Томас Гуд: до 220-річчя від дня народження англійського поета

 Томас Гуд

23.05.1799 – 03.05.1845

  «Три якості, які настільки рідко поєднуються в одній людині, зійшлися в Томаса Гуда – дар поета, дотепність і щирість.»

            Річард Ле Гальен

Томас Гуд народився в місті Лондоні в родині книготорговця-видавця. Писати він почав рано, але в 14-річному віці йому довелося залишити навчання в школі. Він був відданий в торговельну контору, яка належала одному з друзів його сім’ї. Але ця робота виявилася нестерпною для нього і дуже швидко він кинув її, щоб вивчитися на гравера. Надалі йому дуже сталися в нагоді навики, отримані під час навчання. Свої сатиричні вірші він міг ілюструвати самостійно.

Томас Гуд почав писати для різних провінційних газет і журналів.

Працюючи в якості помічника редактора журналу «The London Magazine» з 1821 року, куди він потрапив за рекомендацією друзів – співвласників журналу, він став публікувати свої твори. Тут він познайомився з Чарльзом Лемом, англійським поетом, публіцистом і літературним критиком епохи романтизму, одним з найбільших майстрів жанру есе в історії англійської літератури, і з англійським поетом-романтиком, критиком і філософом Самюелем Кольриджем. У 1830-х роках Томас Гуд став видавати журнал «The Comic Annual».

Томас Гуд став відомим завдяки своїм гумористичним і сатиричним віршам «Whims and Oddities», писав він також новели і романи ( «National Tales», «Talney Hall»), але все це не було оригінальним і досить слабим за формою. Гуд був би давно забутий, як і багато хто з поетів його часу, якби до кінця свого творчого шляху він не звернувся до соціальної лірики.

Саме соціальна лірика і принесла світову популярність Томасу Гуду.

 У 40-х роках посилилася класова боротьба буржуазії і пролетаріату, становище робітників було настільки важким, що навіть буржуазія не заперечую цього. Радикальна міська інтелігенція вважала своїм обов’язком відкривати імущим очі на «тяжке становище робітників». Соціальна лірика Гуда характерна для умонастроїв інтелігенції того часу. Його «Пісня про сорочку» (Song of the Shirt), що користувалася величезним успіхом, дає картину важкої праці в жахливій жебрацької обстановці, але не фабричного робітника, а швачки, яка працює у себе вдома.

Адресуючи свій твір вищим класам, Томас Гуд прагнув пробудити в них жалість до каторжної праці не тільки швачок, а й інших простих трудівників, які, працюючи від зорі до зорі, отримували за свою працю сущі копійки.

«Безобразным рубищем покрытая,

 За работой женщина сидит,

 Утомляет руки исхудалые

 И глаза опухшие слепит.

В нищете и холоде несчастная

День и ночь все шьет, да шьет, да шьет,

И напевом сердце раздирающим,

О рубашке песнь она поет».

У зв’язку з цим не випадково, що «Пісня про сорочку» стала надзвичайно популярною; в Англії не було жодного журналу, який чи не поспішив би передрукувати «гарячий і справедливий протест Гуда», в якому «знайшло свій голос лихо бідних класів»; більш того, текст твору був видрукуваний навіть на носових хустках.

У 1864 р. до перекладу вірша Томаса Гуда «Міст зітхань» звернувся російський поет і перекладач Д.Л. Міхаловський. Він створив, по суті, його вільну інтерпретацію під назвою «Утоплена». Вірш присвячено молодій і красивій дівчині:

«И отважно, без слез, без раскаянья,

 Она бросилась в волны реки…

 Кто поймет эту бездну отчаянья,

Этот ад беспредельной тоски!».

Поряд з «Піснею про сорочку» і «Мостом зітхань» («Утоплена»), які отримали особливу популярність,  увагу перекладача Михайловського залучили і деякі інші твори англійського автора, зокрема, його ранній трагічний вірш «У смертного одра», присвячений матері, до якої Томас Гуд ставився з ніжністю і трепетною турботою. Смерть матері, а потім і сестри Анни, була для Гуда важким ударом.

Майстерно написаний «Сон леді». Леді бачить уві сні нескінченні низки закатованих непосильною працею людей, які «вселяють в неї жах», але тільки уві сні. Наяву леді зовсім не здавалося, що шовкове плаття пофарбовано кров’ю робітників. Соціальна лірика Гуда, далека від революційної боротьби, все ж була протестом, хоча і слабким, проти існуючого порядку речей і сприяла загостренню класової боротьби.

Ці вірші, що описують тяжке становище трудящих і тих класів, які страджали від бідності і несправедливості, були переведені на багато європейських мов.

Томас Гуд помер 3 травня 1845 року в рідному місті.

Син Томаса Гуда Том Гуд став відомим англійським гумористом і драматургом.

Зростання інтересу до творчості Томаса Гуда в останні десятиліття обумовлено зміною сприйняття його творчості, в якій перекладачів приваблюють вже не соціальні, а гумористичні, ліричні вірші та епіграми.

В останні роки широке поширення в Інтернеті отримав ліричний вірш «Несправжньому  другові» (To a false friende), який інтерпретований був не менше 15 разів. Виявилося, що цей вірш співзвучний сучасному світосприйняттю, розвитку індивідуалістичних настроїв, що супроводжуються посиленням відчуття самотності людини в світі, тлінності і слабкості почуттів, нещирості, як характерних рис відносин близьких людей.

     Ненастоящему другу

Встретились руки, но не сердца.
Вместе рукам нашим больше не быть.
Если и были друзьями когда,
Дружбу не можем мы дальше продлить.

Всё, что я знаю, любил я тогда.
И знаю, напрасной была та любовь.
Встретились руки, но не сердца.
Никогда наши руки не встретятся вновь.

Прощание рук и разлука сердец…
Жалею, что встретил когда- то тебя.
Ведь даже влюблённости лёгкой конец
Не может из сердца уйти не скорбя.

Мы можем казаться друзьями пока.
О, если б обман можно было забыть!
Встретились руки, но не сердца.
Жаль, что друзьями нам выпало быть!

(Thomas Hood To A False Friend, пер. с англ.  И. Пангва)[1]

Нашу розповідь закінчимо словами англійського поета іншого часу та інших напрямків – Річарда Ле Гальена (1866-1947):

“Да, я завидовал — не скрою,
Но сей порок отвергнут мною.
Шутить пытался… — неудача.
Явить сочувствие — тем паче.
Ведь самым лучшим там и тут
Был чуткий, остроумный Гуд.”

 

  1. Томас Гуд. Ненастоящему другу (перевод с английского) ~ Поэзия(поэтические переводы) – https://www.chitalnya.ru/work/1581286/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *