Шолом-Алейхем
02.03.1859 – 13.05.1916
Соломон Наумович Рабинович – таке справжнє ім’я письменника – народився в місті Переяславі (стара назва міста Переяслава-Хмельницького). Дитинство майбутнього письменника минуло в селі Воронькові (нині це Київська область, Бориспільський район). Соломон рано втратив матір – хлопчикові ледь виповнилося 13, коли вона померла.
З раннього віку Соломон Рабинович відрізнявся від однолітків вдумливістю і любов’ю до роздумів. У віці 15 років, натхненний Робінзоном Крузо, він написав власну, єврейську версію повісті і вирішив стати письменником. Взяв псевдонім «Шолом-Алейхем» (“Мир вам” – традиційне єврейське вітання).
Після закінчення школи в 1876 році Соломон три роки навчав дочку багатого єврейського підприємця Голде (Ольгу) Лоєву. Молоді люди полюбили один одного, але багатий батько коханої не був готовий до такого соціально нерівного шлюбу, внаслідок чого Шолом-Алейхем втратив роботу і повернувся до Переяславля.
До 1880 року Шолом-Алейхем відточував власний стиль і постійно розсилав статті та розповіді в різні журнали в надії на публікацію, але тільки оповідання «Мрійники» було опубліковано в петербурзькому «Єврейському огляді»).
Соломону Рабиновичу подобалося виступати на публіці, зачитуючи мініатюри і розповіді власного твору. Поступово ім’я Шолом-Алейхема стало впізнаваним, у письменника з’явилися перші шанувальники.
Перші серйозні твори – повість «Два камені» і коротке оповідання «Вибори» з’являлися на сторінках тижневика «Єврейський огляд», як практично всі праці Шолом-Алейхема.
Письменникові вдалося яскраво і образно описати звичаї і внутрішню атмосферу колоритних єврейських кварталів. Серед його творів є і гумористичні фейлетони, і романи в листах, і поезія.
Шолом-Алейхем, не шкодуючи сил, висміював простуваті надумані сюжети «бульварних» романів, вважаючи, що література повинна бути більш серйозною і навіть повчальною. А основне завдання письмового слова, як підкреслював письменник, прищеплювати людям гуманізм і зберігати народну культуру для нащадків.
Успіх у читачів мав сатиричний роман «Якнехоз, або Велика біржова гра», 
надрукований в 1894 році. Цей твір навіть потрапив до репертуарів театрів і з аншлагом ставився на сцені, проте пізніше роман заборонили цензурою.
Паралельно з власними виданнями Шалом-Алейхем працював над короткими публікаціями для американських журналів. Сатиричні нариси письменника користувалися успіхом у євреїв, що жили в Сполучених Штатах.
Одним з ключових творів письменника критики називають роман під назвою «Блукаючі зірки», завершений в 1910 році. Перша частина книги отримала назву «Актори», друга вийшла як «Блукачі». «Блукаючі зірки» до сих пір перевидаються на різних мовах, крім того, цей роман екранізований.
Роман «Кривавий жарт», закінчений Шолом-Алейхемом у 1912-му, також викликав обговорення і суперечливу критику. У центрі сюжету – два студента, 
християнин і єврей. Друзі, посперечавшись, жартома обмінялися паспортами, що стає початком пригод для одного і суворих випробувань для другого жартівника. За життя письменника цей твір так і не було опубліковано через цензуру.
Ще один твір Шолом-Алейхема – повість «Хлопчик Мотл», що складається з декількох частин , став знаковим. Тут письменник описує життя євреїв в американській еміграції устами маленького хлопчика-сироти, який тільки починає пізнавати цей світ. Іншу роботу – «З ярмарку» – Шолом-Алейхем називав «духовним заповітом». Письменник підкреслював, що в цей, почасти автобіографічний твір, він вклав своє серце.
У 1883 році, всупереч волі свого батька, Голде Лоєва все ж таки стала дружиною Соломона і народила йому шістьох дітей. 
Після смерті тестя Шолом-Алейхем став спадкоємцем колосальної спадщини, яку він остаточно і безповоротно витратив на публікації молодих єврейських авторів, яким тоді допомагав, а також на ризиковані і сумнівні авантюри, які повинні були принести прибуток, але не принесли. Також Шолом-Алейхем спонсорував випуск журналів, які друкували художні твори на ідиш.
Однак в цей час (початок XX століття) він набуває популярністі як автор віршованих творів і прозових текстів мовою ідиш. Шолом-Алейхем любив публічні виступи, постійно організовував їх, без перебільшення, по всьому світу, тому вже незабаром він здобув собі славу сформованого письменника зі світовим ім’ям.
З 1883 року він пише майже виключно мовою ідиш (за винятком кількох оповідань і публікацій російською та івритом). Своєю метою ставить просвіту простого народу, іврит ж мало хто знав.
Шолом-Алейхем з симпатією ставився до сіоністського руху (хоча і не поділяв в повній мірі його ідеалів), в 1888 році він вступив до палестінофільскої організації «Ховевей Ціон», а в 1907 році був делегатом від США на VIII Сіоністському конгресі в Гаазі. Критики називають його єврейським Марком Твеном. 
Пізніше, при зустрічі, Марк Твен зауважив, що вважає себе американським Шолом-Алейхемом.
Після 1891 року письменник жив в Одесі. У 1894 році письменник видав першу повість із широко відомого циклу «Тев’є-молочар» (1894—1914). Цей «сільський єврей» з грубою зовнішністю та ніжною душею стає одним із улюблених типів письменника.
Протягом 1903-1905 років Шолом-Алейхем мешкав в Києві, де активно займався літературною і громадською діяльністю, наприклад, готував видання на користь постраждалих від кишинівського погрому. Після погромів в 1905 року – їде з сім’єю до Швейцарії, потім до Німеччини.
Шолом-Алейхем виявляє незламну енергію і невичерпну жагу творчості, постійно влаштовуючи творчі гастролі з публічними читаннями і усними виступами. З початком Першої світової війни в 1914 році, як російський підданий, був інтернований і висланий з Німеччини в нейтральну Данію.
Останні роки життя письменник провів у Нью-Йорку. 13 травня 1916 року Шолом-Алейхема не стало. Літератора згубив туберкульоз, який багато років підточував його здоров’я. Письменникові було 57 років. Після смерті Шолом-Алейхем похований у Квінсі (Нью-Йорк) на Старому кладовищі.
На надгробку письменника замість фото написана епітафія, яку Шолом-Алейхем написав сам. Вона починається словами:
Тут похований простий єврей.
Він був письменником з народу,
Все життя писав він для людей
Простого звання і роду.
Внучка Шолом-Алейхема – Бел Кауфман – стала відомою американською письменницею і педагогом.
Шолом-Алейхем – письменник, якого нерідко називають світочем єврейської літератури. Саме йому вдалося описати життя і традиції євреїв, підкресливши мудрість і почуття гумору цього народу. Шолом-Алейхем одним з перших зважився писати на ідиші, поповнивши культурну скарбничку цієї мови дитячими і дорослими книгами, які до сих пір є улюбленими для читачів будь-яких націй і вікових груп.
Список літератури:
Шолом-Алейхем. Собрание сочинений: в 6 т. / Шолом-Алейхем. – М.: Худож. лит., 1988.
Шолом-Алейхем. Блуждающие звёзды: роман / Шолом-Алейхем. – М.: Текст, 1999. – 525 с.
Шолом-Алейхем. Вибране / Шолом-Алейхем. –К.: Україна., 2009. -382 с.
Шолом-Алейхем. Записки комівояжера: повісті, оповідання / Шолом-Алейхем. – К.: Дніпро, 1983. – 309 с.
Шолом-Алейхем. Кровавая шутка: необыкновенный роман / Шолом-Алейхем. – М, 1991. – 207 с.
Шолом-Алейхем. Мальчик Мотл: повесть / Шолом-Алейхем. – М.: Текст, 1999. – 348 с.
Шолом-Алейхем. Песнь песней / Шолом-Алейхем. – СПб.: Северо-Запад, 2003. – 668 с.
Шолом-Алейхем. Тев’є-молочар: повість / Шолом-Алейхем. – К.: Знання, 2017. –189 с. – (Голос Європи).
Шолом-Алейхем. Тевье-молочник. Мальчик Мотл: повести / Шолом-Алейхем. – М.: Текст, 2000. – 380 с.
Шолом-Алейхем. Тевье-молочник: повесть / Шолом-Алейхем. – М.: Текст, 1999. – 253 с.
Шолом-Алейхем. Тевье-молочник: повести и рассказы / Шолом-Алейхем. – М.: Худож. лит., 1969. – 686 с.