Гаррі Сінклер Льюїс
07.02.1885 – 10.01.1951
Письменник Гаррі Сінклер Льюїс народився в містечку Соук-Сентер (штат Міннесота), в сім’ї сільського лікаря. Хлопчик втратив матір у ранньому дитинстві, його виховували батько і мачуха. У дитинстві Сінклер був негарним, незграбним прищавим рудоволосим хлопчиком. Він викликав глузування у дітей і дорослих своєю зовнішністю і незвичайними поглядами, любив усамітнення, читання віршів, уникав гучних ігор і спілкування.
У 1902 р. Льюїс вступив в Оберлін-Акедемі. Через рік він був прийнятий в Єльський університет в Нью-Хейвені. У студентські роки Льюїс починає писати вірші в стилі популярних тоді вікторіанських поетів Суінберна і Теннісона, одна з його готичних балад друкується в університетському літературному журналі – велика честь для першокурсника. 
Згодом Льюїс сам працював в редколегії цього журналу і зарекомендував себе талановитим молодим письменником. Багато професорів з повагою ставилися до здатного і дотепного юнака, проте сам Льюїс згодом говорив, що в Єлі йому жилося нітрохи не краще, ніж в Сок-Сентрі. Приїхавши на студентські канікули до Сок-Сентра, Льюїс знічев’я задумав роман про 
провінційне життя, який вирішив назвати The Village Virus і який через 15 років став «Головною вулицею». Під час літніх канікул у 1904 і 1906 рр. Льюїс їздив на баржі для перевезення худоби до Англії. Враження від цих поїздок стали матеріалом для майбутніх книг.
У 1906 р. він незабаром залишив університет і став двірником у соціалістичній комуні Елтона Сінклера Хелікон-Холла. Однак новий образ життя досить скоро йому набрид. Льюїс відправився до Нью-Йорка і тут почав літературну діяльність. Його вірші і новели друкуються в різних журналах, і Льюїс стає заступником головного редактора журналу Transatlantic Tales.
Однак довго залишатися на одному місці було не в його характері. За короткий час він встиг перепробувати безліч занять. Льюїс працював на будівництві Панамського каналу. У 1908 р. він все-таки отримав диплом університету. Сінклер працював журналістом, деякий час жив в колонії художників в Кармелі (штат Каліфорнія). Саме тут він познайомився з письменниками Джорджем Стерлінгом і Джеком Лондоном. Льюїс продавав свої ідеї Джеку Лондону, і той написав по ним кілька оповідань.
З 1910 р. Льюїс став співпрацювати з різними видавництвами і журналами. У цей період було опубліковано кілька його творів. Першим його опублікованим твором стала дитяча книга Hike and the Aeroplane (1912). Трохи більше року тому виходить перший серйозний роман Льюїса «Наш містер Ренн» (1914), де розповідається про молодого мрійника, в якому неважко впізнати самого Льюїса. Герой з пригодами добирається до Лондона, де його чекають любов і розчарування, і повертається в Америку більш тверезим і, безумовно, більш практичним.
У 1914 р. Льюїс одружився на Грейс Лівінгстон Хеггер, у подружжя народився син. Через 14 років Льюїс розлучився і одружився на журналістці Дороті Томпсон, яка стала матір’ю його другого сина. Із другою дружиною Льюїс розлучився в 1942 р..
У 1915 р. газета «Сатердей івнінг пост» заплатила Льюїсу тисячу доларів за оповідання «Природа». Це було серйозним успіхом. Літературна діяльність стала тепер для Льюїса основним заняттям. У наступні чотири роки вийшли його твори «Робота» (1917), «Простаки» (1917), «На вільному повітрі» (1919), «Головна вулиця» (1920), «Беббіт» ( 1922), «Ероусміт» (1925), «Елмер Гентрі», «Додсворт» (1929), «Енн Вікерс» (1933), «Твір мистецтва» (1934).
Популярність Льюїса як соціального критика і письменника постійно коливалася. На початку 20-х років у Льюїса була дуже висока репутація, він входив до числа кращих американських письменників. Коли в 1926-му його нагородили Пулітцерівською премією, він відмовився прийняти нагороду, заявивши, що в літературні премії не вірить, а крім того, є інші письменники, більш гідні нагороди. Після цього популярність Льюїса зросла ще більше, стала ще суперечливіше. До кінця 20-х до Льюїса приходить міжнародне визнання, він вважається одним з найсміливіших і гострих письменників Сполучених Штатів.
У 1930 р. Льюїс отримав Нобелівську премію з літератури «за потужне і виразне мистецтво оповідання і за рідкісне вміння з сатирою і гумором створювати нові типи і характери». Після Нобелівської премії, на думку критиків, творчість Льюїса стала помітно гірше. У цей період були створені: «У нас це неможливо» (1935), «Кесс Тімберлейн» (1945), «Кінгсблад, нащадок королів» (1947).
Льюїс зловживав алкоголем, що підірвало його здоров’я. Письменник помер від серцевого нападу в Римі на 66-му році життя. Його останній роман «Світ такий широкий» був виданий вже після його смерті.
Список літератури:
Льюис, С. Бэббит. Эроусмит / Синклер Льюис. – М.: Худож. лит., 1973. – 796 с. – (БВЛ. Сер. 3. Т.163).
Льюис, С. Главная улица. Бэббит: романы / Синклер Льюис. – М.: Худож. лит., 1989. – 864 с. – (Б-ка лит-ры США).
Льюис, С. Кингсблат, потомок королей: роман; Рассказы / Синклер Льюис. – М.: Правда, 1989. – 477 с.: ил.
Льюис, С. У нас это невозможно: роман / Синклер Льюис. – М.: Худож. лит., 1989. – 397 с.: ил. – (Полит. роман).
Льюис, С. Эроусмит: роман / Синклер Льюис. – М. .: Правда, 1990. – 475 с.: ил.