Микола Костянтинович Реріх: до 145-річчя від дня народження російського художника, археолога, мандрівника, філософа-містика

Микола Костянтинович Реріх

09.10.1874 – 13.12.1947

 

 

«Культура покоїться на Красі і Знаннях»

М.К. Реріх

Микола Реріх народився в 1874 р. в Санкт-Петербурзі. Його батько був відомим нотаріусом і громадським діячем, мати походила з купецької сім’ї. Хлопчик отримав чудову освіту: у вісім років він вступив до однієї з кращих приватних шкіл Санкт-Петербурга – гімназію Карла фон Мая.

Літні і зимові канікули сім’я проводила в заміському маєтку Ізвара в Петербурзькій області. Ще в дитинстві юний Реріх почав займатися археологією: вів розкопки, розробляв карти рельєфу, докладно описував знахідки, збирав гербарій і мінерали, вивчав місцевих тварин і птахів. Хлопчик цікавився історією і епосом ізварської землі, з захопленням записував билини, перекази і народні оповіді, які чув від місцевих жителів. Пізніше сюжети цих творів лягли в основу його картин. Першим учителем майбутнього художника став друг сім’ї – скульптор Михайло Микешин, який першим помітив художні здібності хлопчика.

Батько не підтримував захоплення сина і хотів, щоб він продовжив родинну справу. Тому після закінчення гімназії юнак одночасно вступив до юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету і здав іспити до Імператорської Академії мистецтв. З 1895 р. він займається в студії знаменитого художника А. І. Куїнджі. В цей час він тісно спілкується з відомими діячами культури того часу – В.В. Стасовим, І.Є. Рєпіним, Н.А. Римським-Корсаковим, Д.В. Григоровичем, С.П. Дягілєвим.

Гонець. І встав рід на рід. 1897 

У 1897 р. М.К. Реріх закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і його дипломна картина «Гонець» була придбана відомим збирачем творів російського мистецтва П.М. Третьяковим. За неї Реріх отримав звання художника.Уже в 24 роки Микола Костянтинович стає помічником директора Музею Імператорського Товариства Заохочення Мистецтв і одночасно помічником редактора художнього журналу «Світ мистецтва».

Олена Іванівна Шапошникова

У 1899 р. він знайомиться з Оленою Іванівною Шапошниковою. У жовтні 1901 року молоді люди одружилися. Олена Іванівна розділить все устремління і починання Миколи Костянтиновича. У 1902 р. у них народиться син Юрій, майбутній вчений-сходознавець, а в 1904 р. – Святослав, який обере ту ж стежку, що і батько.

У своїх книгах М.К. Реріх називав Олену Іванівну «натхненницею» і «другінею».

Святослав і Юрій

Вся біографія Миколи Реріха пов’язана з історією та культурою рідної землі. Ще в студентські роки він став членом Російського археологічного товариства і проводив розкопки в багатьох російських губерніях, вивчав фольклор. У 1903 р. художник відправився у велику подорож по Росії. Він відвідав понад 40 міст, відомих своїми пам’ятниками старовини.

У подорожі народилася ціла серія полотен – «Початок Русі, слов’яни». На них художник відобразив своє містичне уявлення про предків. У поїздці Реріх вивчав коріння рідної культури, фотографував предмети старовини, писав статті про цінності давньоруського мистецтва.

Покров Богоматері.1906

До цього ж періоду відносяться і роботи художника на тему християнства, виконані у вигляді розписів і ескізів мозаїк для російських храмів. Одна з найвідоміших робіт – декор в храмі Святого Духа в Талашкіно.

Багатогранний талант Миколи Костянтиновича Реріха яскраво проявився в його роботах для театральних постановок. Під час знаменитих «Російських сезонів» С.П. Дягілєва в оформленні Н.К. Реріха проходили «Половецькі танці» з «Князя Ігоря» А.П. Бородіна, «Псковитянка» М.А. Римського-Корсакова, балет «Весна священна» на музику І. Ф. Стравінського.

Заморські гості. 1901

Знайомство з філософською думкою Сходу знайшло своє відображення в творчості М.К. Реріха. Якщо в ранніх картинах художника визначальними сюжетами була давня язичницька Русь, барвисті образи народного епосу, первозданна велич ще не пошкодженої природної стихії ( «Місто будують», «Ідоли», «Заморські гості» та ін.), то вже з середини 1900-х років тема Індії і Сходу все частіше звучить на його полотнах і в літературних творах.

Сергій-будівельник. 1924

У своєму мистецтві художник поєднав реалізм і символізм, приділяючи велику увагу кольору.

У травні 1917 р. через важку хворобу легенів М.К. Реріх за наполяганням лікарів разом з родиною переїжджає до Фінляндії (Сердоболь), на узбережжя Ладозького озера. Однак після революційних подій 1917 р. Фінляндія закрила кордони з Росією і Н.К. Реріх з сім’єю опинився відрізаним від Батьківщини.

У 1919 р., отримавши запрошення з Швеції, Микола Костянтинович їде з виставками по країнах Скандинавії, а восени того ж року він приймає запрошення С.П. Дягілєва оформити в Лондоні російські опери на музику М.П. Мусоргського та А.П. Бородіна і виїжджає з сім’єю до Англії. У Лондоні Микола Реріх і його дружина Олена стали членами окультного Теософського суспільства і заснували нове філософське вчення «Жива етика».

Книга мудрості

У 1920 р. до М.К. Реріха приходить пропозиція від директора Чиказького інституту мистецтв організувати велике виставкове турне по 30 містах США. Микола Костянтинович приймає це запрошення і разом з сім’єю покидає Лондон. Тут він створював ескізи костюмів і декорацій для Чиказької опери, читає лекції про російське мистецтво,  етичне та естетичне виховання. У ці роки художник написав серії картин «Нова Мексика», «Сюїта океану», «Мрії мудрості» і серію картин «Санкта» ( «Святі») про життя російських святих і подвижників.

Святогор. 1938

У 1923 р. Реріх покинув Америку і відправився до Парижа, а потім – в Індію, де організував масштабну Центрально-Азіатську експедицію. В цей час він проводив археологічні та етнографічні дослідження в різних частинах Азії, вивчав рідкісні манускрипти, збирав лінгвістичні матеріали і твори фольклору, описував місцеві звичаї, написав книги «Серце Азії», «Алтай – Гімалаї». У ці роки художник створив близько 500 полотен. На них відбивалася мальовнича панорама експедиційного маршруту.

Великі наукові матеріали, які зібрали Реріхи під час експедиції, вимагали систематизації і обробки. Після поїздки подружжя заснувало в Нью-Йорку Інститут гімалайських досліджень, а потім – інститут «Урусваті» (в перекладі з санскриту «Світло ранкової зорі») в Гімалаях, в долині Кулу.

У 1928 р. Микола Реріх підготував проект Договору про захист культурних цінностей – Пакт Реріха. Пакт став першим міжнародним актом, присвяченим охороні культурних цінностей, і єдиною угодою в цій сфері, який був прийнятим міжнародним співтовариством до Другої світової війни. За нього Реріха двічі номінували на Нобелівську премію миру, але він так і не отримав її.

З кінця 1935 р. Реріх постійно жив в Індії. Цей період – один з найбільш плідних в його творчості. За 12 років він написав понад тисячу картин. У цей час вийшли дві нові книги Миколи Реріха і кілька томів літературних нарисів. В Індії були написані серії «Шамбала», «Чингіз хан», «Кулута», «Кулу», «Святі гори», «Тибет», «Ашрами», за які художні критики називали Реріха «майстром гір».

Гималаї-рожеві гори. 1933

З найперших днів Другої світової війни Микола Костянтинович Реріх використовує всі можливості, щоб допомогти Батьківщині, навіть знаходячись далеко від неї. Разом з молодшим сином Святославом Реріхом він влаштовує виставки та продаж картин, а всі виручені гроші перераховує в фонд Червоної Армії. В цей період він створює цілий ряд картин, присвячених рідній землі, – «Князь Ігор», «Олександр Невський», «Партизани», «Перемога», в яких, використовуючи історичні образи, передрікає перемогу над фашизмом.

Олександр Невський. 1942

Про світове визнання російського художника свідчить той факт, що понад ста інститутів, академій, наукових корпорацій, культурних установ у всьому світі обрали його своїм почесним і дійсним членом. З величезною повагою ставилися до митця і в самій Індії – з Миколою Костянтиновичем були особисто знайомі відомі індійські філософи, вчені, письменники, громадські діячі. Багато простих індійців шанували його як великого мудреця.

Однак думка про повернення на Батьківщину не покидала М.К. Реріха ніколи. Відразу ж після закінчення війни художник запросив візу на в’їзд до Радянського Союзу. Але його намірам не судилося здійснитися – в самий розпал приготувань 13 грудня 1947-го, він іде з життя, так і не дізнавшись, що у візі йому відмовили …

 

Список літератури:

Дубаев, М. Рерих / М.Л. Дубаев. – М.:Мол. гвардия, 2003. – 427 с.: ил. – (Жизнь замечат. людей.: сер. биогр.; вып. 831).

Короткина, Л.В. Николай Константинович Рерих / Л.В. Короткина. – СПб.: Художник России, Золотой век, 1996. – 192 с.: ил.

Николай Рерих: Альбом / сост. Л.В.Короткина. – Л.: Аврора, 1976. – 17 с.: ил.

Николай Рерих: 100 лет со дня рождения: [24 репродукции]. – М.: Изобразительное искусство, 1974. – 24 с.

Полякова, Е.И. Николай Рерих / Е.И. Полякова. – М.: Искусство,1985. – 304 с.:ил. – (Жизнь в искусстве).

Рерих, Н. Алтай-Гималаи: путевой дневник / Н.К. Рерих. – Рига: Виеда, 1992. – 336 с.

Рерих, Н. Глаз добрый: [cборник} / Н.К. Рерих. – М.: Худож. лит, 1991. – 222 с.: ил. – (Забытая книга).

Рерих, Н. Держава света / Н.К. Рерих. – М.: Эксмо, 2002. – 848 с. – (Антология мысли).

Рерих, Н. Избранное / Н.К. Рерих. – М.: Правда, 1990. – 528 с.

Рерих, Н. Избранное / Н.К. Рерих. – М.: Советская Россия, 1979. – 384 с.

Рерих, Н. Нерушимое / Н.К. Рерих. – – Рига: Виеда, 1991. – 235 с.

Рерих, Н. О Вечном…: книга о воспитании / Н.К. Рерих. – М.: Политиздат, 1991. – 461 с.: ил.

Рерих, Н. Семь Великих Тайн Космоса / Н.К. Рерих. – М.: Эксмо-Пресс, 2002. – 960 с. – (Антология мысли).

Сидоров, В.М. На вершинах: повести:[творческая биография Н.К. Рериха] / В.М. Сидоров. – М.: Советский писатель,1988. – 410 с.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *