Тетяна Нилівна Яблонська : до 100-річчя від дня народження української художниці

 

   Тетяна Нилівна Яблонська

24.02.1917- 17.06.2005

український живописець. Народний художник СРСР (1982), лауреат Державної премії СРСР (1979) і двох Сталінських премій другого ступеня (1950, 1951).

Художник Яблонська Тетяна Нилівна народилася в лютому 1917 року, в тодішній Російській імперії, в місті Смоленськ. Її батько – викладач, графік, а також відомий художник. Саме художній дар він і передав своїй дочці.

Батьки Тетяни Яблонської революцію не прийняли і в радянську школу дітей не віддавали – батько вчив їх сам. В Одесу, а потім до Кам’янця-Подільського, ближче до кордону, перебралися з Смоленська в надії емігрувати. Але з еміграцією не склалося – поїхали до Луганська. У будь-якому місті і в будь-який час року вдома було страшенно цікаво: тут видавали сімейний журнал «Цвіркун», в якому кожен автор писав і ілюстрував свою частину номера, кожен день діти малювали: натюрморти і один одного – з натури, будівлі і пейзажі, які бачили під час прогулянок, – по пам’яті. У грудні всі разом робили новорічні іграшки, потім щільно запинали штори, ставили ялинку, запалювали свічки і святкували Новий рік і Різдво.
Ніл Яблонський не вчив дітей художнім технікам – він розвивав їх почуття, вчив бачити суть речей, характер людини. Коли малювали самовар, то батько бувало підійде до малюнка, подивиться уважно, а потім скаже: «Що це ти так погано прикріпила ручку, вона ж зараз відпаде. А ну швидше переробляй, щоб було видно, з чого він зроблений ».

У Київській Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури говорять, що до сих пір зберігся один з перших малюнків Тетяни Яблонської – як показовий. Вона була першим студентом в історії тодішнього Художнього інституту, для якого влаштували персональну виставку. Небачений успіх, перше кохання, заміжжя і очікування першої дитини – студентка Яблонська встигла дуже багато до початку війни. Коли вона поїхала в евакуацію, її дипломну роботу порвали на шматки і завішували вікна під час нальотів авіації.

Коли в життя радянського народу увірвалася війна, Тетяна була змушена змінити місце проживання і спосіб життя. Вона переїжджає в Саратовську область, де їй доводиться випробувати себе, працюючи в колгоспі. Коли сестри-художниці Тетяна та Олена Яблонські приїхали сюди в евакуацію, у старшої, Тетяни, тільки недавно народилася перша дочка, молоді чоловіки обох пішли воювати.  Художниця Яблонська Тетяна Нилівна, абсолютно незвична до фізичної праці, повинна доглядати за худобою і працювати на полі. «Я і косила, і скиртувала, і мішки тягала» – згадувала художниця. Малювала з фотографій портрети убитих чоловіків і синів односельчанок – на інші мальовничі вправи не залишалося ні часу, ні сил. Так вона проведе цілих три роки, після закінчення котрих, вимотана і зголодніла, нарешті зможе повернутися до творчості.

І все одно в 1944 році вона повертається до визволеного Києва і відразу ж стає викладачем Художнього інституту. Повернення довоєнних мальовничих навичок коштувало Яблонської чималих зусиль і щоденних вправ, зате зовсім легко давалася радість мирного життя. Ця радість була життєво необхідна післявоєнній країні, і тому Яблонську винагородили сповна: вручили дві Державні премії, розмістили репродукції «Хліба» і «Ранку» в букварях, зобов’язавши кожну радянську людину ще в дитинстві перейнятися цією радістю життя і написати про неї твір. А через 5 років за цю ж картину «Хліб»
Яблонську нагородять Сталінською премією. А поки що, в тому ж 1944 році, художниця стає членом Спілки художників. Картина художниці «Перед стартом» (1947) не була удостоєна Сталінської премії через те, що тоді почалася війна з формалізмом.

Вона продовжує творити, і в 1951 році отримує другу Сталінську премію, тепер за картину «Весна».

У 1960 році Тетяні Нилівні присуджують звання Народного художника Української республіки.

Навесні 1961року Тетяна Яблонська з двома друзями-художниками їде в Закарпатті шукати «старовинне». Ближче до кордону з Румунією,  там де несподівана архітектура і яскраві костюми, старовинні народні образи і мотиви. Все це надихнуло на величезний переворот. Яблонська в найближчі 10 років буде захоплена декоративністю західноукраїнського мистецтва, вона із захопленням використовує друкарські краски. Та за одну з перших картин закарпатського циклу «Життя триває» Яблонську на кілька років позбавили всіх посад і можливості брати участь у виставках. А подарункове видання, в якому картинами Тетяни Нилівни проілюстрували балади українського поета Івана Драча, знищили на виході з
друкарні. Вдалося врятувати тільки 4 примірники.

1972 рік. Флоренція. Реабілітована Яблонська зовсім скоро, через 5 років, отримає третю Державну премію, а поки її відправили на Венеціанську бієнале. Весь цей зухвалий авангард її абсолютно не зацікавив, зате глибоко потрясли картини італійських майстрів раннього Відродження. Декоративність попереднього захоплення народними образами все більше схожа на млявість, тому Італія виявилася могутнім поштовхом для нової епохи, золотої і гармонійної. «Вечір. Стара Флоренція »- одна з перших поворотних робіт цього часу.

В 1982 році Яблонська стає Народним художником Радянського Союзу.

У 1991році у Тетяни Яблонської стався інфаркт, вона насилу пересувається, пише види з вікна і з балкона, квіти на підвіконні, портрети дочок. Життя Яблонської можна назвати щасливим: вона успішна художниця, їй навіть дозволяють урізноманітнити свої картини, відтворюючи своє бачення соцреалізму (наприклад, в картинах «Тиждень в провінції», «Ранок в полі», «Тиждень в Києві»). Навіть після розпаду СРСР, художницю не забувають, і в 1997 році їй вручають чергову нагороду – Почесну відзнаку від Президента України, а роком пізніше їй вручається – Національна премія України ім. Т. Шевченка. Крім того, художниця стає членом АХ України.

У 1999 році через інсульт Яблонська потрапляє в інвалідне крісло,художницю паралізувало, відмовила права рука. Але вистражданий новий погляд на світ. Тетяна Нилівна все більше мовчить, годинами слухає поезію, яку їй читає дочка Гаяне, і починає малювати лівою рукою невеликі пастельні ескізи.

У 2001 році Яблонській дають орден і нагороджують званням Героя України. Художник Яблонська Тетяна Нилівна навіть в останній день свого життя продовжує малювати. В останні життєві моменти, в 2005 році 17 червня, вона малює картину, що зображає квіти – яскраві дзвіночки, що випромінюють життєрадісність. Здавалося б жити та жити, але в той же день вона померла.

Тетяну Яблонську поховано в м.Києві, на Байковому кладовищі. На честь Яблонської був заснований музей її імені, яким назвали також одну з вулиць в Києві. У лютому 2017 року Національний банк України введе в обіг пам’ятну монету номіналом в 2 гривні, присвячену
Тетяні Яблонській.

На останній прижиттєвої виставці Яблонської вона попросила не вказувати ніяких регалій і звань, просто Тетяна Яблонська. І ні слова про те, що вона була володарем трьох Державних премій і золотої медалі Академії мистецтв, Героєм України, ні слова про те, що 1997 рік було оголошено ЮНЕСКО роком Яблонської, а у 2000 в Кембриджі її оголосили Жінкою року. Тому що один пастельний малюнок останніх років коштує всього цього монументального списку.

Тетяна Яблонська, за своє довге життя, 88 років, мала безліч нагород, брала участь у багатьох виставках. Але найбільшою нагородою художниця вважала те, що її талант був визнаний справжніми цінителями живопису, простими людьми, які відвідували виставки та щиро милувалися її полотнами.

Список літератури

 

Короткевич, Е. Татьяна Яблонская. Живопись. Графика: альбом / Елена Короткевич. – М.: Советский художник, 1980. – 110 с.: ил. – (Мастера советского искусства).

 

Яблонська. Колекція Запорізького художнього музею: каталог / Тетяна Яблонська; керів. проекту Галина Борисова; уклад. каталогу Ірина Ласка. – Запоріжжя, 2014. – 54 с.: іл.

 

Яблонська, Т.Н. Тетяна Яблонська: Живопис. Графіка: альбом / Тетяна Яблонська. – К.: Мистецтво, 1991. – 176 с.: іл.. – (Худож. України).

 

Яблонська, Т. Про себе / Тетяна Яблонська //Київ. – 2017. – № 5-6. – С. 186 – 192

Янковая, О. Другой мир Татьяны Яблонской / Ольга Янковая //Натали. – 2017. – №4. – С. 46 – 51 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *