Чарльз Діккенс: до 205-річчя від дня народження англійського письменника

Чарльз Діккенс

07.02.1812 – 09.06.1870

Чарльз Діккенс – англійський письменник, один з найбільших англомовних прозаїків XIX століття, гуманіст, класик світової літератури.

Чарльз Діккенс народився в містечку Лендпорт поблизу Портсмута. Його батько   був досить заможним чиновником, людиною вельми легковажною, але веселою і добродушною, зі смаком користувався тим затишком, тим комфортом, яким так   дорожила всяка заможна родина старої Англії. Своїх дітей і, зокрема, свого   улюбленця Чарлі містер Діккенс оточив турботою і ласкою. Маленький Діккенс     успадкував від батька багату уяву, легкість слова, мабуть, приєднавши до цього   деяку життєву серйозність, успадковану від матері, на плечі якої падали всі життєві турботи щодо збереження добробуту сім’ї. Багаті здібності хлопчика захоплювали батьків, і артистично налаштований батько буквально змушував Чарльза розігрувати різні сцени, розповідати свої враження, імпровізувати, читати вірші і т. д.    Однак родина Діккенса раптово розорилася. Батько був кинутий в боргову в’язницю, матері довелося боротися з бідністю. Зніжений,  крихкий здоров’ям, повний фантазії, закоханий в себе хлопчик потрапив в важкі     умови експлуатації на фабрику з виробництва вакси. Все своє подальше життя     Діккенс вважав це розорення сім’ї та цю свою ваксу найбільшою образою для себе, незаслуженим і принизливим ударом. Він не любив про це розповідати, він навіть приховував ці факти, але саме тут Діккенс почерпнув свою гарячу любов до скривджених, до нужденних, своє розуміння їхніх страждань, розуміння жорстокості, які  вони зустрічають зверху, глибоке знання життя, злиднів і таких жахливих соціальних установ як тодішні школи для бідних дітей і притулки, як експлуатація дитячої праці на фабриках, як боргові тюрми, де він відвідував свого батька. Діккенс виніс зі свого отроцтва і велику, похмуру ненависть до багатіїв, до панівних класів .

Родина Діккенсів провела у борговій в’язниці кілька місяців. Померла бабуся батька, Елізабет Діккенс, і залишила йому в спадок 450 фунтів стерлінгів. Втім, мати Чарлза Діккенса не квапилася відкликати його з роботи на виробництві вакси. Мабуть після цього випадку Чарлз закоренів на думці, що родиною повинен керувати батько, а мати повинна знайти своє місце у веденні домашнього господарства. «Я ніколи не забував, я ніколи не забуду, я ніколи не зможу забути, що моя мама не особливо переймалася тим, щоб забрати мене.» Це один із факторів, які зумовили його вимогливе й невдоволене ставлення до жінок.

Після школи, з травня 1827 р., Діккенс почав працювати молодшим клерком в адвокатській конторі. Потім, вивчивши систему скоропису Герні, він покинув роботу й став вільнонайманим репортером. 

Діккенс гарячково схопився за газетну роботу, і все те, що розквітало в ньому ще в дитинстві і що отримало своєрідний, кілька болісний ухил в більш пізню пору, виливалося тепер з-під його пера, причому він прекрасно усвідомлював не тільки те, що тим самим він доводить свої ідеї до загального відома, а й те, що робить свою кар’єру.

Своє перше кохання, Марію Біднелл, Діккенс зустрів у 1830 р.. Вважається, що вона стала праобразом Дори з «Девіда Коперфільда». Батьки Марії не схвалювали залицяння Діккенса до дівчини й припинили стосунки між ними, відіславши її в школу в Парижі.
Література – ось що тепер було для нього сходами, по яким він підніметься на     вершину суспільства, в той же час роблячи добру справу в ім’я всього людства, в ім’я своєї країни і, перш за все і найбільше, в ім’я пригноблених. Перші нариси Діккенса, які він назвав“Нариси Боза”, були надруковані в 1836 році. Дух їх цілком відповідав соціальному стану Діккенса. Це була в деякій мірі белетристична декларація в інтересах дрібної буржуазії. Психологічні замальовки, портрети лондонців. Як і всі його романи, ці замальовки також спочатку виходили в газетному варіанті і вже принесли молодому автору досить слави.

Але Діккенса чекав запаморочливий успіх у цьому ж році з появою перших глав    його «Посмертних записок Піквікського клубу». Цей успіх був піднесений на  надзвичайну висоту новою роботою Діккенса, і
треба віддати йому належне: він   одразу ж використовував ту високу трибуну, на яку зійшов, змусивши всю Англію сміятися до кольок над каскадом курйозів Піквікіади, для більш серйозних завдань. Двома роками пізніше Діккенс виступив з «Олівером Твістом» і «Ніколасом Никльбі». Слава Діккенса виросла стрімко. Свого союзника бачили в ньому і ліберали, оскільки вони захищали свободу, і консерватори, оскільки вони вказували на жорстокість нових суспільних взаємовідносин.

2 квітня 1836 р. Діккенс побрався з Кетрін Томсон Гогарт, донькою Джорджа Гогарта, редактора «Івнінг Кронікл». У них народилося десять дітей. Але сімейне життя Діккенса склалося не цілком вдало. Суперечки з дружиною, якісь складні і темні відносини з її сім’єю, страх за хворобливих дітей робили сім’ю для Діккенса джерелом постійних турбот і мук. У 1857 році Чарльз зустрів 18-річну актрису Еллен Тернан і відразу закохався. Зняв для неї квартиру, довгі роки відвідував свою любов. Їх роман тривав до смерті письменника. На сцену вона більше не вийшла. Цим близьких стосунків присвячений художній фільм «Невидима жінка».

Мандрівка до Америки описана Діккенсом в «Американських очерках», а також у деяких епізодах «Мартіна Чаззлвіта». В «Очерки» Діккенс помістив нищівну критику рабства, наводячи очевидні свідчення жорстокості.
В цей же час Діккенс став    головним редактором «Daily News», він висловлював свої соціально-політичні       погляди.

Твори Діккенса залишалися популярними, особливо його різдвяне оповідання «Різдвяна пісня», написана в 1843 році впродовж кількох тижнів, щоб оплатити витрати, пов’язані з п’ятою вагітністю дружини. 

Один з кращих його романів – «Торговий дім”Домбі і син”». Нескінченна низка постатей і життєвих положень в цьому творі дивує. У світовій літературі небагато романів, які за багатством фарб і розмаїтості тонів можуть бути поставлені в один ряд з «Домбі і Сином», не рахуючи деяких пізніших творів самого Діккенса.

Ще більш ослаблений гумор в наступному найбільшому творі Діккенса – «Девід Копперфільд». Роман цей значною мірою автобіографічний. Тема його серйозна і ретельно продумана. Дух вихваляння старих підвалин моралі і сім’ї, дух протесту проти нової капіталістичної Англії голосно звучить і тут. Багато цінителів творчості Діккенса, в тому числі такі літературні авторитети як: Л. М. Толстой, Ф. М. Достоєвський, Шарлотта Бронте, Генрі Джеймс, Вірджинія Вулф, – вважали цей роман його найвизначнішим твором.

У наступні роки Діккенс досяг зеніту своєї слави. Він був улюбленцем долі – прославленим письменником, володарем дум і багатієм, –
словом, особистістю, для 
якої доля не поскупилася на дари.

Незабаром були опубліковані дві книги, які можна вважати центральними в творчості Діккенса: «Повість двох міст» та «Великі сподівання». Романи мали гучний успіх. Водночас Діккенс був редактором і активним автором двох журналів.

Нових художніх висот сягає Діккенс в своїй лебединій пісні – у великому многоплановому полотні, романі «Наш спільний друг». У цьому творі вгадується бажання Діккенса відпочити від напружених соціальних тем. Задуманий як захоплюючий, наповнений найнесподіванішими типами, весь блискучий дотепністю – від іронії до зворушливого незлобивого гумору – цей роман повинен був за задумом автора, ймовірно, вийти легким, милим, забавним. В цьому останньому завершеному творі Діккенс продемонстрував всі сили свого гумору, закриваючись чудовими, веселими, симпатичними образами цієї ідилії від оволодіваючих ним невеселих думок.

Мабуть, похмурі роздуми повинні були знову знайти вихід в детективному романі Діккенса «Таємниця Едвіна Друда».

З самого початку роману проглядається зміна творчої манери Діккенса – його прагнення вразити читача захоплюючим сюжетом, занурити його в атмосферу таємниці і невизначеності. Чи вдалося б йому це в повній мірі – залишається неясним, так як твір залишився незавершеним.

9 червня 1870 року  Діккенс, не старий роками, але виснажений досить безладним життям і безліччю всяких неприємностей, вмирає в Гейдсхілле від інсульту.

Під час похорону присутнім роздали епітафію зі словами: “На пам’ять про Чарлза Діккенса (найпопулярнішого письменника Англії), який помер у власній оселі, Гайгем, поблизу від РочестераКент, 9 червня 1870 у віці 58 років. Він співчував бідним, знедоленим і пригнобленим; і зі смертю один із найвизначніших письменників Англії втрачений для світу”. Стверджують, що останні слова Діккенса: «Будьте природніми, діти. Для письменника природне виконання всіх правил мистецтва».

Слава Діккенса продовжувала зростати після його смерті. Його ім’я стало називатися поруч з ім’ям Шекспіра, його популярність в Англії 1880-1890-х затьмарила      славу Байрона.

Але критика і читачі намагалися не помічати його гнівних протестів, його своєрідного мучеництва, його метань серед протиріч життя. Вони не зрозуміли і не хотіли зрозумі- ти, що гумор був часто для Діккенса щитом від надмірно болісних ударів життя. Навпаки, Діккенс придбав перш за все славу веселого письменника веселої старої Англії. «Діккенс – це великий гуморист», – ось  що ви почуєте насамперед з вуст рядових англійців з найрізноманітніших    класів цієї країни.

Список літератури

 

Диккенс, Ч. Собрание сочинений: в 10 т. / Чарльз Диккенс. – М.: Худож. лит., 1986.

Диккенс, Ч. Большие надежды: роман / Чарльз Диккенс. – М.: Эксмо, 2007. – 608 с.

Диккенс, Ч. Домби и сын: роман: в 2 т. / Чарльз Диккенс. – М.: Худож. лит., 1989.

Диккенс, Ч. Дэвид Копперфильд: роман / Чарльз Диккенс. – М.: Эксмо, 2008. – 944 с. – (Всемирная детская классика).

Диккенс, Ч. Жизнь и приключения Николаса Никльби: роман: в 2 т. / Чарльз Диккенс. – М.: Правда, 1989.

Диккенс, Ч. Жизнь нашего господа Иисуса Христа / Чарльз Диккенс. – Рига: Виела, 1991. – 93 с.

Диккенс, Ч. Лавка древностей: роман / Чарльз Диккенс. – М.: Правда, 1983.- 623 с.: ил.

Диккенс, Ч. Посмертные записки Пиквикского клуба: роман / Чарльз Диккенс. – М.: Худож. лит.,  1984. – 750 с.: ил. – (Б-ка классики. Зарубеж. лит.).

Діккенс, Ч. Пригоди Олівера Твіста: роман. – К.: Дніпро, 1987. – 423 с.: іл.. – (Вершини світ. письменства).

Диккенс, Ч. Приключения Оливера Твиста. Повести и рассказы / Чарльз Диккенс. – М.: Худож. лит., 1969. -683 с.

Діккенс, Ч. Різдвяна історія: роман. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 160 с.

Диккенс, Ч. Рождественские повести / Чарльз Диккенс. – М.: Худож. лит., 1990. -366 с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *