сфері, в тих областях, які через роки стали визначальними в досягненні ракетно-ядерної рівності з Америкою. Але це розуміння можновладцям прийде потім. У 1939 році нове керівництво НКВД вирішило організувати конструкторські бюро. В одне з таких бюро, очолюване Андрієм Туполєвим, теж ув’язненим, і був спрямований Сергій Корольов. Цей колектив займався проектуванням і створенням пікіруючого бомбардувальника Ту-2.
У ці роки він створив крилату ракету 212 класу «земля – повітря», розробив конструкцію ракетного прискорювача для бойових літаків. У ці ж роки він почав самостійно розробляти проект нового апарату – ракети для польотів в стратосферу.
В кінці ув’язнення з С. П. Корольовим сталося справжнє диво: його повинні були достроково з
вільнити з ГУЛАГу, але Корольов захворів і опинився в лазареті. Це врятувало Сергія Павловича від смерті – корабель, який віз на борту колишніх політзеків, затонув. У липні 1944 року С. П. Корольова достроково звільнили з ув’язнення зі зняттям судимості, але без реабілітації.
Після закінчення війни в другій половині 1945 року Сергій Корольов в числі інших фахівців був відряджений до Німеччини для вивчення німецької техніки. Особливий інтерес для нього представляла німецька ракета V-2 (Фау-2).
У серпні 1946 року Корольов почав працювати в підмосковному Калінінграді (потім перейменованому в 1996 році в Корольов), де був призначений головним конструктором балістичних ракет дальньої дії і начальником відділу по їх розробці.
4 жовтня 1957 року сконструйована Корольовим ракета вивела на орбіту перший штучний супутник Землі. З цього дня і почалася ера практичної космонавтики. Спочатку в космос літали тільки тварини, а 12 квітня 1961 року Корольов разом зі своїм колективом здійснив успішний запуск космічного корабля “Восток-1” з космонавтом Юрієм Гагаріним на борту. З цього польоту почалася ера пілотованої космонавтики.
З 1959 року Сергій Павлович Корольов керував програмою досліджень Місяця. В рамках цієї програми до Місяця було направлено кілька космічних апаратів, в тому числі апаратів з м’якою посадкою. За життя Корольова на його космічних кораблях у космосі побувало ще десять радянських космонавтів, був здійснений вихід людини у відкритий космос 
(Олексій Леонов 18 березня 1965 року на КК “Схід-2”).
Під керівництвом Сергія Корольова був створений перший космічний комплекс, багато балістичних і геофізичних ракет, запущені перші в світі міжконтинентальна балістична ракета, ракета-носій “Восток” і її модифікації, штучний супутник Землі, здійснені польоти КК “Восток” і “Восход”, створені перші КА серій “Луна”, “Венера”, “Марс”, “Зонд”, ШСЗ серій “Електрон”, “Молния-1” , “Космос”; розроблений проект КК “Союз”.
Корольов був одружений двічі. У серпні 1931 року він одружився на своїй колиш
ній однокласниці Ксенії Максиміліанівні Вінцентіні. У 1935 році у них народилася донька Наталя, але шлюб виявився невдалим і в 1948 році вонирозлучилися. Друга дружина – Ніна Іванівна Котенкова.
Колега Сергія Павловича, двічі Герой Радянського Союзу, космонавт Володимир 
Аксьонов розповідав: «Одного разу він неголосно запитав нового співробітника, чи вірить той в Бога. Співробітник відповів, що вірить. Корольов сказав: «Ну і правильно». Насправді всі великі вчені, включаючи і вчених, фізиків віруючі, найбільше число віруючих – це фізики-атомники .»
Святіший Патріарх Алексій в посланні учасникам урочистого вечора, присвяченого 100-річчю від дня народження С.П. Королева сказав: “Досягнення нових наукових рубежів, що відкрилися людству з початком безпосереднього дослідження навколоземного простору, стало можливим багато в чому завдяки діяльності цього видатного вченого і невтомного трудівника.
Його зусиллями і трудами однодумців було закладено основу для подальших космічних досліджень, що дало новий імпульс розвитку ракетобудування і дозволило людській думці придбати багатий матеріал для роздумів, що дозволяє долучитися таємничої суті Творіння світу і життя у Всесвіті.
Це має особливу цінність для нас, оскільки сміливе проникнення в незвідану досі область Божого світу, відкриває нам, по слову Святого Письма, можливість пізнання творчої Божественної Премудрості, через вивчення матеріального світу: «Ибо невидимое Его, вечная сила Его и Божество, от создания мира через рассматривание творений видимы» (Рим.1:20)».
Помер С. П. Корольов 14 січня 1966 року. Урна з його прахом встановлена на Красній площі в Кремлівській стіні.
Сергій Корольов був академіком АН, членом президії АН СРСР (1960-1966), двічі Героєм Соціалістичної Праці, (1956, 1961), лауреатом Ленінської премії (1957). Був нагороджений Золотою медаллю ім. К.Е. Ціолковського АН СРСР (1958), 2 орденами Леніна, орденом “Знак Пошани” і медалями.
Список літератури:
Губарев, В.С. Утро космоса. Королев и Гагарин / В.С. Губарев. – М.: Мол. гвардия, 1984. – 191 с. – (Люди и космос).
Дихтярь, А.Б. Прежде чем прозвучало: «Поехали» : докум. композиция: [по истории космонавтики]/ Адольф Дехтярь. – М.: Политиздат, 1987. – 239 с.: ил.
Романов, А.П. Королев / Александр Романов. – М.: Мол. гвардия, 1990. – 480 с.: ил. – (Жизнь замечательных людей).
Старостин, А.С. Адмирал Вселенной: Королев. Рассказ о времени и человеке: для сред. школ. возраста / Александр Старостин. – М.: Мол.гвардия, 1982. – 223 с.: ил.
Творческое наследие академика Сергея Павловича Королева: избранные труды и документы. – М.: Наука, 1980. – 591 с.
Шевчук, С. Сергій Корольов / С. Шевчук. – Харків: ПЕТ, 2015. – 128 с.