Микола Садовський – псевдонім відомого українського актора, режисера театру, кадрового офіцера Миколи Карповича Тобілевича.
Засновник першого стаціонарного театру в Україні. Саме він повернув українську мову на театральні підмостки. Стояв біля джерел створення українського кіно. Останньою крапкою у мистецтві була кінороль у фільмі «Останній лоцман» (Вітер з порогів) (реж. Арнольд Кордюм, 1929 рік).
Для глядачів бібліокінотеатру «Спалахи» сюжет фільму – особлива тема, оскільки стосується будівництва Дніпрогесу. Садовський зіграв головну роль – останнього лоцмана, літньої людини, яка живе у слобідці біля Запоріжжя й вороже ставиться до будівництва Дніпрогесу, бо затоплення дніпрових порогів знищить лоцманське ремество.
Як проводилися зйомки і створювався образ розповідається в документальному фільмі «Садовський. Остання роль в кіно». А ще цей фільм засвідчує унікальні кадри самого будівництва греблі.
Було в житті Садовського кохання. З телепередач «Гра долі. Романтичний початок» та «Гра долі. Драматичний фінал» глядачі дізналися про не прості стосунки між двома талановитими митцями театру: Миколою Садовським і неймовірною актрисою Марією Заньковецькою, яким доля подарувала велике почуття кохання на все життя.