Данило Апостол – український військовий, політичний та державний діяч, гетьман Лівобережної України.
Привабливий зовні, двометрового зросту, вельми освічений, відважний, чесний Данило мав безперечну військову вдачу, адміністративні таланти, та, по-справжньому, державницький розум. Протягом усього свого життя користувався повагою серед старшини та простих козаків.
Ще підлітком брав участь в обороні Чигирина. У 28-річному віці отримав пірнач полковника Миргородського полку, який за територією та кількістю населення був найбільшим у Гетьманщині.
Гетьманом України став у 1727 році. На той час йому виповнилося 73 роки.
Український простір тріщав, як полотнина, між загарбницькими руками Османської імперії, Кримського ханства, польської шляхти, та, нестримної у жаданні «приращения» земель, Російської імперії.
Протягом свого 6-річного гетьманування, Апостол всі сили кинув на піднесення економіки, впорядкування земельних відносин, викорінення корупції. Постійно зміцнював безпеку України. За часів його правління будується Українська оборонна лінія від Дніпра до Сіверського Донця, завдяки його сприянню в Україну повертаються козаки, які опинилися на чужині після руйнування Січі 1709 року. За його петицією імператриця Анна Іоановна підтвердила, хоч і обмежену, козацьку автономію. Землі, безпідставно загарбані козацькою старшиною, були повернуті державі. Гетьман видав ряд універсалів з промовистими назвами, на кшталт, «Про заборону великоросіянам володіти в Малоросії хуторами та іншими угіддями». Реформував судочинство, почав роботу над кодексом законів.
На території Гетьманщини постали нові величні архітектурні споруди.
Власним коштом у містечку Сорочинці збудував Спасо-Преображенський собор, справжній архітектурний шедевр українського бароко. В цьому соборі його й поховали.
Данило Апостол залишив помітний слід в історії козацької України, при цьому і російський уряд та імператриця, практично, не мали до нього претензій.