Антуан де Сент-Екзюпері
29.06.1900 – 31.07.1944
“Для мене літати і писати – одне і те ж. Головне – діяти, головне – знайти себе. Авіатор і письменник зливаються: обидва в рівній мірі пізнають світ.”
(Антуан де Сент-Екзюпері)
Антуан де Сент-Екзюпері народився в Ліоні, у Франції. Родина походила зі старовинного роду перигорських дворян. Антуан (його звали Тоніо) був третім з п’ятьох дітей, у нього були дві старші сестри – Марі-Мадлен “Біше” і Симона “Моно”, молодший брат Франсуа і молодша сестра Габріелла “Діді”. Коли Антуану було 4 роки, його батько помер від внутрішньомозкового крововиливу.
Початкову освіту він здобув у школі братів-християн св. Варфоломія. З 1908 по 1914 рр. Антуан навчався в єзуїтському коледжі Сент-Круа.
У повітря юнак вперше піднявся в 1912 році. Машиною керував видатний льотчик Габріель Вроблевські.
Перший твір Екзюпері написав в коледжі в 1914 році. Ним стала казка «Одіссея циліндра». Талант автора оцінили по достоїнству, присудивши 1 місце на літературному конкурсі. У 1925 році в будинку кузини Антуан познайомився з популярними авторами та видавцями того часу. Вони були в захваті від обдарування молодої людини і пропонували співпрацю. Уже в наступному році на сторінках журналу «Срібний корабель» Антуан опублікували оповідання «Льотчик».
У 1919 році майбутній письменник записався вільним слухачем в Національну вищу школу витончених мистецтв, на архітектурне відділення.
1921 рік став поворотним в його долі. Молоду людину призвали до армії, і він був записаний в Страсбурзький полк винищувальної авіації.
Після успішного складання іспиту він отримав права військового льотчика, а вже у 1922 році – отримав звання молодшого лейтенанта. Рік по тому він потрапив в першу в своєму житті авіакатастрофу, результатом якої стала черепно-мозкова травма.
Після комісування Антуан перебрався до Парижа і присвятив себе літературній творчості. Але сумувати по небу він не перестав. У 1926 році Екзюпері отримав посаду пілота в компанії “Аеропосталь”. У цьому ж році, отримавши посаду начальника проміжній станції на краю Сахари, він написав роман “Південний поштовий”.
У 1931 році Екзюпері написав і випустив роман “Нічний політ”, який отримав престижну літературну премію “Феміна”. У цьому ж році він познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Консуело з Сальвадору, вдовою відомого письменника Гомеса Карило. Ця чарівна і освічена жінка стала його музою і його злим генієм. Екстравагантність і неврівноваженість Консуело часом межували з божевіллям, але Антуан, який ще в дитинстві приручав диких звірів, а в дорослому віці – африканських лис і пум, терпляче зносив усі витівки коханої жінки. У квітні 1930 року вона втекла з урочистої церемонії їх одруження, не дочекавшись кінця, в присутності гостей могла залізти під стіл, розповідала спільним знайомим абсолютно неправдоподібні історії про їхнє життя з чоловіком. Більшу частину часу вони з дружиною жили окремо.
Навесні 1935 року, будучи кореспондентом газети “Лара Суар”, Екзюпері відвідав Радянський Союз. Свої враження письменник докладно описав у п’яти невеликих оповіданнях. По суті, він був першим західним письменником, який намагався в письмовій формі осягнути суть сталінізму. Під час відрядження до Радянського Союзу, Антуан літав на борту літака АНТ-20 “Максим Горький”.
У 1938 році письменник випустив роман “Планета людей”, який багатьма критиками визначений, як “ода гуманізму”. В основі цього найяскравішого роману лежить реальний факт з життя письменника. За деякий час до створення твору Екзюпері потрапив в чергову авіакатастрофу при перельоті Париж-Сайгон.
У 1939 році цей роман отримав престижну нагороду – Велику премію Французької академії. В цьому ж році роман отримав Національну премію США.
Під час Другої світової війни Екзюпері став пілотом літака “Блок-174”. В одному з листів в листопаді 1939 року він писав: «Я зобов’язаний брати участь в цій війні. Все, що я люблю, – під загрозою. У Провансі, коли горить ліс, все, кому не все одно, хапають відра і лопати. Я хочу битися, мене змушують до цього любов і моя внутрішня релігія. Я не можу залишатися осторонь і спокійно дивитися на це». За станом здоров’я пілот був призначений до наземного полку, але Антуан підключив зв’язки і потрапив до льотного розвідзагону. Він побував у кількох бойових вильотах та виконав чимало завдань по аерофоторозвідці, за що був в підсумку представлений до нагороди “Військовий хрест”.
У лютому 1942 року у США побачило світ американське видання книги Сент-Екзюпері «Військовий льотчик». Того ж таки року під назвою «Політ над Аррасом» вона вийшла у Франції. На вимогу окупаційної влади цю книгу Сент-Екзюпері було заборонено. У1943 році в Ліоні учасники руху Опору здійснили підпільне видання «Військового льотчика» — слово Сент-Екзюпері стало зброєю у боротьбі за свободу, поряд з творами Л. Арагона, Веркора, П. Елюара.
Ліричні роздуми, що складають основу твору і відіграють важливу роль у «Південний поштовий», утвердившись у нарисах-репортажах 30-х pp. і поєднавши в єдине ціле нариси «Планети людей», набули нового, дещо глибшого значення у «Військовому льотчику». Аналіз морально-етичних і духовних проблем війни переконує автора в тому, що національний патріотизм, любов людини до своєї країни повинні, зрештою, втілитися в любові до Землі, яка є батьківщиною усього людства. Ця ж думка є лейтмотивом художнього підтексту «Маленького принца»— мудрої притчі, адресованої дітям і дорослим, яку Сент-Екзюпері написав у 1942 році у Нью-Йорку.
Маленький принц — прибулець з «планети дитинства». На планеті Земля він познайомився з Лисом (цей персонаж у французькому фольклорі уособлює життєву мудрість), який розповідає хлопчикові про забуті людьми ритуали дружби і любові. Забувши про ці щирі почуття, люди втратили справжніх друзів.
Письменник, переходячи від конкретного до широких узагальнень, таким чином намагається заохотити читача подивитися на звичні явища дійсності під іншим кутом зору, з погляду вселюдських істин: «… добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш»; «Треба старанно берегти світильники: порив вітру може загасити їх…»; «Усі шляхи ведуть до людей». Занурюючись у світ дитинства Маленького принца, не зараженого хворобами дорослого світу, Сент-Екзюпері закликає людей зберігати у собі дитинство, а отже, й душу, відкриту назустріч Всесвіту.
Залишилася незавершеною книга «Цитадель», яка побачила світ у 1948 р. Цей твір — збірка алегоричних оповідок, мудрих притч і пропорцій, пов’язаних образом оповідача. Афоризми, судження, приклади, яких не бракує в тексті «Цитаделі», покликані навчити людину бути відповідальною за долю інших людей, за всю планету. На глибоке переконання Сент-Екзюпері, «бути людиною якраз і означає бути відповідальним».
За всю свою кар’єру пілота Антуан де Сент-Екзюпері зазнав п’ятнадцять авіакатастроф.
31 липня 1944 року Екзюпері вирушив в розвідувальний політ. На літаку було кілька написів: «Antoine», «Consuelo» і «c / o Reynal & Hitchcock, 386, 4th Ave. NYC USA ». Це була адреса видавництва, в якому виходили книги Сент-Екзюпері. Назад Антуан уже не повернувся. Обставини його загибелі досі залишаються нез’ясованими. Уламки літака, на якому, як передбачається, розбився письменник, зараз знаходяться в Музеї авіації та космонавтики в Ле-Бурже.
Екзюпері вніс свій вклад не тільки в літературу. Він є автором декількох винаходів в авіаційній сфері. На ці винаходи у письменника є патенти.
Екзюпері є прототипом героя Сергія Лук’яненко. Цей персонаж, льотчик і письменник, фігурує в романі “Шукачі неба”. Звуть героя Антуан Ліонський. На честь письменника названо аеропорт у Ліоні. Також його ім’ям називається астероїд 2578, який був відкритий радянським астрономом Тамарою Смирновою в 1975 році. А в 2003 році ім’ям Маленького принца був названий супутник астероїда.
Також славне ім’я видатного письменника було дано гірській вершині в Патагонії.
Список літератури:
Сент-Экзюпери, А. Военные записки / Антуан де Сент-Экзюпери. – М.: Прогресс, 1986. – 272 с.
Сент-Екзюпері, А. Земля людей. Нічний політ. Воєнний політ / Антуан де Сент-Екзюпері. – К.: Довженко БУКС, 2017. – 315 с.
Сент-Екзюпері, А. Маленький принц: повість / Антуан де Сент-Екзюпері. – Тернопіль: Богдан, 2015. – 96 с. – (Б-ка світ. л-ри для для дітей у 100 томах «Світовид». Л-ра ХХ століття).
Сент-Екзюпері, А. Маленький принц: повість / Антуан де Сент-Екзюпері. – К.: А-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015. –64 с.
Сент-Экзюпери, А. Маленький принц / Антуан де Сент-Экзюпери. – М.: ЭКСМО, 2012. – 112 с.: ил. – (Книги – мои друзья).
Сент-Екзюпері, А. Маленький принц. Земля людей / Антуан де Сент-Екзюпері. – К.: Знання, 2018. –272 с. – (Скарби).
Сент-Екзюпері, А. Маленький принц. Листи. Публіцистичні статті / Антуан де Сент-Екзюпері. – Харків: ЛА Час читати, 2017. –221 с.
Сент-Экзюпери, А. Маленький принц / Антуан де Сент-Экзюпери. – Саранск: Мордовс. книжное изд-во, 1981. – 208с.: ил. – (Школьная б-ка).
Сент-Экзюпери, А. Маленький принц. Военный лётчик. Планета людей. Письмо генералу / Антуан де Сент-Экзюпери. – М.: Высшая школа, 1992. – 336 с.
Сент-Екзюпері, А. Повне зібрання творів / Антуан де Сент-Екзюпері. – К.: Довженко БУКС, 2019. – 681 с.
Сент-Экзюпери, А. Планета людей: романы / Антуан де Сент-Экзюпери. – К.: Молодь, 1986. – 175 с.: ил.
Сент-Екзюпері, А. Цитадель / Антуан де Сент-Екзюпері. – Харків: Фоліо, 2017. –283 с.
Сент-Экзюпери, А. Южный почтовый. Планета людей. Военный лётчик. Маленький принц / Антуан де Сент-Экзюпери. – М.: Мир книги, 2007. –400 с. – (Бриллиантовая коллекция).
Сент-Экзюпери, А. Южный почтовый. Ночной полёт. Планета людей. Военный лётчик. Письмо заложнику. Маленький принц. Пилот и стихии / Антуан де Сент-Экзюпери. – М.: Худож. лит., 1983. –447 с.: ил.