Андре Моруа: до 135-річчя від дня народження французького письменника

Андре Моруа

26.07.1885 – 09.10.1967

 

“Є тільки один засіб стати культурною людиною — читання.”

(Андре Моруа)

Французький письменник, майбутній член Французької академії – Андре Моруа – народився в невеликому французькому містечку Ельбеф в Нормандії. Його батьки – єврейська пара на прізвище Ерзог, яка прийняла католицизм і раніше жила в Ельзасі, перебралася до Франції в 1871 році. Разом з предками по батьківській лінії в Нормандію перебралася і більшість робітників текстильної фабрики, якою вони володіли. Французький уряд нагородив дідуся письменника Орденом Почесного Легіону за порятунок національної промисловості.

Хлопчик,  який при хрещенні отримав ім’я Еміль Саломон Вільгельм, отримав початкову освіту в гімназії Ельбефа, а в 12 років вступив до руанського  ліцею П’єра Корнеля, де через 4 роки отримав ступінь ліценціата.

На погляди молодого Ерзога мав  великий вплив його викладач Еміль Шартьє, який публікував свої філософські твори. Саме за його рекомендацією юнак залишив навчання і якийсь час працював адміністратором на батьківській фабриці.

Однак, через деякий час Еміль Ерзог вступив до Каннського  університету.

З початком Першої світової війни Ерзог служить офіцером зв’язку при англійському штабі у Франції і надає послуги перекладача Британському експедиційному корпусу. Військові враження, прикрашені  іронією і добрим гумором по відношенню до товаришів по службі – англійців, знайшли відображення в його дебютному творі – романі «Мовчання полковника Брембл» (1918). У 1921 році виходить роман «Речі доктора О’Греді». З початком письменницької діяльності в якості справжнього імені закріпився псевдонім Андре Моруа.

Автор влаштовується до редакції журнала «Круа-де-фе», а після відходу з життя батька продає підприємство.

У ці роки він збирає матеріал для першої біографічної трилогії. У 1923 році виходить «Аріель, або Життя Шеллі», чотири роки по тому – книга про прем’єр-міністра Великобританії  Бенджаміна Дізраелі, а в 1930 році – біографія Байрона. Ця серія, пізніше видана під назвою «Романтична Англія», зміцнила популярність автора в Великобританії.

Паралельно з роботою над біографіями Моруа випускає романи. Роман «Бернар Кене», що вийшов в 1926 році, розповідає про молодого ветерана Першої світової, який, будучи обдарованим в мистецтві, проти волі був повинен працювати на сімейній фабриці. Простежити автобіографічність сюжету не складає труднощів.

Ці роки були затьмарені життєвою трагедією  письменника: коли йому було 39 років, його перша дружина Жанна-Марі Шімкевіч, померла від сепсису. З ним залишилися двоє синів, Джеральд і Олів’є, і дочка Мішель.

У 1924 році письменник одружується з Симон Кайяве, родичкою Марселя Пруста. Деякий час пара жила окремо один від одного, при цьому Симоні було відомо, що у чоловіка є позашлюбні зв’язки. Дітей у Моруа і Кайяве не було.

У 1938 році 53-річний Моруа отримує особливе визнання – його обирають членом  Французької Академії.

Трагедія Другої світової війни перервала літературну творчість Андре Моруа. Письменник знову записується добровольцем і служить в званні капітана. Коли фашисти окупували Францію, він їде до  США, де деякий час викладає в Університеті Канзасу. Симона де Кельве емігрувала разом з чоловіком і допомагала йому в антифашистській пропаганді.

У воєнні роки письменник створив кілька блискучих біографій: Фрідеріка Шопена (1942), генерала Ейзенхауера (1945), Франкліна (1945) і Вашингтона (1946).

У 1943 році Моруа разом з солдатами військ союзників приймає участь в бойових діях в Північній Африці. Тут, а раніше і в еміграції, він зустрічає свого друга, військового льотчика, письменника Антуана де Сент-Екзюпері.

У 1946 році Моруа повертається на батьківщину. У цей період він змінює документи, і псевдонім стає його справжнім ім’ям. У пресі виходять збірки новел, серед  яких і «Готель« Танатос ». Письменник пише нову біографію – «В пошуках Марселя Пруста».

У 1947 році  публікується перша з серії його книг про історію держав – «Історія Франції». Згодом в цій серії будуть видані книги про історію Великобританії, США та інших країн.

Зібрання його творів в 16 томах виходить на початку 50-х. У ці ж роки публікуються витончені, повні гумору і інтелектуального шарму «Листи незнайомці». Цю книгу можна охарактеризувати як ряд психологічних есе, створених у формі листів до невідомої читачки.

Моруа продовжує працювати над біографіями видатних особистостей. Серед них не тільки письменники – Жорж Санд, Олександр Дюма, Віктор Гюго, а й вчений Олександр Флемінг, який створив пеніцилін. На 79-му році життя автор завершує цикл серії  книгою про життя  Бальзака.

В останнє десятиліття життя Моруа співпрацював з різними виданнями демократичного спрямування. Свій підпис Моруа залишив під протестом громадськості проти взяття під варту живописця з Мексики Давида Сікейроса.

Уже після смерті автора, в 1970 році, під нехитрою назвою «Мемуари» виходить власний  життєпис  Моруа. У ньому – все закулісся творчого життя, сцени зустрічей і неформальних бесід з політиками, філософами, письменниками.

Літературна спадщина французького автора об’єднує дві сотні книг і понад тисячу статей.

В останні роки Андре Моруа проживав на території  Нейї-сюр-Сен – комуни, що примикає до столиці Франції на заході. Он пішов з життя 9 жовтня 1967 року. Могила письменника знаходиться на місцевому кладовищі, де покояться тіла Анатоля Франса, кінематографіста Рене Клера, художника-символіста Пюві де Шаванна.

Список літератури:

Моруа, А. Собрание сочинений: в 6 т. /Андре Моруа. – М.: Пресса, 1992.

Моруа, А. Байрон /Андре Моруа. – Минск: Полымя, 1990. – 415 с.

Моруа, А. Жизнь Дизраэли: роман /Андре Моруа. – М.: Политиздат, 1991. – 254 с.

Моруа, А. Жорж Санд /Андре Моруа. – К.: Мистецтво, 1988. – 447 с.

Моруа, А. Надежды и воспоминания: худож. публицистика / Андре Моруа. – М.: Прогресс, 1983. – 392 с.: ил.

Моруа, А. Олимпио, или Жизнь Виктора Гюго: роман /Андре Моруа. – К.: Мистецтво, 1987. – 508 с.

Моруа, А. Письма незнакомке /Андре Моруа. – Одесса: Маяк, 1993. – 320 с.

Моруа, А. Письма незнакомке. Избранные произведения /Андре Моруа. – Львов: Выща школа, 1989. – 294 с.

Моруа, А. Полковник Брэмбл и его друзья /Андре Моруа. – М.: Политиздат, 1992. – 142 с.

Моруа, А. Превратности любви: роман. Три новеллы. Письма незнакомке /Андре Моруа. – Минск: Мыстацкая литература, 1988. – 352 с.

Моруа, А. Превратности любви. Семейный круг /Андре Моруа. – М.: Худож. лит., 1966. – 446 с.

Моруа, А. Прометей, или Жизнь Бальзака /Андре Моруа. – Киев: Вища школа, 1986. – 525 с.: ил.

Моруа, А. Прометей, или Жизнь Бальзака: роман /Андре Моруа. – М.: Радуга, 1983. – 672 с.

Моруа, А. Семейный круг. Новеллы. Письма незнакомке. Открытое письмо молодому человеку. Афоризмы /Андре Моруа. –М.: Правда, 1989. – 623 с.: ил.

Моруа, А. Три Дюма. Литературные портреты /Андре Моруа. –М.: Правда, 1986. – 669 с.

Моруа, А. Фиалки по средам: рассказы /Андре Моруа. –М.: Патриот, 1991. – 112 с.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *