Дені Дідро
05.10.1713 – 31.07.1784
Найкращий порядок речей – той, при якому мені призначено бути, і до біса кращий зі світів, якщо мене в ньому немає.
Дені Дідро
Дені Дідро – французький письменник, драматург, просвітитель, філософ-матеріаліст; засновник та редактор «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел»; іноземний почесний член Петербурзької АН (1773), прихильник освіченої монархії, запеклий противник абсолютизму, церкви і релігійного світогляду в цілому.
Дені Дідро народився у французькому містечку Лангре, в простій сім’ї ремісника – ножовщика.
Батьки хотіли, щоб син став священиком, тому з 1723 по 1728 рік він здобував освіту в 
місцевому єзуїтському коледжі, став в 1726 році аббатом. Дідро відрізнявся релігійністю, вів аскетичний спосіб життя. У 1728 або 1729 році, щоб закінчити навчання, Дідро приїхав до Парижа, де агресивне протистояння різних релігійних течій призвело до розчарування в обраному шляху. У 1732 році Дідро закінчує факультет мистецтв Паризького університету, отримує ступінь магістра, але, замість того, щоб йти працювати у відповідності зі спеціальністю, він зробив вибір на користь вільного життя і вільних занять.
У 1743 році Дені Дідро одружився на Антуанеті Шампьон, яка мала разом з матір’ю полотняну крамницю. Антуанета була старшою на 4 роки за 30-річного письменника. Цей шлюб не схвалив батько Дідро, що погіршило відносини між ними.
В шлюбі з Антуанетою єдиною дитиною, що дожила до дорослого віку, була донька письменника.
Шлюб не заважав йому захоплюватися іншими жінками. Найбільш глибоке почуття у нього було до Софі Воллан, з якою він познайомився в середині 1750-х років; прихильність до неї Дідро зберіг до самої смерті.
Перший час після одруження Дідро заробляв перекладами. У 1743-48 рр. він переклав з англійської «Історію Греції» Т. Стеніана, «Досвід про гідність і чесноти» Е. Е. К. Шефтсбері, «Медичний словник» Р. Джеймса.
Протягом 1743-1748 рр. з’являлися перші філософські роботи Дідро ( «Філософські думки» (1746), «Алеї, або Прогулянка скептика» (1747), «Нескромні скарби» (1748), «Листи про сліпих в повчання зрячим» (1749)), що свідчать про перехід на позиції, у першу чергу, деїзму, потім атеїзму і матеріалізму. Через останню роботу Дідро на кілька місяців заарештували.
У творі «Думки про пояснення природи» (1753) Дідро з позицій сенсуалізму полемізував з раціоналістичною філософією Декарта, Мальбранша і Лейбніца.
Побачили світ у 50-х рр. п’єси «Побічний син або Випробування чесноти» (1757) і «Батько сімейства», як і написані згодом повісті та романи, говорили про новий художній підхід, прагнення розповідати про життя звичайних людей, що належать до третього стану, вірність гуманістичним ідеалам, були написані в реалістичній, зрозумілій, позбавленій словесних викрутасів манері.
Головні художні твори Дідро – повість «Черниця» (1760, вид. 1796), роман-діалог «Племінник Рамо» (1762-1779), роман «Жак-фаталіст і його господар» (1773) – залишилися невідомими багатьом його сучасникам. Незважаючи на різницю жанрів, їх об’єднують розсудливість, реалізм, ясний прозорий стиль, почуття гумору, а також відсутність словесних прикрас. У них знайшли вираження неприйняття Дідро релігії і церкви, трагічне усвідомлення сили зла, а також дотриманням гуманістичних ідеалів, високих уявлень про людський обов’язок.
Проголошені Дідро філософські та естетичні принципи проявляються і в його ставленні до 
образотворчого мистецтва. Огляди паризьких Салонів Дідро поміщав з 1759 по 1781 рр. в «Літературній кореспонденції» свого друга Ф. М. Грімма, рукописній газеті, що розсилались по підписці освіченим європейським монархам і можновладним князям. «Салони» Дені Дідро також були надруковані за його життя; вони виходили поступово в 1795-1857 рр. і лише в 1875-77 рр. були вперше зібрані воєдино в зібранні його творів.
Славу Дені Дідро здобув своєї багаторічною і наполегливою роботою над «Енциклопедією, або Тлумачним словником наук, мистецтв і ремесел» (1751-1780). Випуск самостійного видання було довірено Дідро. Чверть століття він керував підготовкою 28 томів, сам написав близько 6 тисяч статей, співпрацював з Вольтером, Руссо, Гольбахом, Монтеск’є, з визнаними фахівцями різних наук і мистецтв. Видання «Енциклопедії» супроводжувалося різноманітними труднощами, але Дені Дідро вдалося вберегти своє дітище від закриття.
Саме Дідро надав «Енциклопедії» той розмах і полемічний запал, який зробив її маніфестом епохи Просвітництва.
У статтях на політичні теми Дідро жодній із форм правління не віддавав переваги. Одні статті (точніше, їх автори) підтримували обмежену монархію, інші – абсолютну, вбачаючи в ній гаранта загального благоденства.
За підданими визнавалося право чинити опір деспотам, а королям ставилося в обов’язок підкорятися закону, відстоювати віротерпимість і допомагати бідним. Критикуючи образ життя вельмож, «Енциклопедія» визнавала, проте, необхідність соціальної ієрархії в суспільстві. Буржуа критикувалися за жадібність і тягу до придбання посад, а відкупники та фінансисти визнавалися паразитичною частиною третього стану. Бажаючи сприяти полегшенню долі простого народу, енциклопедисти не закликали, однак, до встановлення демократії у Франції; вони зверталися саме до уряду, коли говорили про необхідність справедливого оподаткування, реформи освіти, боротьби з бідністю.
Видавати «Енциклопедію» в Росії йому пропонувала Катерина II.
За жестом імператриці ховалося не тільки бажання зміцнити свою репутацію, а й прагнення задовольнити інтерес російського суспільства до такого видання. У Росії вийшли на протязі 18 століття 25 збірок перекладів з «Енциклопедії».
Відхиливши пропозицію Катерини II, Дідро не позбавився її прихильності. У 1765 році вона придбала його бібліотеку, виплативши йому 50 000 ліврів і надавши йому право довічного зберігання книг в своєму будинку в якості особистого бібліотекаря імператриці.
У 1773 році Дені Дідро на запрошення Катерини II відвідав Росію. Він прожив в Петербурзі з жовтня 1773 по березень 1774 року, був обраний іноземним почесним членом Петербурзької Академії наук (1773). Дідро запропонував імператриці на розгляд проект системи народної освіти, яка грунтується на принципах безкласовості і передбачав безкоштовне початкове навчання. Життя Дені Дідро стало налагоджуватися. Завдяки «гранту» з далекої Росії він найняв розкішну квартиру, видав заміж дочку.
Після повернення до Франції Дені Дідро написав ряд творів, присвячених перспективам залучення Росії до європейської цивілізації. Скептичні висловлювання в його «Зауваженнях» на наказ Катерини II (цілком видані в 1921 році) викликали лють Катерини (рукопис був доставлений до Петербурга вже після смерті філософа).
Захворювання шлунково-кишкового тракту поставило крапку в його біографії 31 липня 1784 р .; в цей час він перебував у Парижі. Він помер за сніданком миттєво – йому було сімдесят років. Тіло Дідро заповів для анатомічних дослідів.
Знамениті висловлювання Дені Дідро
- Можна обманювати деяких, або обманювати всіх в якомусь місці і в якийсь час, але не можна обманювати всіх всюди і в усі віки.
- Чудеса там, де в них вірять, і чим більше в них вірять, тим частіше вони трапляються.
- Жінки ненавидять одна одну і, проте, всі до єдиної, захищають одна одну.
- В історії будь-якого народу знайдеться чимало сторінок, які були б чудові, якби вони були правдою.
- Ах, якою чудовою комедією був би цей світ, не будь у нас в ній своєї ролі!
- Розумна людина бачить перед собою незмірну область можливого, дурень же вважає за можливе тільки те, що є.
- Для того, щоб бути щасливим в наші дні, потрібно мати хороший шлунок, зле серце і зовсім не мати совісті.
- Людина не робить нічого, якщо мети немає, і не робить нічого великого, якщо мета незначна.
- Людина перестає мислити, коли перестає читати.
- Якби все на землі було чудово, то й не було б нічого чудового.
- Якими б неймовірними вам не здавалися всі ці безглуздості, повірте, що ті, до кого ми з ними звертаємося, ще більше звикли їх чути, ніж ми – говорити.
Список литературы:
Дидро, Д. Сочинения: в 2-х т. /Дени Дидро. – М.: Мысль, 1986. – (Философское наследие).
Дідро, Д. Жак-фаталіст /Дені Дідро. – Х.: Фоліо, 2007. – 447 с.
Дидро, Д. Монахиня; Племянник Рамо; Жак-фаталист и его хозяин /Дени Дидро. – К.: Политиздат Украины, 1986. – 528 с.
Дидро, Д. Монахиня; Племянник Рамо; Жак-фаталист и его хозяин /Дени Дидро. – М.: Худож. лит., 1973. – 494 с. – (Б-ка всемирной лит-ры).