Свен Нурдквіст: до 75-річчя від дня народження шведського дитячого письменника та ілюстратора

Свен Нурдквіст

Народ. 30.04.1946

Свен Нурдквіст народився на півдні Швеції, в Сконе, в місті Хельсінгборг. Юнацтво він провів у Хальмстаді. Малювати Нурдквіст почав ще в дитинстві.

«Мені завжди подобалося малювати. Малювання було моєю стихією. Мама підтримувала моє захоплення, вона сама непогано малювала і писала маслом. До того ж хоч в цьому я був краще, ніж мій старший брат, що теж зіграло свою роль».

З 15 років він мріяв стати художником і кілька разів безуспішно намагався вступити в різні художні заклади. Зрештою йому довелося вивчати архітектуру у вищій технічній школі в місті Лунд, де потім він протягом деякого часу читав лекції з архітектури. У той же час він працював ілюстратором в рекламній компанії в Хальмстаді, оформляв плакати, книги та підручники, проте давня мрія стати професійним художником не залишала Свена Нурдквіста .

Отже в 1983 році він взяв участь у конкурсі дитячої ілюстрації, який проводило видавництво «OPAL». На конкурс він представив ілюстрації до написаної ним самим казкової повісті  і зайняв перше місце:  «Мені довелося крім моєї волі стати письменником, тому що знайомих письменників на прикметі у мене не було»..

«Я люблю все робити сам. Я сам займався анімацією і сам будував будинок, тому, беручи участь в конкурсі ілюстрацій, я сам написав і книжку», — говорить автор.

На наступний рік цей твір вийшов в світ окремою книгою. З тих пір він Свен Нурдквіст присвятив себе улюбленій справі: став працювати тільки як автор і художник дитячих книг.

У 1984 році вийшла його книга «Іменинний пиріг», перша в знаменитій серії про старого фермера Петсона і його розумного кошеня Фіндуса. Ця книга досить скоро знайшла широку популярність в Швеції. А через деякий час завоювала серця маленьких читачів і в багатьох інших країнах. Книги Нурдквіста, перекладені на різні мови, стали відомі, в першу чергу, в Німеччині.

«Я збирався написати що-небудь у себе в блозі. І придумав, що в дитинстві у Петсона була велика сім’я, вони жили в селі і тримали багато тварин. В молодості у нього була наречена, але вона його кинула і пішла до датського виконавця шлягерів. З тих пір він став жити на самоті зі своїми курми. Іноді йому було зовсім самотньо, і скоро в його житті з’явився Фіндус. Але про це вже йдеться в «Історії про те, як Фіндус загубився, коли був маленький», – ділився своїми спогади Свен Нурдквіст в одному з інтерв’ю…

Серія з 13 книг , присвячена дідусеві-фермеру і пустотливому кошеняті Фіндусу, що говорить людською мовою, переведена на 40 мов.

«… із серії про Петсона і Фіндуса я особливо люблю «Петсон сумує» та «Іісторію про те, як Фіндус загубився, коли був маленький», тому що в них найбільш влучно відбилися мої стосунки з моїми власними дітьми»,- розповідав письменник, який одружений і має двох синів. Про головного героя письменник розповідає: «я його не вигадав від початку до кінця. Він думає, як я, і чинить так, як вчинив би я на його місці. Я все скопіював з самого себе. До того ж у нас однакові окуляри».

У Німеччині та Швеції героїв твору звуть Pettersson і Findus. У Данії вони відомі як Peddersen і Findus, а в різних англійських перекладах — Festus і Mercury (хоча існують переклади і з оригінальними іменами). За мотивами серії про Петсона і Фіндуса зняті мультфільми, зроблені комп’ютерні ігри і створені театральні постановки.

У 1985 році була видана книга «Мінус і великий світ» — продовження книги «Агатон Еман і алфавіт»: «Книгу про цифри я придумав тому, що мою першу книгу не можна було перевести на іноземну мову».

Задум четвертої книги «Різдвяна каша» виник, коли Нурдквісту замовили книгу про гномів і Різдво. У ній розповідається про те, що трапиться, якщо перестати поважати традиції.

Крім книг про Петсона і Фіндуса, Нурдквіст також відомий як ілюстратор і співавтор серії казок про пригоди корови мами My і її друга Ворона шведських письменників Джуджі і Томаса Вісландерів.

У багатьох інтерв’ю Свен Нурдквіст підкреслює, що ілюстрації стоять для нього на першому місці. У цьому легко переконатися, відкривши будь-яку його книгу. Зображення в них завжди наповнені великою кількістю цікавих деталей і другорядних персонажів. Картинки не тільки слідують за сюжетом, а й вносять в нього нові подробиці: «те, що я пам’ятаю з дитинства, втілюється в ілюстраціях — природа, село, селянський хутір, де я бував в дитинстві».

У 2003 році Нурдквіст був удостоєний шведської літературної премії Астрід Ліндгрен. У 2007 році він отримав літературну премію «Augustpris» в категорії дитячих книг за свою книгу «Де моя сестра?» («Var är min syster?»). Про цю книгу письменник говорив: «це сама незвичайна з моїх книг. Я дуже довго над нею працював. У ній найголовніше-ілюстрації. А я-людина, орієнтована в першу чергу на картинку».

Нурдквіст захоплюється технікою, історією та філософією, тому із задоволенням працює над ілюстраціями для багатьох науково-популярних книг.

Першою пізнавальною книгою, за ілюстрації до якої взявся Нурдквіст, стала книга Пелле Екермана «Чарівні лінзи і хитромудрі шухлядки» з історії оптики з докладними інструкціями по створенню найпростіших оптичних приладі:

«Я дуже старався, сам робив верстку і хотів, щоб на полях було багато пояснюючих малюнків. У Пелле з’явилася прекрасна ідея науково-популярних коміксів і експериментів в малюнках. Вийшла дуже цікава книга».

Серед пізнавальних книг з ілюстраціями Нурдквіста виділяються три історичні книги, написані шведським письменником Матсом Валем: «”Васа” виходить у море!», «Далека дорога» і «Сага про людей з Бірки». Половину кожної з цих книг займає великий розділ з історичними фактами про шведське суднобудування XVII століття, про плавання корабля «Гетеборг» в Китай і про побут вікінгів.

«Я не включаю в свої книги роздуми з життя дорослих. У моїх книгах завжди щасливий кінець. А ще мені здається, що моє почуття гумору і мої фантазії дуже близькі до дитячих, тому мені особливо не доводиться вигадувати і напружуватися», – ділиться думками про свою творчість Свен Нурдквіст.

Список літератури:

Нурдквист, С. Переполох в огороде / Свен Нурдквист. – М.: Мир Детства Медиа, 2012. – 25 с.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *