У час війни поетичне слово також є зброєю. Вірші допомагають підтримати бойовий дух, нашу незламність та віру, а отже – наближають Перемогу.
Для наснаги наших читачів публікуємо добірку творів Наталії Ігнатьєвої зі збірки “Твій оберіг”.
Наталія Ігнатьєва – драматургиня, театрознавиця, громадська діячка, філологиня, поетка. Лауретка Міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова”. Авторка збірки п’єс “Звір” та поетичної збірки “Твій оберіг”.
***
По війні
в мене буде відпустка
стрижка, сукня і манікюр
По війні
мене трохи відпустить
від новин і дзвінків
повідомлень-тортур:
Як ти? Де ти? Живі?
Тут свої?
По війні
я ходитиму містом
вдень опівночі просто так
По війні
підозріливість стихне
до усіх чужаків
я забуду, як пахне підвал
По війні
я ридатиму звіром
за кожнісіньку душу, що в ирій пішла
що моє майбуття захистила
Україну мою вберегла
По війні
я заплачу як злива
що рясніє від болю й любові
що змиває біду
і співає
переповнена щастям бездонним
По війні
наша йде Перемога
по горлянках іде орків скурвих мокшан
По війні
настає Перемога
вона вигоїть рани, в неї чиста душа
По війні
буде все так як треба
золотий і удобрений лан
і усміхнені люди і небо
синє й вільне
й розслаблений стан
По війні вже іде Перемога
Її хід наближають бійці
від великого й до малого –
українці, герої, борці
***
іде війна і ділить
на чорне і на біле
напівтонів нема
палітра вся німа
мільйоном барв заграє
щаслива Перемога
віднайдемо ми знову
чудові кольори
для всього і для всіх,
крім ницих тарганів,
які посміли в дім наш
ввірватись на зорі.
і хто там був знаряддям
а хто давав наказ –
навіки несуттєво
залишиться для нас:
війна вже поділила
на чорне і на біле
і ми зробили вибір
й вони його зробили
***
Ці люди зі сталі, з граніту, броні?
– Та ні. Із плоті і крові своєї землі.
Ці люди стожильні, всесильні?
– Та ні. Звичайні, прості, що не хтіли війни.
Вони, може, велетні, давні боги
чи супергерої кіношні круті?
– О, ні. Вони захищають свій дім дорогий.
У них ДНК – код свободи й борні
і вроджена лють до заброд-ворогів.
Серця в них пульсують коктейлем міцним,
в якому любов є, і гумор, і гнів,
і віра, й запекле бажання життя
і-і-і… хтозна, які ще там є складники,
що роблять незламними цілі віки.
Вони нездоланні, мов справді із криці.
Вони – неймовірні. Вони – українці!
***
ракетами переорана
перерита градами
та не скорена
горда
зболена
і згорьована
не розорена
витривала бо
загартована
і згуртована
роздратована
і розгнівана
випре ворога
аж до попелу
спалить ницого
голодрипанця
виплід мороку
злом подавиться
на брудні грудки
перетвориться
ґрати гризтиме
чи горітиме
а на Неї вже
йти не смітиме
***
тисне він тисне
убивця
убивця
скрегоче зубами над містом
засмічує фейками мізки
руїнами тисне
на душу
убивця
хапає невинних
в лещата криваві
шматує живе
розриває на рани
кожна сирена
пиляє по нервах
кожен загиблий
ридає у серці
ридає і стогне
болить моє серце
але не здається
але не здається!
і кожен загиблий
нас кличе до герцю
і кожна сльоза
стане смертю убивці
мільйони смертей
шматуватимуть ката
вже зараз
сьогодні
не довго чекати