5 коротких романів для знайомства з класиками

Товста книжка — не завжди означає краща. Часто читачі з різних причин надають перевагу не грубезним «солідним» книжкам, а невеличким виданням. Проте не варто думати, що тоненькими і призначеними для швидкого читання можуть бути лише «бульварні романи». У видатних письменників, як-от Ернеста Гемінґвея, Вірджинії Вулф чи Джона Р. Р. Толкіна, є зразки високоякісної та невеликої за обсягом художньої прози. До того ж, із новим для себе автором ліпше знайомитись через короткі твори, щоб не шкодувати витраченого часу, якщо раптом не сподобається. Start small, як кажуть англійці, — починайте з малого.

Отже, якщо вам кортить почитати Гемінґвея і при цьому не тягати з собою «По кому подзвін» — пропонуємо десять коротких романів відомих письменників. Товщина корінця — більше не причина відкладати твори майстрів «на потім».

Мета цієї добірки – знайти десять книжок визнаних авторів, доступних у перекладі українською та обсягом до 300 сторінок. Поза обмеженням опинився тільки «Гобіт», але панові Толкіну можна вибачити. Тож ось вони: від найменшої до найбільшої з короткими коментарями. Обирайте!

Ернест Гемінґвей «Старий і море»

104 сторінки

«Телеграфна» проза Гемінґвея, що так непокоїла Фолкнера, вже понад півстоліття захоплює читачів. І хоч фактично це повість, ми мусимо її порадити, бо ж не кожну повість відзначають Пулітцерівською премією за художню книгу. Обставини прості: старий, море, велика рибина (оповідь базується на реальному випадку, зафіксованому у Ґольфстримі). Сам Гемінґвей мріяв написати великий роман про рибальське життя, але вийшла невеличка філософська притча. Як показав час, варіант нітрохи не гірший. Просто і коротко — найліпший спосіб доступно пояснити важливі життєві істини, а в цьому Гемінґвеєві майже немає рівних.

Вітольд Ґомбрович «Транс-Атлантик»

160 сторінок

Усупереч поверхневим уявленням, це не посібник «Як любити Батьківщину на відстані». Так, проза Ґомбровича не для всіх, вона шукає свого читача серед поціновувачів химерних, гротескних і суперечливих творів. Який він, поляк поза Польщею? Чим він живе, про що думає? За вдаваною байдужістю Ґомбрович ховає сильну прив’язаність до Польщі, він майже «ненавидить» її, бо не може без неї існувати. Навіть перетнувши Атлантику, поляк не може позбутися своєї польськості, він вимушений постійно відганяти думки про Батьківщину і знову до них повертатися. Роман ґрунтується на реальних подіях, але водночас сприймається так відсторонено, мовби це трапилось не з Ґомбровичем, а буквально з кожним, хто опинився поза межами своєї країни. Непересічний стиль, дбайливо збережений перекладачем Андрієм Бондарем, й особливе бачення концепції Батьківщини — ось що пропонує читачам «Транс-Атлантик».

Вірджинія Вулф «Місіс Делловей» 

208 сторінок

За версією Times роман «Місіс Делловей» належить до сотні найкращих англомовних книжок, написаних після 1923 року. Повоєнні рани британського суспільства, світське життя, палке кохання проти стабільного шлюбу — може видатися, що книжка трохи банальна, та не варто недооцінювати Вірджинію Вулф, одну з найвідоміших письменниць двадцятого століття. Літературні критики часто порівнюють «Місіс Делловей» з «Уліссом» Джойса, тому жіночими романами й нудними зітханнями тут і не пахне. Роман розкриває одвічну проблему людства (і не тільки жінок!) — вибір. Клариса Делловей змушує замислитись, а чи правильно ми вчинили колись і які наслідки має вибір у глобальному контексті.

Курт Воннеґут «Колиска для кішки» 

240 сторінок

Забудьте увесь попередній абзац. Антиутопії можна легко полюбити, якщо почати з правильної книжки. Воннеґут не перший рік зачаровує українського читача. Вже можна почитати у перекладі відому «Бойню номер п’ять» і «Ґалапаґос». «Колиска для кішки» — це антиутопія без очевидних ознак антиутопії. Дуже спокійна книжка про атомні бомби. Відчуваєте це напружене затишшя? За подіями у творах Воннеґута дуже цікаво спостерігати. Мовби дивишся фільм, знятий спеціально для тебе. Його проза схожа на просту пісеньку, яку знають усі, та ніхто не замислюється, скільки в ній глибинного сенсу. Читати «Колиску» напрочуд легко, але це аж ніяк не підриває фундаментальності думки автора, ба навіть підкреслює її. У The New York Times романи Воннеґута порівняли з електричним зарядом, від якого волосся стає дибки. Та запевняємо, така шокова терапія надзвичайно приємна.

Джон Р. Р. Толкін «Гобіт або Туди і Звідти» 

320 сторінок

Для толкініста-початківця не обов’язково зазубрювати «Сильмариліон», постійно пам’ятати, що Торін — син Траїна, а Турін — син Гуріна, вивчати всі імена Саурона тощо. Трилогія «Володар перснів» теж масивна й дещо громіздка. Тому радимо почати з «Гобіта», що займає трохи більше трьохсот сторінок. Це небагато у порівнянні з кількістю та довжиною однойменних кінофільмів. Серед сутичок із гоблінами, драконом і гігантськими павуками є місце для справжньої дружби, смачної їжі, пісень і веселощів. Якщо уявити, що дракон — це бос, а гобліни — люди в транспорті в годину-пік (дружбу, їжу і пісні залишимо як є), отримаємо таку собі гіперболізовану версію життя. Маленькі люди (ні, ми не дискримінуємо гобітів за зростом) здатні творити велику історію, і Більбо Торбин це доводить.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *