Дафна Дю Мор’є: до115-річчя від дня народження англійської письменниці та бібліографа

Дафна Дю Мор’є

13.05.1907 – 19.04.1989

«Письменників мають читати, а не чути чи бачити.»

(Дафна Дю Мор’є)

Дафна Дю Мор’є народилася в Лондоні в сім’ї актора та театрального імпресаріо – сера Джеральда Дю Мор’є та актриси Мюріель Бомон. Її дід Джордж Дю Мор’є був відомим письменником: його роман про життя паризької богеми «Трілбі» був надзвичайно популярний наприкінці XIX століття. Дафна була середньою з трьох дочок – старша сестра Анжела також стала письменницею.

Майбутня письменниця, як і її сестри, навчалася вдома. Зразком наслідування для Дафни послужила її гувернантка Мод Уоделл на прізвисько Тод. Ця жінка похилого віку, її улюблениця, певною мірою замінила їй рідну матір, з якою у Дафни були прохолодні стосунки.

З раннього дитинства Дафна Дю Мор’є читала багато книг, особливо трепетно ​​ставилася до творів класиків британської літератури: Вальтера Скотта, Вільяма Теккерея, сестер Бронте та Оскара Уайльда. Крім того, Дюмор’є захоплювалася прозою Кетрін Менсфілд, новелами та оповіданнями Гі де Мопассана та романами Сомерсета Моема.

У сім’ї Дю Мор’є було багато друзів серед літераторів, у їхньому домі бували з візитами автор кримінальних трилерів Едгар Уоллес та автор Пітера Пена Джеймс Баррі.

Сама Дафна почала писати у підлітковому віці, сподіваючись завдяки тому втекти від реальності. Першим, опублікованим у журналі, твором письменниці була невелике оповідання. Редактором журналу був її дядько, який згодом знайшов для неї літературного агента, який допоміг у налагодженні контактів з видавництвами.

У 1925 році, після випуску з однієї зі шкіл Лондона, сім’я відправила Дафну на навчання до приватної сільської школи в Кампосені (Франція), неподалік Парижа. Умови життя були важкі: кімнати не опалювалися, гарячої води зовсім не було. Незважаючи на труднощі, Дафна була щаслива: адже вона могла будь-коли з’їздити до столиці.

В 1926 сім’я дівчини орендувала будиночок для відпочинку під назвою Феррісайд. Він знаходився в англійському портовому місті Фоуї на скелястому південно-західному узбережжі Корнуолла: ідеальне місце для творчості.

Закінчивши школу і здобувши освіту, Дафна Дюмор’є прагнула стати фінансово незалежною. Вона переконала сім’ю дозволити їй жити у Феррісайді, де можна було працювати без перешкод. 

У ті ж роки вона написала свою першу збірку оповідань «Спраглі». Пізніше у своїй біографії Дю Мор’є так описувала цей період життя: «Я маю заробляти гроші <….> Навіть якщо мої  оповідання будуть опубліковані, вони не принесуть багато грошей». Дівчині було 22 роки, коли опублікували її оповідання “Свідки”.

Перший роман Дю Мор’є, «Дух кохання», був виданий 1931 року, коли їй було 24 роки. Назва була натхненна віршем Емілі Бронте. Твір оповитий піднесено-романтичним ореолом, що загалом притаманно творчості Дю Мор’є. Успіх книги приніс письменниці популярність та фінансову незалежність. З іншого боку,  цей роман зіграв істотну роль в особистому житті автора. Ходять чутки, що книга так сподобалася молодому майору Браунінгу, що він незабаром зробив Дафні пропозицію. В 1932 році Дафна стала дружиною генерал-лейтенанта Фредеріка Артура Браунінга, який отримав лицарський титул за блискуче командування під час Другої Світової Війни.

Цього ж року Дафна опублікувала свій другий роман “Прощавай, молодість”. Він сильно відрізнявся від дебютної книги тим, що стосувався сексуальних питань, які в той час вважалися непристойними. У 1933 році вийшов ще один роман “Джуліус”. Хоча жоден з них не був таким популярним, як “Дух кохання”, стало ясно, що Дю Мор’є здатна працювати в різних жанрах.

В 1934 році Дафна написала автобіографію, яка стала дуже успішною через деякий час після публікації. У тому ж році відбувся вихід ще одного роману – “Трактир “Ямайка”, що захоплює мелодраматичною пригодницькою історією з контрабандистами та лиходіями у стилі “Острова скарбів” Стівенсона. Незабаром Дафна опублікувала ще одну автобіографічну роботу, цього разу про свою знамениту сім’ю під назвою “Сім’я дю Мор’є”.

Проте світову славу їй приніс детективно – романтичний роман «Ребекка» (1938). Ця книга, яка є класичним готичним романом, неодноразово порівнювалася з «Джейн Ейр» і стала класикою англійської літератури. «Ребекка» удостоєна численних премій та названа найкращим романом сторіччя. Роман був екранізований одинадцять разів. Прообразом маєтку Мендерлі, де розгортаються події роману, став Корнуолл, який був найбільшою пристрастю і коханням  життя Дафни. Майже всі гроші, одержувані від публікації книжок, вона витрачала на реставрацію особняка XVII століття, який орендувала протягом двадцяти років. Про графство Корнуолл Дафна написала книжку.

Твори Дю Мор’є  побудовані на грі на загальнолюдських почуттях. Ключовими рисами у творах Дю Мор’є є наявність таємниці, напруженого очікування та похмурої драми,  страх перед самотністю та невідомістю.

З 1940-х по 1970-і роки Дю Мор’є  опублікувала багато новел, біографій, автобіографій, збірок оповідань та романів, у тому числі “Козел відпущення”, “Будинок на березі”, “Моя кузина Рейчел”. Зростання інтересу Дю Мор’є до надприродного проявився в деяких її пізніших роботах, в яких типова для Дафни тривожна невідомість забарвилася похмурим відтінком. На додаток до “Ребекки” сім  її романів і одне оповідання були перетворені на фільми.

Оповідання «Птахи» набуло популярності завдяки однойменній екранізації Альфреда Хічкока і стало найвідомішим її фантастичним твором. Містичним та незрозумілим явищам також присвячені деякі її повісті та оповідання – такі як «Монте Веріта», «Не оглядайся» та «Прорив». Фантастичні мотиви є і в романі «Будинок на березі», в якому вчений-біофізик винаходить препарат, що дає можливість переміщатися в минуле.

У подружжя  народилося троє дітей — доньки Тесса і Флафія та син Крістіан.

Після смерті чоловіка у 1965 році письменниця переїхала до Кілмарта, який став її домом до кінця життя. Цей будинок описаний у романі «Будинок на березі» і є однією з визначних пам’яток Корнуолла.

Письменниця не любила давати інтерв’ю, а в останні роки життя вела відокремлений спосіб життя, любила рутину та уникала будь-яких складнощів у відносинах з близькими людьми та друзями. У той же час письменниця була надзвичайно доброзичливою і безкорисною. Вона допомагала багатьом людям, залишаючись при цьому непоміченою.

 У 1969 році за внесок в англійську літературу Дафна Дю Мор’є була нагороджена орденом Британської імперії та здобула ранг Дами-командора.

 Дафна Дю Мор’є померла у своєму будинку в Корнуоллі у віці 81 року. На смерть письменниці озвалася вся прогресивна преса світу. Зокрема, лондонська Times опублікувала некролог, де назвала Дафну Дю Мор’є «однією з найзнаменитіших письменниць англомовного світу».

Основна літературна спадщина Дафни Дю Мор’є, що включає чернетки, щоденники, листи, матеріали літературної творчості її та сестри Анджели, архів паперів батька та діда, зберігається у бібліотеці Ексетерського університету.

Спадщина Дафни Дю Мор’є вплинула на розвиток масової культури та творчість таких письменників, як Стівен Кінг та Стефані Майєр. Про життя великої письменниці телекомпанія ВВС зняла біографічний фільм «Дафна».

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *