Володимир Миколайович Сосюра
06.01.1898 — 08.01.1965
6 січня 1898 року в містечку Дебальцеве на Донеччині в родині шахтаря Миколи Сосюри народився хлопчик, який згодом став одним з найяскравіших ліриків української літератури.
В роду матері Володимира Сосюри були євреї, українці, серби. А її дівоче прізвище угорське – Антоніна Локотош. Вона, працівниця патронного заводу, замолоду в Луганську отримала перший приз на міському балу серед дворянських дочок. Предки батька нібито з французів на прізвище де Соссюр – дід так і підписувався.
Його батько, Микола Володимирович, кресляр за фахом, будучи людиною непосидючою і різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським 
адвокатом, шахтарем. Мати поета займалася домашнім господарством.
Дитячі роки майбутнього письменника минули в селищі Третя Рота (тепер м. Лисичанськ Луганської області), куди переїхала сім’я Сосюр. Про своїх батьків, які стали його першими вчителями, Володимир Миколайович з любов’ю напише у автобіографічному романі «Третя Рота».
Володимир Сосюра закінчив сільську школу і поступив до сільськогосподарського училища на станції Ями Бахмутського повіту, де навчався в один час з майбутнім Маршалом Радянського Союзу К. С. Москаленко. З 12 років Володимиру довелося працювати в шахтах Донбасу, брати участь в Громадянській війні: спочатку на боці 
Украінськой Народної Республіки, потім – на боці Червоної Армії.
Першого вірша Володимир Сосюра написав у 14 років. Після закінчення війни навчався в Комуністичному Університеті в Харкові і на робітфаку при Харківському інституті народної освіти. У цей час він був учасником літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.
Перший його вірш (російською мовою) було опубліковано в 1917 році.
У 1922 році Володимир одружився з Вірою Касперівною Берзіною, колишнім політруком красноказачого ескадрону, пізніше студенткою в Харкові, їй поет присвятив поему «Рабфаковка». Причиною розлучення стали ідейні розбіжності:
Ми з тобою зійшлися в маю,
ще не знав я, що значить ідея.
Ти й тоді Україну мою
не любила, сміялася з неї.
Від цього шлюбу у Сосюри було двоє синів.
Під впливом Едуарда Багрицького, з яким він познайомився в Одесі в 1920 році, перейшов до творчості українською мовою. В архівах збереглися недруковані вірші Сосюри 
(українською мовою), написані під час його перебування в Армії УНР, але перша збірка «Вірші» вийшла в 1921 році, а раптову славу принесла йому революційно-романтична поема «Червона зима» (1922), визнана видатним зразком поетичного епосу громадянської війни на Україні. Цій темі Сосюра присвятив і багато інших творів, в яких органічно поєднується інтимне з громадським і загально-людським: збірка «Місто» (1924), «Сніги» (1925), «Золоті яструби» (1927) і ряд інших. Уже в перших збірках Сосюра виявив себе сильним ліриком в українській поезії свого часу. Основні джерела, якими живилася лірика Сосюри (народна творчість, Тарас Шевченко і пізніші лірики), переплавилися в його поезії на оригінальний стиль, зазначений класичною простотою вірша, співучістю і романтичним піднесенням.
З дружиною Марією
Починаючи вже з раннього періоду творчості, в поезії Сосюри знайшли відображення і суперечності його епохи: типова для українського інтелігента 1920-х років неможливість поєднувати відданість більшовицької революції з почуттям національного боргу: поема про внутрішнє роздвоєння ( «Комунар і націоналіст») «Два Володьки» (1930), відразу на виході заборонений збірник «Серце» (1931). Незважаючи на заборони, у творчості Сосюри того часу потужно пробивається мотив українського націоналізму (неопублікована поема «Махно», відома лише в уривках «Мазепа», 1930).
Вдруге Сосюра одружився в 1931 році – на Марії Гаврилівні Даниловій, яка закінчила балетну школу в Києві і була на 12 років молодша за нього. 15 січня 1932 року в них народився син – Володимир.
На початку 1930-х років погляди Сосюри призводять його до конфлікту з комуністичною партією, членом якої він був з 1920 року. Незважаючи на ці несприятливі обставини, в 1930-і роки Сосюра, поруч з будівельною тематикою ( «Дніпрогес»), майже єдиний на Україні культивував інтимну, любовну лірику: «Червоні троянди» (1932), «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939),« Журавлі прілетілі »(1940) та інші.
У 1942-1944 роках Сосюра – військовий кореспондент. У воєнні роки вийшли збірки: «Під 
гул кривавий» (1942), «В годину гніву» (1942), поема «Олег Кошовий» (1943) та інші.
У 1949 році дружину, Марію Сосюру, заарештували нібито за розголошення державної таємниці та вислали до Казахстану. Після повернення Марії через п’ять років, вони повторно розписалися.
Безліч творів поета присвячено патріотичній темі: протягом цілого життя він повсякчас сповідається в любові та клянеться у вірності рідній землі. Причому образ Вітчизни поступово розростається — від маленької Третьої Роти через степове роздолля Донеччини (роман «Третя рота») — до всього українського світу з неодмінними «ясними зорями» й «тихими водами». Саме за незгасну любов до України Володимиру судилося зазнати найбільше прикрощів, але жодні приписи чи й навіть вироки не змусили його відректися найдорожчого.
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
(1944)
Із сином Володимиром
Патріотичний вірш «Любіть Україну!» у 1951 році став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. Сосюру знову перестають друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, яка зникає тільки зі смертю Сталіна 1953 році. І тоді з’являються нові книги віршів «За мир» (1953), «На струнах серця» (1955), «Солов’їні далі» 
(1957), «Так ніхто не кохав» (1960).
Поема «Мазепа» (розпочата 1929 році, завершена в 1959 — 1960) віднесена до «заборонених творів», разом з ґрунтовним літературознавчим аналізом вона була опублікована в журналі «Київ» лише 1988 році.
У 1960 році Сосюра завершує поему «Розстріляне безсмертя», розпочату в довоєнний час і опубліковану тільки 1988 році в журналі «Вітчизна» (№ 1). Є підстави вважати, що «заспівна» частина цього твору, присвяченого жертвам сталінського терору, є поновленим з пам’яті шматком втраченої поеми «Махно». Низку цікавих творів містять 
книжки Володимира Сосюри «Близька далина» (1960) і «Поезія не спить» (1961), «Осінні мелодії» (І964) та «Весни дихання» (1964).
Помітне місце в творчості Сосюри посідають також епічні полотна: поеми «1871» (1923), «Залізниця» (1924), роман у віршах «Тарас Трясило» (1926), автобіографічний роман «Третя рота», над яким Володимир
Сосюра працював з перервами в 1926-1930, 1942 і 1959 роках.
Збірні видання творів Сосюри: «Вірші в 3 томах» (1929-1930), «Твори в 3 томах» (1957-1958), «Твори в 10 томах» (1970-1972).
За свою творчість Сосюра неодноразово був відзначений нагородами: Сталінською премією першого ступеня (1948) – за збірку віршів «Щоб сади шуміли» (1947), Державною премією УРСР імені Т. Г. Шевченка (1963) – за збірки віршів 
«Ластівки на сонці» (1960) і «Щастя сім’ї трудової» (1962), двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани» та медалями.
8 січня 1965року поет помер від гіпертонії.
Список літератури
Сосюра, В.М. Твори: в 4-х т./ В.М.Сосюра. – К.: Дніпро, 1986.
Сосюра, В.М. Вибрані твори: в 2-х т./ В.М.Сосюра. – К.: Наук. думка, 2000.
Сосюра, В.М. Всім серцем любіть Україну: вибрані твори./ В.М.Сосюра. – К.: Криниця, 2003. – 608 с. – (Б-ка Шевченківського комітету).
Сосюра, В. Крылья: стихи / В. Сосюра; пер. с укр.. – К.: Худож. лит., 1988. – 302 с.
Сосюра, В. Любіть Україну: поезії / В. Сосюра. – К.: Знання, 2010. – 200 с. – (Класна література).
Сосюра, В.М. Вибрані твори: в 2-х т./ В.М.Сосюра. – К.: Наук. думка, 2000.
Сосюра, В. Мазепа: поема. Любіть Україну: вірші/ В. Сосюра. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2002. – 70 с.
Сосюра, В. Мазепа: поема. Лірика / В. Сосюра. – К.: Дніпро, 2001. – 221 с. – (Б-ка школяра).
Сосюра, В.М. Поезії / В.М.Сосюра. – К.: Рад. письменник, 1975. – 317 с.
Сосюра, В. Розстріляне безсмертя: вірші та поеми / В. Сосюра. – К.: Укр. письменник, 2001. – 319 с.
Сосюра, В.М. Так ніхто не кохав: поезії / В.М.Сосюра. – К.: Рад. письменник, 1987. – 151 с.
Сосюра, В.М. Такий я ніжний, такий тривожний…: поезії / В.М.Сосюра. – К.: Веселка, 1989. – 286 с.
Сосюра, В.М. Третя Рота / В.М.Сосюра. – К.: Знання, 2012. – 351 с.: іл.
Сосюра, В.М. Червона зима: поезії / В.М.Сосюра. – К.: Дніпро, 1987. – 182 с.: іл..