Василь Сидорович Земляк
23.04.1923 – 17.03.1977
Василь Земляк (справжнє ім’я – Василь Сидорович Вацик) народився в селі Конюшівці на Вінниччині в селянській родині. По батьковій лінії рід його походить із Чехії, звідки в 1874 році в Україну переселився прадід майбутнього письменника. Згодом Василь Земляк скаже: “…Я люблю Україну, вважаю себе споконвічним українцем, але ніколи не забуваю про чехів”.
До 1937 року Василь навчався у Миколаївській неповносередній школі, а з восьмого класу – в Йосипівській середній школі. Закінчивши середню школу, він вступив до Харківського авіаційного училища, мріючи стати льотчиком. Але війна перервала навчання: вісімнадцятирічний юнак потрапив на фронт.
Разом зі своїми товаришами він став на шлях боротьби з німецько-фашистськими загарбниками. В лютому-березні 1942 року група в складі Вацека, Корнюка, Моркеса розпочали диверсійні акти на території Самгородоцького району. В травні цього ж року на дорозі між Махнівкою і Калинівкою, між станціями Миколаївка та Голендри пустили під 
укіс ворожий ешелон. Влітку 1943 року на Юзефо-Миколаївському цукровому заводі створено підпільну групу. В її складі і продовжував боротьбу Василь Вацик.
Перші нариси і оповідання Василь Земляк опублікував у 1945–му.
Після війни він навчався на заочному відділі Житомирського сільськогосподарського інституту (1949-1953), працював у газеті, на кіностудії імені Олександра Довженка. Разом із поколінням письменників-фронтовиків він прийшов в українську літературу в 50-ті роки.
Ім’я Земляка привернуло увагу громадськості після появи друком двох його повістей –“Рідна сторона” (1956) та “Кам’яний брід” (1957), які він присвятив 
темі українського повоєнного села.
У лютому 1957 його було прийнято до Спілки письменників України.
В 1963–1966 роках Василь Земляк займає посаду головного редактора Київської кіностудії.
У 60-х роках звернув на себе увагу повістями «Гнівний Стратіон» (1960) та «Підполковник Шиманський» (1966), але славу визначного майстра прози принесли романи — дилогія «Лебедина зграя» (1971) і «Зелені млини» (1976). Ці твори були відзначені Державною премією ім. 
Т.Г. Шевченка за 1978 рік.
Ці твори витримали упродовж небагатьох років кілька видань. Діалектика життєвих змін і сталості “основ життя” – це стихія Василя Земляка. В українській літературі середини XX століття його творчість посіла своє, належне їй місце – серед явищ найпомітніших.
До літературної спадщини Земляка також відноситься трагедія “Президент” (1974-1976) про трагічні події фашистського перевороту в Чілі , кіносценарії “Олесь Чоботар”, “Новели Красного дому”, “Останній патрон”. Писав він також оповідання, нариси та 
літературно-критичні статті.
Помер письменник у розквіті сил на 54-му році життя, холодного березневого дня 1977 року, не встигнувши здійснити свої численні творчі задуми . Похований Віктор Земляк на Байковому цвинтарі в Києві.
Згодом, у 1980 році за романом «Лебедина зграя» було знято художній фільм «Вавилон — XX». Крім цього, за сценаріями В. Земляка на Київській кіностудії ім. О. Довженка поставлено фільми «Люди моєї долини» (1961), «Новели Красного дому» (1964), «Дочка Стратіона» (1965).
У літературі XX ст. Василь Земляк підніс до вершини так звану химерну прозу, започатковану ще Майком Йогансеном, підхоплену О. Ільченком, яку 
успішно розробляв Є. Гуцало, а згодом — В. Дрозд, В. Яворівський та ін.
Вікторові Землякові належать такі слова: «Людям іноді доводиться пройти крізь міфи, щоб довоюватися до високого смислу життя».
Розглядаючи велику історію крізь призму історії кожної людини, зокрема, зцементовуючи події і характери, автор проникав у глибини художньо-соціальної правди зображуваного часу.
Василь Земляк у кожному своєму творі звертається до тих життєвих вражень, які міцно закарбувалися в пам’яті, до тих настроїв, почуттів та асоціацій, які переростали в образи-метафори. Тому головною формою висловлення думок і почуттів письменника був ліричний монолог, багатий на філософські роздуми про духовні і моральні основи буття народу.
В українській літературі XX ст. порівняно невеликий за обсягом творчий доробок Василя Земляка знайшов належне йому високе місце серед найпомітніших явищ у нашому письменстві.
Список літератури:
Земляк, В.С. Твори: в 4-х т. / Василь Земляк. – К.: Дніпро, 1983.
Земляк, В.С. Вибране: романи, оповідання / Василь Земляк. – К.: Україна, 2013. – 720 с.
Земляк, В.С. Лебедина зграя: роман / Василь Земляк. – К.: Україна, 2005. – 720 с.
Земляк, В.С. Ночь без милосердия: повести, рассказы / Василь Земляк. – К.: Дніпро, 1988. – 539 с.
Земляк, В.С. Підполковник Шиманський: героїчна повість / Василь Земляк. – Львів: Каменяр, 1995. – 176 с.