Льюїс Керрол
27.01.1832 – 14.01.1898
«Один із найважливіших секретів у житті в тому, що тільки те, що ми робимо для інших людей, є єдиним, що варто робити». (Льюїс Керрол)
Льюїс Керрол – професор математики Оксфордського університету (1855-1881), автор книги «Аліса в Країні Чудес», що увійшла до списку дванадцяти «самих англійських» предметів та явищ, складеного міністерством культури, спорту та ЗМІ Великобританії…
Чарльз Лутвидж Доджсон народився в домі сільського священика в селі Дерсбері поблизу Ворінгтона, графство Чешир. Він був найстаршим хлопчиком в сім’ї, в якій було семеро дівчат і четверо хлопців.
Коли Чарльзу виповнилося 11 років, родина переїхала в Крофт-на-Тіз в північному Йоркширі на наступні 25 років.
Освітою юного Доджсона до дванадцяти років займався батько, блискучий математик, якому пророкували чудову академічну кар’єру, але він вважав за краще стати сільським пастором. Збереглися складені разом із батьком «списки для читання» Чарльза, які свідчили про солідний інтелект хлопчика. Наприклад: у семирічному віці Чарльз прочитав алегоричну новелу «Мандрівку пілігрима» Джона Баньяна.
Він був лівшею і, за неперевіреними даними, йому забороняли писати лівою рукою, чим травмували молоду психіку. Ймовірно, саме це призвело до заїкання, яке впливало на соціальні стосунки Доджсона протягом життя.
З дитячих років він розважав сім’ю магічними фокусами, ляльковими виставами та віршами, написаними ним для саморобних домашніх газет («Корисна та повчальна поезія», 1845).
Півтора роки по тому Чарльз вступив до Регбі-Скул, де він провчився чотири роки (з 1846 по 1850 роки), проявивши видатні здібності до математики та богослов’я. «Відтоді як я прийшов у Рагбі, я не мав учня його віку, який подавав би такі надії», — відзначав вчитель математики Р. Б. Мейджор.
На початку 1851 року Чарльз вступив до Крайст-Черч, одного з найбільш аристократичних коледжів при Оксфордському університеті.
Перемігши в конкурсі на стипендію і удостоївшись відзнак з математики, класичних мов та античної літератури в 1852 році, юнак був допущений до наукової роботи, а також отримав право читати лекції в християнській церкві, яким користувався 26 років.
Вже під час навчання в коледжі Чарльз писав вірші і короткі оповідання, відсилаючи їх у різні журнали.
З 1854 його роботи стали з’являтися в серйозних англійських виданнях: The Comic Times, The Train. Цього ж року Доджсон закінчив зі ступенем бакалавра Оксфорд, де згодом, після здобуття магістерського ступеня (1857) залишився працювати і, зокрема, займати посаду професора математики (1855-1881).
У 1856 в коледжі з’явився новий декан – Генрі Лідделл, разом з яким приїхали його дружина і п’ятеро дітей, серед яких була і 4-річна Еліс, яка і стала прототипом майбутньої знаменитої літературної героїні.
В 1861 році Керрол прийняв духовний сан і став дияконом англіканської церкви, що не давало йому права одружуватися.
Своє справжнє ім’я Чарльз Лутвідж (прізвище Доджсон) письменник переклав латиною, а потім отримане ім’я Carolus Ludovicus знову переклав англійською й переставив слова місцями. Так з’явився його псевдонім Lewis Carroll, яким він підписував всі свої літературні («несерйозні») досліди. Справжнє ж ім’я ставив лише в назвах математичних робіт («Конспекти з плоскої геометрії алгебри», 1860, «Відомості з теорії детермінантів», 1866). Серед ряду математичних робіт Доджсона виділяють працю «Евклід та його сучасні суперники».
У 1864 р. Керрол написав знаменитий твір «Аліса в Країні Чудес» («Пригоди Аліси в Країні чудес»). У ній розповідається про дівчинку на ім’я Аліса, яка потрапляє крізь кролячу нору в уявний світ, населений дивними істотами. Книга вважається одним з кращих зразків літератури в жанрі абсурду; в ній використовуються численні математичні, лінгвістичні та філософські жарти і алюзії.
Надзвичайно сильна прихильність Доджсона до дітей (причому дівчинки майже витіснили хлопчиків з кола його друзів) спантеличувала ще його сучасників, хоча жоден з дітей, з якими він дружив, ніколи не говорили ні про які відхилення від норми поведінки в спілкуванні з ним. 
Еліс Лідделл, семирічна красуня з широко розкритими очима, дочка ректора, завдяки Керролу перетворилася в Алісу казкову.
Еліс Лідделл
Керрол, дійсно, дружив з нею – багато років, і в тому числі після того, як вона успішно вийшла заміж. Він зробив багато чудових фотографій маленької і великої Аліси Лідделл.
За першою казковою повістю вийшла друга книга — «Аліса в Задзеркаллі» («Крізь дзеркало, і Що там знайшла Аліса»,1871), — на похмурий зміст якої вплинула смерть батька Керрола (1868) і багаторічна депресія, що послідувала за нею.
Серед видавців одними з найбільш популярних залишаються ілюстрації Джона Теннієла. Керрол хотів особисто проілюструвати книгу, але техніка його малюнка перебувала на аматорському рівні.
Ознайомившись з текстом, Теннієл погодився зробити до нього сорок дві ілюстрації: Льюїс Керрол наполягав саме на цій кількості. Умовою Керрола було – повна відповідність ілюстрацій його авторському баченню, але Теннієл, спочатку погодився з цією вимогою, незабаром змінив свою думку і виступив в якості повноправного учасника концепції оформлення книги. 
Існує велика кількість перекладів казки на різні мови світу. Літературні оглядачі і самі перекладачі відзначали, що казка Керрола багато в чому побудована на англійських гостротах і каламбурах, фольклорі, лінгвістичних і філологічних тонкощах. Хід оповідання і його структура мали сильний вплив на мистецтво, особливо на жанр фентезі.
«Полювання на Снарка»(1876), фантастична поема з описом пригод химерної команди по-різному неадекватних істот і одного бобра, стала останньою широко відомою роботою Керрола.
Керрол видає збірки загадок та ігор («Дублети», 1879; «Логічна гра», 1886; «Математичні курйози», 1888-1893), пише вірші (збірка «Вірші? Сенс?», 1883). Він увійшов в історію літератури як автор «безглуздя», у тому числі , акровіршів та віршиків для дітей, у яких було «запечено» їхнє ім’я.
12 грудня 1889-го виходить у світ перша частина роману «Сільві і Бруно», а наприкінці 1893 і друга, але літературні критики поставилися до твору з прохолодою.
Ще однією пристрастю Чарльза були шахи. До речі, сюжет “Аліси в Задзеркаллі” побудований на шахівниці, складеній самим Керролом.
Одним з його захоплень була фотографія. Керрол займався фотографією самозабутньо і досяг великих успіхів у цьому важкому мистецтві. Він став першим з портретистів, хто привніс в фотографію природність і невимушеність. У наші дні він визнаний одним з кращих фотографів вікторіанської епохи.
Усі його досягнення – наслідок характеру Керрола, який відрізнявся непохитним наміром реалізувати свою мрію. Він працював цілими днями, не відриваючись навіть на нормальну їжу (протягом дня «в сліпу» перекушував печивом) і часто просиджуючи довгі безсонні ночі за своїми дослідженнями.
Як з’ясувалося згодом, в XX столітті, в своїх математичних, логічних і лінгвістичних студіях професор Доджсон передбачив пізніші відкриття в математиці і логіці: зокрема, «теорію ігор» і діалектичну логіку сучасних наукових досліджень. Керрол, який мріяв повернутися в дитинство, повернувши час назад, на ділі випередив науку своєї епохи.
Оточуючі (частина середовища) вважали Доджсона-Керрола людиною з дивацтвами, трохи несповна розуму. А він знав, наскільки божевільні і химерні всі інші – люди, які «думають» словами, в той час як ті грають в «королівський крокет» в їх власній голові. «Все тут не при своєму розумі, і ти, і я», – каже Чеширський Кіт Алісі. «Я не божевільний. Просто моя реальність відрізняється від твоєї», – казав Льюїс Керрол.
Льюїс Керролл помер у віці 66 років 14 січня 1898 року, у будинку своїх семи сестер від пневмонії, що спалахнула після грипу. Він був похований за місцем проживання, в графстві Суррей, на цвинтарі “Сходження”, де лежали його брат і сестра.
У січні 1898 року більшу частину рукописної спадщини Керрола спалили його брати – Вілфред і Скеффінгтон, які не знали, що їм робити з стосами паперів, які залишив по собі їх «вчений братик» у кімнатах при Крайст-Черч-коледжі. У цьому вогнищі зникли не лише рукописи, а й частина негативів, малюнків, манускриптів, сторінки багатотомного щоденника, мішки листів, написаних дивним доктором Доджсоном друзям, знайомим, звичайним людям, дітям. Дійшла черга і до бібліотеки з трьох тисяч книг (у буквальному значенні слова фантастичної літератури) — книги були продані на аукціоні та розійшлися приватними бібліотеками, але каталог бібліотеки зберігся.
А понад 100 років по тому була розгадана ще одна таємниця життя Льюїса Керрола. Англійська газета The Sunday Times опублікувала статтю Моріса Чіттедена “Льюїс Керролл залазив у борги, щоб рятувати дітей”.
Виявилося, що все своє життя Керрол, який мав скромний достаток, таємно займався благодійністю! Відкрила цей факт біограф письменника Дженні Вулф, вивчивши рахунок Керрола у Старому Оксфордському банку. З’ясувалося, що Керрол
часто брав кредити, щоб допомагати рідним і двоюрідним молодшим братам і сестрам, які за батьківським заповітом отримали пристойні кошти для безбідного життя. Також він допомагав друзям та випускникам Оксфорда – своїм учням. Допомагав хворим і беззахисним, тим, кому, як говорив Керрол, “нікому допомогти”. З 1882 року Керрол регулярно переводив гроші 30 благодійним організаціям – переважно підтримуючим жінок і дітей, які зазнали насильства і жорстокого поводження.
«Один із найважливіших секретів у житті в тому, що тільки те, що ми робимо для інших людей, є єдиним, що варто робити» ( Льюїс Керрол).
Список літератури:
Кэрролл, Л. Алиса в Зазеркалье: сказка /Льюис Кэрролл; пер.с англ. и предисл. В.Л.Орла. – М.: Дет.лит., 1981. – 144 с.: ил.
Керрол, Л. Аліса в Країні Див / Льюїс Керрол. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. – 262 с. – (Книги, які здолали час).
Кэрролл, Л. Алиса в стране чудес: сказка, рассказанная Б.Заходером /Льюис Кэрролл. – М.: Махаон, 2010. – 160 с.: ил. – (Сказочные истории).
Кэрролл, Л. Аня в стране чудес: автор. перев. с англ. В.Набокова /Льюис Кэрролл. – М.: Сов. композитор, 1991. – 80 с.
Кэрролл, Л. Логическая игра / Льюис Кэрролл; пер. с англ. . – М.: Наука, 1991. – 192 с.
Кэрролл, Л. Приключения Алисы в стране чудес. Зазеркалье /Льюис Кэрролл; Оскар Уайльд Сказки. Редьярд Киплинг Сказки. Маугли. – М.: Правда, 1989. – 560 с.
Кэрролл, Л. Сильвия и Бруно : роман / Льюис Кэрролл; пер. с англ. – М.: Альфа- книга, 2011. – 498 с.: ил. – (Иллюстрированное издание).
Кэрролл, Л. Сквозь зеркало и что там увидела Алиса или Алиса в зеркале /Льюис Кэрролл; пер.с англ. и ком. Н.М. Демуровой. – М.: Книга, 1986. – 396 с.