Юрій Юрійович Шовкопляс: до 115-річчя від дня народження українського письменника

 Юрій Юрійович Шовкопляс

06.02.1903 -12.10.1978

Відомості про життя українського письменника, перекладача, журналіста Юрія Юрійовича містяться в автобіографії, яка зберігається у фондах Харківського літературного музею .

Шовкопляс Марія Іванівна, селянка-середнячка колишнього села, нині селища міського типу Дергачі Харківської області, працювала в наймах у родині досить відомого харківського інженера-залізничника Ломоносова Юрія Володимировича, який і став батьком майбутнього письменника. У шлюб батьки не вступали. 6 лютого 1903 року у Гуляйполі народився маленький Юрій. Невдовзі після його народження мати оселилася в селі Дергачах, де їй від батька залишився земельний наділ. Там вона і мешкала аж до смерті 1943 року під час гітлерівської окупації.

У Дергачах Юрій закінчив церковно-парафіяльну школу, а восени 1912 року поступив до однієї з харківських гімназій.  Вже з 1920 року працював культурником у клубах червоноармійських шпиталів і Дергачівському робітничому клубі. Восени 1922 року Юрій вступив до Харківського Інституту Народної Освіти на відділення мови й літератури, яке закінчив у 1927 році. Починаючи з 1923 року, одночасно з навчанням у ХІНО, він став викладачем суспільствознавства в Харківській школі №30, де й працював до 1930 року.

Друкуватися письменник почав у 1926 році, в цей час він належав до літературної організації Пролітфронт.

А на початку 1930 року Юрій Юрійович  повністю переключається на літературну роботу.

У грудні 1939 року він був обраний до Харківської міської ради депутатів трудящих (комісія у справах вищої школи). З січня 1940 року до лютого 1941-го Юрію Юрійовичу довелося  працювати директором відділення Літературного фонду СРСР у м. Львові, «де тоді перебувало понад 200 українських, польських та єврейських письменників, які до того жили й працювали на території колишньої панської Польщі». Водночас він працював власкором «Литературной газеты» (Москва) та «Літературної газети» (Київ). «Виконавши доручену мені справу, в лютому 1941 року я повернувся до Харкова».

У 1941 році  Юрій Юрійович стає кандидатом у члени ВКП (б). У вересні того ж року він дістав призначення редактора газети «Література і мистецтво» — органа СПУ та Управління у справах мистецтв при Раднаркомі УРСР.

С початком Великої Вітчизняної війни Юрій Шовкопляс вступає добровольцем до лав Червоної Армії, стає літературним працівником газети «Ворошиловець» Харківського воєнного округу, штаб якого у жовтні 1941 року було перенесено до Ворошиловграду.

У листопаді округ та його газету переводять вже  до Сталінграду, газету перейменовують на «Красное знамя». У грудні 1941 року Юрій Шовкопляс  був переведений до газети 57 армії «Сталинский воин» на посаду спецкореспондента.

57 армія діяла на дільниці Слав’янськ-Барвенкове-Лозова й  входила до складу Південного фронту. Наприкінці 1942 року Юрій Шовкопляс був відкликаний у розпорядження Політуправління фронту та разом зі штабом фронту відступив до району Туапсе. Там був призначений до газети «Вперед к победе!» Чорноморської групи військ Закавказького фронту, а в листопаді був переведений до газети «Вперед за Родину» Північної групи військ Закфронту.

У кінці вересня 1943 року Юрій Юрійович  , який на той час працював у редакції газети 58 ї армії, був перекинутий на Україну (район Ворошиловграду) на переформування. У листопаді він захворів на запалення легенів та понад два місяці перебував у госпіталі. У січні 1944 року письменник  входить до складу 4-го Українського фронту, а у лютому він був призначений на посаду спецкореспондента до газети цього фронту «Сталинское знамя». 4-й Український фронт до весни 1944 року  діяв у Криму, а протягом 1944-45 років. пройшов через Карпати, потім – діяв в Угорщині, Польщі, Німеччині, Чехословаччині. День Перемоги Юрій Шовкопляс із редакцією «Сталинского знамени» зустрів у чеському місті Моравська Острава.

До травня 1946 року письменник  працював у газеті «Сталинское знамя», після чого був демобілізований. Нагороджений орденами ЛенінаЧервоної Зірки, Знак Пошани, медалями.

У 1949–1951роках — Юрій Юрійович стає керівником кафедри журналістики Харківського університету та Харківської організації СПУ (1953–1956). З 1956 по 1960 рік він стає  головним редактором  журналу «Прапор».

Юрій Юрійович є автором багатьох збірок оповідань: «Геній», «Пробудження вночі» (1929), «Проникливість лікаря Піддубного», «Студенти», «Професор» (1930), «Договір на змагання» (1931), «Пригоди песика Джемки», «Лист» (1934), «Скажені вовки» (1941); повістей: «Весна над морем», «Проект електрифікації» (1929), «Земляний похід» (1933), «Починається юність» (1938); романів: «Завтра» (1931), «Інженери» (ч. 1 — 1934, ч. 2 — 1937, нове, доповнене видання — 1967), «Людина живе двічі» (1962), «Лікарю, вилікуй себе самого!» (1964); збірок нарисів: «Електричний СРСР» (1932), «Народження електричного струму» (1936), Вибрані твори у 2-х томах (1973).

Життя письменника обірвалося на 76-му році. Ім’я Юрія Шовкопляса міцно пов’язане із становленням та розвитком української  прози, його творчість є вагомим внеском в українську літературу. 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *