Юрій Іванович Яновський
(27.08.1902 – 25.02.1954)
«Письменницький талант Юрія Яновського, наскрізь пройнятий поезією українського народу, завжди викликав у нас справжню радість за українську літературу…»
( Петро Панч)
Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 року в с. Нечаївці (Компаніївський район Кіровоградської області), де колись був хутір пана Майєра.
У квітні 1945 року Ю. Яновський з уст матері записав деякі подробиці про свій родовід та місце народження, а опубліковані вони повністю були тільки у 1983 році. Сім’я мала дев’ятеро дітей; злидні й нестатки змушували її кілька разів змінювати місце свого мешкання, з 1917 році жили в Єлисаветграді, де батько працював на заводі сільськогосподарських машин.
У 1919 році Юрій Яновський на відмінно закінчив Єлисаветградське реальне училище, працював у адміністративному відділі повітового виконкому, у повітовому статистичному бюро і водночас навчався в механічному технікумі. Далі була служба в 1919 — 1921 pp. у різних установах; не завершене навчання в Київському політехнічному інституті (1922 — 1925), де він вчився разом з майбутнім конструктором ракет Сергієм Корольовим. Під час навчання він бере участь у літературній студії інституту, входить у театральні кола столиці, допомагає акторам і режисерам театру-студії імені Г. Михайличенка у створенні ряду вистав, виявляючи неабиякі знання фольклору, і пише в співавторстві з С. Греєм гротескну п’єсу «Камергер»; співробітництво з групою київських панфутуристів. Тоді були опубліковані вірші «Море» (російською мовою під псевдонімом «Ней») та «Дзвін» 
(українською за власним прізвищем), здійснені газетні публікації в «Більшовику» (дванадцять нарисів і дві рецензії, підписані псевдонімом «Юр. Юрченко»).
Хоча основних літературних успіхів Ю. Яновський досягне в прозі та драматургії, але писання віршів не облишатиме протягом усього життя. Кращі з них увійшли до збірки «Прекрасна УТ» (1928), що була через чотири роки перевидана з деякими доповненнями. Кілька пізніших поезій датуються сороковими і п’ятдесятими роками, але в друк не видавалися. Вони стали відомими лише після смерті письменника, коли вийшло перше п’ятитомне зібрання його творів (1958 — 1959). Перший прозовий твір — новела «А потім німці тікали» — опублікуваний у газеті «Більшовик» 2 березня 1924р.
У 1925 році виходить збірка «Мамутові бивні», до якої включені новели, створені на 
матеріалі конкретних подій громадянської війни. У 1927 році — книжка «Кров землі», доповнена новими оповіданнями — «В листопаді», «Байгород», «Рейд». У час їх створення Ю. Яновський працював на Одеській кіностудії, освоюючи там секрети нової для нього кіно-справи (про майстрів кіно опублікував 1930 році книжку нарисів «Голлівуд на березі Чорного моря»). Пише два нариси про режисера О. Довженка («Історія майстра» і відгук-есе про фільм «Звенигора» (1927)), оповідання «В листопаді», що присвячене О. Довженкові. В Одесі створив кілька кіносценаріїв — «Гамбург», «Фата моргана» й ін. Належав у різний час до «Комункульту», «Жовтня», ВАПЛІТЕ, «Пролітфронту», але ця приналежність була здебільшого формальною.
Яновський, разом з Миколою Хвильовим — один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX ст., зокрема співець морської романтики, найяскравіше представленої в першому його романі «Майстер корабля». Задум «Майстра корабля» (являє собою мемуарну розповідь То-Ма-Кі (Товариша Майстра Кіно)
народився ще в часи роботи на Одеській кінофабриці, а реалізація цього задуму відбувалася після приїзду в 1927 році до Харкова. Новела «Поворот» (1927, 1928), після якої з’явився гостро критикований і довгий час заборонений роман «Чотири шаблі»(1931), в якому знайшов романтичне зображення стихійний народний рух відроджуваної України за доби відбудови державності. У 1932 pоці вийшла окремим виданням п’єса «Завойовники».
До тієї самої теми революції в Україні, але під тиском критики вже з офіційної позиції, Яновський повернувся в майстерно збудованому романі в новелах «Вершники» (1935), одна з новел якого, «Подвійне коло», присвячена зображенню трагедії братовбивчих конфліктів за доби революції. За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою «Вершники» — один із кращих творів радянської літератури про героїку громадянської війни.
Зростання таланту Яновського-драматурга позначене створенням романтичної трагедії «Дума про Британку» (1937). Перші вистави «Думи про Британку» в 1937p. театральна критика не сприйняла. Пізніше п’єса була перероблена, і останній варіант її викликатиме вже менше критичних нарікань. За її мотивами Микола Вінграновський створив фільм, а Віталій Губаренко – оперу. У 1939 pоці була опублікована п’єса з сільського життя 
«Потомки». У другій половині 30-х років визріває задум нового епічного твору «Капітани», але звершити задумане не вдалося. 1940р. виходить книжка оповідань «Короткі історії». Це гостросюжетні оповідання («Шпигун»), різновид дорожного нарису («Дорога на Запоріжжя»), романтичні новели («Чапай», «Романтик», «Червонарм»), стилізовані оповіді монологічного типу «Василь Палійчук, гуцул», «Іван», «На зеленій Буковині». Кілька творів («Наталка», «Ганна Антонівна») можуть бути умовно названі новелами-портретами. Збірка новел «Земля батьків» вийла у 1944 році. В формі новели-монологу витримані оповідання «Коваль», «Генерал Макодзьоба», «Дід Данило з «Соціалізму», «Дівчинка у вінку» й ін.; в формі класичного оповідання — «Яструбок», «Комісар», «Україна».
Кілька років (воєнних і повоєнних) Ю. Яновський працював редактором журналу «Українська література» (з 1946 pоку «Вітчизна»), багато їздив по країні, на Нюрнберзькому процесі був одним із кореспондентів радянської преси, що дало змогу написати цикл хвилюючих репортажів «Листи з Нюрнберга» (1946).
Найвизначнішим твором Яновського повоєнного часу став роман «Жива вода» (1947), в якому письменник втілив ідею невмирущості нації, відроджуваної після воєнної катастрофи. Гостро критикований за націоналізм, Яновський змушений був переробити цей роман згідно з принципами соцреалізму й перевидати його в далеко слабшому варіанті під іншою назвою «Мир» (1956).
Нова книжка «Київські оповідання» була відзначена у 1948 році Державною премією СРСР (оповідання «Через фронт», «Київська соната», «Боротьба за людину», «Путь у Францію», «Династичне питання», «Під яблунею» й ін.). 1954 року видана «Нова книга» («На ярмарку», «Мистецтво», «Святий вечір»).
Віддавши кращі творчі роки прозі, останнє слово в літературі письменник сказав мовою драматургічного мистецтва. Йдеться про п’єсу «Дочка прокурора», яка побачила світло рампи за кілька днів до смерті Юрія Івановича Яновського. Працюючи над драмою (задум п’єси відноситься ще до передвоєнних років, коли письменник почав роботу над незавершеною п’єсою «День гніву», 1940), він водночас публікує комедію «Райський табір» (1953) (сатиричний памфлет на імперіалістичний світ періоду інтервенції США в Кореї), починає працювати над тетралогією «Молода воля», яка присвячувалася 300-річчю возз’єднання України з Росією (романтична драма про молоді роки Тараса Шевченка).
Як сценарист Юрій Яновський також створює сценарій художнього фільму «Зв’язковий підпілля» (1951), літературний сценарій «Павло Корчагін» (за мотивами роману М. Островського «Як гартувалася сталь», 1953) та сценарій документального фільму «Микола Васильович Гоголь» (1952).
Помер Юрій 25 лютого 1954 року . Попри це, твори Яновського поруч з творчістю таких визначних майстрів слова, як П. Тичина, М. Хвильовий, М. Зеров, М. Рильський, Є. Плужник, увійшли в класичний фонд літератури українського відродження першої 
половини XX ст.
Спадщина письменника здобула широке визнання читачів. Двічі виходили його твори п’ятитомними виданнями. Кращі з них перекладені багатьма мовами, опубліковані в Болгарії, НДР, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Австрії, Італії, Франції.
У рідному селі письменника Нечаївка створено музей його імені. Іменем Ю. І. Яновського
в Києві в 1955 році була названа вулиця (Печерський район, Звіринець), на будинку Роліту в Києві, де з 1939-го по 1954 рік жив і працював письменник у 1958 році встановлена меморіальна дошка (граніт, бронза; барельєф, скульпторА. В. Німенко), його ім’ям була названа вулиця в Одесі.
Список літератури
Яновський, Ю.І. Твори: в 5 т. / Ю.І.Яновський. – К.: Дніпро, 1982.
Яновський, Ю.І. Вершники: романи, оповідання / Ю.І.Яновський. – Харків: Фоліо, 2006. – 318 с. – (Українська література).
Яновський, Ю.І. Вершники. Чотири шаблі: для ст. шк. віку / Ю.І.Яновський. – К.: Школа, 2009. – 272 с. – (Б-ка шкільної класики).
Яновский, Ю.И. Всадники. Мир. : романы / Ю.И. Яновский. – М.: Художественная литература, 1982. – 304 с.
Яновський, Ю.І. Майстер корабля. Вершники. / Ю.І.Яновський. – Донецьк: БАО, 2008. – 350 с.
Яновський, Ю.І. Оповідання. Романи. П’єси / Ю.І.Яновський. – К.: Наук. думка, 1984. – 576 с. – (Б-ка укр. рад. літ.).
Яновський, Ю.І. Чотири шаблі: оповідання, есеї, романи / Ю.І.Яновський. – Харків: Фоліо, 2012. – 572 с. – (Шкільна б-ка укр. та світ. літ-ри).