День Святої Трійці
Трійця – одне з дванадцяти головних православних свят. Також це свято називають Днем зішестя Святого Духа. Подія, що сталася в цей день, продемонструвала віруючим триєдність Бога, тобто існування трьох осіб єдиного по суті Бога — Отця, Сина і Святого Духа.
Після Воскресіння Господнього Його учні невпинно жили відчуттям свята. Протягом сорока днів Ісус Христос зустрічався з апостолами. Його останнє явище було їм на Елеонській горі. Його благословення всім їм було і знаком прощення, і обіцянням допомоги у справі проповіді Євангелія. Люди прості, не вчені, «не книжкові», апостоли стали очевидцями і виконання стародавніх пророцтв Святого Письма, і слів Самого Учителя про те, що Йому належить «бути піднесеному», подібно до того, як Мойсей підніс змія в пустелі. На очах учнів Господь піднявся над землею, ніби засвідчуючи їх, що в останній день миру Він прийде на землю так само, як відійшов до Батька-Отця. Прощаючись із ними до часу, Ісус Христос обіцяв послати їм Утішителя – Святого Духа, що виходить від Бога-Отця. Учні не знали, що це означає, але вірили, що все буде за словом Господнім.
Як вогонь у вогнищі, підтримували вони в душах благодатний стан того дня, щодня збираючись в одному домі на горі Сіоні в Єрусалимі, молилися, читали Святе Письмо. Так збувалося і ще одне з давніх пророцтв: «Від Сіону виходить закон і слово Господнє з Єрусалиму». Так з’явився перший християнський храм. Біля того будинку був і будинок улюбленого учня Христа – апостола Іоанна Богослова, у ньому, за заповітом Господа, перебувала і Його Мати – Діва Марія. Навколо неї збиралися учні.
Десятого дня після Вознесіння Господа Ісуса Христа, в день юдейського свята перших жнив, коли учні і з ними Діва Марія перебували в Сіонській світлиці, о третій годині дня в повітрі почувся сильний шум, як під час бурі. У повітрі з’явилися яскраві тремтливі язики вогню. Це був вогонь не речовий – він був однієї природи з Благодатним вогнем, який щороку сходить в Єрусалимі на Великдень, він світив, не обпалюючи. Носячись над головами апостолів, язики вогню опустилися на них і опочили. Тут же разом із зовнішнім явищем відбулося і внутрішнє, що відбулося в душах: «сповнились усі Духом Святим». – І Богоматір, і апостоли відчули тієї миті незвичайну силу, що діє в них. Просто і безпосередньо їм було дано новий благодатний дар – вони заговорили мовами, яких не знали раніше. Це був дар, необхідний для проповіді Євангелія по всьому світу.
«Благословен еси, Христе Боже наш, иже премудры ловцы явлей, низпослав им Духа Святаго, и теми уловлей вселенную. Человеколюбче, слава Тебе»
Обдаровані Єдиним Духом, вони вийшли зі стін Сіонської світлиці, щоб безстрашно проповідувати Христове вчення про любов.
Залучені шумом, до Сіонської світлиці стікалися жителі міста та паломники. І тоді апостол Петро, колишній рибалка, що раніше не володів словом, звернув до людей першу свою відкриту проповідь. Він свідчив і про виконання стародавніх пророцтв, і про Воскресіння Христа. Слово-дух, слово-благодать, що виходило з вуст Петра, звернуло тисячі жителів Єрусалиму до покаяння у скоєному злодіянні – вбивстві Месії. Люди прийняли з рук апостолів святе хрещення, і нова Церква зросла того дня до 3 тисяч.
У пам’ять про цю подію свято П’ятидесятниці називається ще Днем зішестя Святого Духа, а також Днем Святої Трійці: у явленні Святого Духа, що пішов від Бога-Отця за обіцянням Бога-Сина, розкрилося таїнство єдності Святої Трійці. Назву ж П’ятидесятниці цей день отримав не тільки на згадку про стародавнє свято, а й тому, що ця подія припала на п’ятдесятий день після християнського Великодня. Як Великдень Христовий замінив собою стародавнє іудейське свято, так і П’ятидесятниця поклала основу Церкви Христової як союзу в Дусі на землі.
Протягом десяти років апостоли займалися улаштуванням Церкви в Єрусалимі. Коли ж через сорок років імператор Ірод Агріппа почав гоніння на християн, обезголовив апостола Якова і ув’язнив апостола Петра, якому лише дивом вдалося врятуватися, апостоли попрямували до інших країн.
Оскільки Трійця є релігійним святом, цей день ніколи не обходиться без служби у храмі. Храми на Трійцю прийнято прикрашати зеленню: на підлогу кладуть свіжоскошену траву, ікони обрамляють весняними квітами та молодими гілками дерев. Ще одна традиція свята — влаштовувати застілля та запрошувати на урочистість усіх родичів, друзів та близьких.