Маргарет Мітчелл
08.11.1900 – 16.08.1949
Маргарет (Пеггі) Мітчелл народилася в Атланті в забезпеченій сім’ї успішного адвоката. Предки Мітчелл по батьківській лінії переїхали до США з Ірландії, а родичі з боку матері – з Франції. І ті, і інші під час Громадянської війни 1861-1865 років боролися з боку жителів півдня.
Ніщо не віщувало письменницької кар’єри Пеггі в дитинстві: вона і читати-то не дуже любила. Мати, Марія Ізабелла, неабияка дама – засновниця кампанії за виборчі права жінок, робила все, щоб прищепити Пеггі хороший смак. «Мама платила мені п’ять центів за кожну прочитану п’єсу Шекспіра, по гривенику за романи Діккенса, а за книги Ніцше, Канта і Дарвіна я отримувала по 15 центів … Але навіть коли тариф піднявся до 25 центів, я не змогла читати ні Толстого, ні Гарді , ні Теккерея», – зізнавалася Маргарет пізніше.
І все ж, уже в підлітковому віці дівчинка почала писати оповідання та п’єси для учнівського театрального гуртка. Вона, навчаючись у Вашингтонській семінарії, стала засновницею і керівницею драматичного клубу, президентом Вашингтонського літературного товариства і редактором шкільного щоденника «Факти і фантазії».
Їзда верхи і лазіння по деревах прекрасно поєднувалися з умінням чудово танцювати. За її власним визначенням, вона була «однією з тих крутих жінок з короткими стрижками і в коротких спідницях, про яких священики говорять, що до 30 років вони потраплять або на шибеницю, або в пекло».
1918 рік стає в житті Маргарет трагічним. На фронті, беручи участь в боях під час Першої світової, гине її наречений, Генрі Кліффорд. Все своє життя в день народження Генрі його мати буде отримувати від Маргарет букет квітів. В цьому ж році під час епідемії помирає і Марія Ізабелла.
Дівчина повертається до Атланти допомагати батькові, стає повноцінною хазяйкою маєтку. У біографії Мітчелл, яка була зухвалою, сміливою і розумною жінкою, проглядається історія Скарлетт О’Хари.
У 1922 році, на загальний подив, вона влаштувалася репортером в газету «Атланта Джорнал», де вона доводить, що здатна писати на будь-які теми: від моди до історії і політики, брати відмінні інтерв’ю у Рудольфа Валентино та інших знаменитостей.
Маргарет Мітчелл була одружена двічі. Її першим чоловіком став незаконний постачальник алкоголю, людина буйної вдачі – Беррі Кіннард Апшоу. Побої, агресивна поведінка чоловіка змушують Пеггі розірвати шлюб.
І в 1925 році Мітчелл одружується з Джоном Маршем, страховим агентом, з яким була знайома досить давно і який був шафером на її минулому весіллі.
З ним Маргарет кардинально змінила спосіб життя: кинула роботу, полюбила самітництво і, як здалося родині, яка зітхнула з полегшенням, нарешті стала вести життя нормальної американської домогосподарки.
Насправді, наступні сім років – з 1926-го по 1933-й – пішли на створення роману. І на постійну самокритику: написане здавалося їй жалюгідними аматорськими дослідами, які вона не одважувалася показати навіть чоловікові (він, втім, її скепсису не поділяв і підтримував як міг).
Мітчелл була уважна до історичних фактів і грунтувалася в описах на безлічі джерел. Вона навіть брала інтерв’ю у колишніх учасників бойових дій, хоча згодом стверджувала, що персонажі роману не мають реальних прототипів. Символом Америки стала жінка не самих добрих звичаїв. Головній героїні роману були притаманні незвичайні якості і характеристики.
Уже закінчений роман два роки пролежав у столі, перш ніж Маргарет ризикнула віддати рукопис літературному агенту видавництва «Макміллан». Віддала – і тут же в паніці надіслала телеграму з проханням повернути назад; на щастя, агент вже почав читати. «Не можу зрозуміти, як вони збираються розпродати хоч щось», – дивувалася вона в розмові з чоловіком, коли видавництво запропонувало їй контракт. «Не хвилюйся: у нас з тобою стільки родичів, що ми продамо мінімум 5 тисяч примірників в одній тільки Джорджії», – відповідав той.
Назва роману і ім’я головної героїні з’явилися вже перед самою публікацією. Скарлетт в процесі написання звали Пенсі, а роман називався «Завтра буде новий день». Видавцям назва не сподобалося, і письменниця запропонувала замість неї 24 варіанти: «Звіяні вітром» йшли під № 17, але з позначкою, що самій Мітчелл цей варіант подобається найбільше.
Відкритий фінал роману буде обговорюватися всі наступні роки. Але Маргарет, яка почала писати книгу з кінця і побудувала на цьому всю сюжетну лінію, не здавалася: «Я зміню все, що хочете, тільки не кінець».
Через рік Маргарет Мітчелл стала володаркою Пулітцерівської премії. З перших днів статистика продажів роману зашкалювала. За перші 6 місяців розійшовся тираж понад 1 млн. Сьогодні книга продається по 250 тис. примірників на рік. Роман переведено на 27 мов і тільки в США він перевидавався понад 70 разів.
Кларк Гейбл, Маргарет Мітчелл, Вів’єн Лі
Несподіваний успіх скоріше дратує Маргарет, ніж радує. Відповідальність в цей період взяв на себе Джон Марш. Чоловік письменниці підтримував листування з видавництвами і контролював фінансові питання. Він присвятив себе самореалізації дружини. Дружина оцінила подвиг, тому роман «Звіяні вітром» Маргарет Мітчелл присвятила коханому чоловікові.
Коли дійшло до зйомок фільму, дозвіл вона дає з умовою: «Я не хочу звалювати на себе роботу сценариста, не бажаю бути консультантом на зйомках. Я хочу абсолютно протилежного: щоб ніхто ні в якому разі не турбував мене і мою сім’ю. Мене не хвилює підбір акторів, зйомки, просування картини. Дайте мені тиші. Забудьте про мене».
Права на екранізацію продали за $ 50 тис., і ця сума була рекордною. У 1939 році на екрани вийшов фільм Віктора Флемінга за романом Мітчелл. Він отримав 8 статуеток «Оскар». Роль Ретта Батлера виконав Кларк Гейбл, а Скарлетт зіграла Вів’єн Лі.
Відмова Мітчелл виставляти своє життя напоказ ображеною громадськістю сприймається за позу і зарозумілість. Помстою стали фантастичні чутки про Маргарет, що заперечували її авторство роману «Звіяних вітром».
Ще більш підігріло їх те, що Маргарет Мітчелл навідріз відмовилася від створення продовження роману. Більш того, вона заповіла після смерті знищити інші її твори, тому скласти повну бібліографію письменниці сьогодні неможливо. Якщо продовження історії Скарлетт і існувало, читач не дізнається про це. Інші твори під іменем автора не публікувалися.
Тим часом інші – тобто реальні факти з біографії Мітчелл – залишаються поза увагою: майже ніхто не дізнається, що під час Другої світової війни Маргарет не тільки була волонтером Червоного Хреста і робила великі пожертви на користь американської армії, але і особисто писала солдатам десятки листів зі словами підтримки.
Маргарет Мітчел пішла з життя 16 серпня 1949 року. Її збила машина, за кермом якої перебував нетверезий водій. В результаті аварії письменниця так і не прийшла до тями. Письменницю поховали в Атланті, на Оклендському кладовищі. Чоловік Маргарет Мітчелл пережив її на 3 роки.
Після смерті письменниці і її чоловіка зупиняти жадібних видавців стало нікому, і в світ вийшли різноманітні версії продовження роману. Найбільш відомим став роман авторства Олександри Ріплі, де Скарлетт раптово виявляється в центрі боротьби за незалежність Ірландії. Презентація роману сколихнула нову хвилю інтересу до творчості Маргарет Мітчелл.
Роман «Звіяні вітром» переведені на різні мови, він був перевиданий понад 100 разів. Твір часто називали «книгою століття», тому що за популярністю і славою роман навіть в наші дні перевершує багато інших.
Список літератури:
Митчелл, М. Унесенные ветром: роман: в 2-х т. / Маргарет Митчелл. – Кишинев, 1992.
Митчелл, М. Унесенные ветром: роман: в 2-х т. / Маргарет Митчелл. – М.: Правда, 1984.
Митчелл, М. Унесенные ветром: роман: в 2-х т. / Маргарет Митчелл. – М.: Худож. лит., 1984.
Мітчелл, М. Звіяні вітром: роман: в 2-х кн./ Маргарет Мітчелл. – К.: Дніпро, 1992.