Джеймс Августин Алоїзій Джойс
02.02.1882 – 13.01.1941
«Геній не робить помилок. Його промахи – навмисні».
(Джеймс Джойс)
Джеймс Августин Алоїзій Джойс народився у Дублінському передмісті Ратгар у католицькій сім’ї, у родині податкового службовця. Крім Джеймса, в родині було ще чотирнадцять дітей, з яких, однак, вижило десять. Його батько, що вирізнявся вільнодумством, був палким прихильником ірландських свобод. Інтерес до політичного життя батьківщини він прищепив і Джеймсу. Мати ж – ревна католичка – приділяла особливу увагу релігійному життю хлопчика. Ці дві лінії сімейного виховання парадоксально схрестились у свідомості майбутнього письменника, що й далося взнаки вже у ранніх його творчих спробах. Так, у дев’ятирічному віці Джеймс написав політичний вірш «І ти, Хілі», присвячений сподвижнику борця за автономію Ірландії Чарлза Стюарта Парнелла, який у важку годину покинув національного героя; а на початку навчання у коледжі створив гімн Діві Марії.
Початкову освіту Джеймс Джойс отримав у Єзуїтському коледжі Клонгоуз Вуд — школі-інтернаті, до якого він потрапив у 1888 році, проте змушений був залишити у 1892, коли його батько більше не міг оплачувати навчання. Деякий час Джойс навчався вдома, і деякий час провчився у школі О’Коннела, що у Дубліні. Навчався він блискуче, про що свідчили його нагороди на щорічних національних іспитах, а також здобутий ним привілей відвідувати заняття за казенний кошт у престижному Бельведер-коледжі, що належав Єзуїтам.
Вже у 16 років він написав ряд есе, окремих п’єс, ліричних віршів (які почав складати ще у 6 років, чим сім’я страшенно пишалася). У юності на нього справила сильне враження творчість Ібсена: у 1899-1901 роках вийшли філософські есе «Драма і життя», п’єса «Блискуча кар’єра» (наслідування Ібсену), переклади п’єс Гауптмана «Михаель Кремер» і «Перед сходом сонця», якого Джойс вважав новим Ібсеном), стаття «Урочистість черні» (про ірландські течії) та інші. Одну зі своїх літературно-критичних статей, присвячену його кумиру Ґенріку Ібсену, надрукував солідний лондонський журнал «Двотижневий огляд». Ця стаття дістала схвальну оцінку самого Ібсена. Додамо, що Джойсові на той час виповнилося тільки 18 років.
Деякий час свої плани на майбутнє Джойс пов’язував із прийняттям духовного сану. Втім, ці плани раптово змінилися: світ релігії, католицизму перестає його залучати. Релігія тоді здалася йому мертвою. І він вибрав свій шлях – художника, вільної людини, зі своїм власним поглядом, який приймає життя у всіх його проявах.
У 1898 році він вступив до Дублінського університетського коледжу, де зайнявся вивченням сучасних мов, зокрема англійської, французької та італійської.
Досить швидко талановитий юнак налагодив контакти з видатними представниками вітчизняної творчої інтелігенції, з-поміж яких було чимало прихильників ідеї національної незалежності Ірландії від влади Британської корони. Здавалося б, глибоко закорінений в ірландській культурній традиції, Джойс мав би приєднатися до руху національного відродження. Однак рамки цього руху були для нього затісні: Джойса відштовхували властиві націоналістам культ «народопоклонства» та ідеалізація «простих людей», прагнення плекати національну своєрідність країни шляхом її штучної ізоляції від світу.
Усе це зумовило його конфлікти, а згодом і повний розрив з дублінською інтелігенцією. Так визначилися ще деякі парадокси Джойсової літературної біографії: будучи до мозку кісток ірландцем, він від 1904 р. і до кінця життя перебував у добровільній еміграції; будучи емігрантом, він у більшості своїх творів залишився бардом рідного Дубліна; будучи живописцем ірландського життя, він писав англійською мовою і, зрештою, будучи вже всесвітньо відомим письменником, він так і не зміг пробитися крізь стіну неприйняття на батьківщині.
Він змушений був заробляти вчителюванням, написанням рецензій на книги та співами (мав дуже гарний тенор). В 1904 році Джойс повернувся на континент — на цей раз разом з Норою Барнакл (офіційно вона стане його дружиною в 1931).
Нора Барнакл
Протягом багатьох років Джойс викладав англійську мову в Трієсті та Цюріху — місцях свого добровільного посилання, які стали легендарними після його популяризації. У Трієсті він майже постійно жив 10 років. У цей період він працював над новелами, що увійшли до збірки «Дублінці»; першим варіантом автобіографічного роману, на основі яко го з часом був написаний роман “Портрет митця замолоду” невеличкою збіркою віршів «Камерна музика» п’єсою з промовистою назвою “Вигнанці” та ліричною мініатюрою «Джакомо 
Джойс», яка посідає специфічне місце у літературній спадщині письменника , в ній була апробована модерністська поетика та елементи техніки «потоку свідомості». Власне кажучи, створюючи «Джакомо Джойса», письменник не думав про публікацію (твір побачив світ вже після смерті автора). Ця мініатюра була по суті художньо-щоденниковим літописом історії одного кохання, пережитого Джойсом у Трієсті. Прототипом зображеної у творі героїні була учениця Джойса, юна Амалія
Поппер.
У творі немає чітко окресленого сюжету зі звичним початком та кінцем. Текст побудований як мозаїка переважно дрібних, зовні не пов’язаних один з одним фрагментів. Ці фрагменти фіксують окремі миті любовних взаємин. Тут досягається ефект сполучення плинного з вічним, а через нього – дивовижна єдність того, що трапилося «тут і тепер» (вислів Джойса), з тим, що відбувається «завжди й усюди».
Подорожуючи по Європі, Джойс писав вірші, деякі з яких публікувалися в антологіях імажинізму. То був період зростання письменницької слави Джойса в Європі. Палкі прихильники його таланту з’явилися серед авторитетних майстрів слова — наприклад таких, як поет Е. Л. Паунд.
Отже, вже відомим письменником автор «Дублінців» оселився 1920 році у 
Парижі – одному з найзначніших центрів культурного життя. За два роки потому був надрукований «Улісс», який іще до своєї повної публікації здобув слави сенсаційного твору. Це найбільш відомий твір Джойса, де автор на 700 сторінках розповідає про один день (16 червня 1904 р.) єврея Леопольда Блума. День 16 червня відзначається шанувальниками Джойса у всьому світі як Блумсдей (Bloomsday). Датування цього дня не було випадковістю. Само у цей день відбулося перше побачення Джойса з Норою Барнакл, яка служила покоївкою у невеличкому готелі. Вона стала не лише дружиною письменника та матір’ю двох його дітей, а й Жінкою його життя і прообразом героїнь його творів.
Дія відбувається у Дубліні, змальованому з такою топографічною точністю, що Джойс жартував: «Якщо місто зникне з лиця землі, його можна буде відновити за моєю книжкою». 
Роман перегукується з “Одіссеєю” Гомера, але своєрідним чином («Улісс» – це латинська форма імені «Одіссей»). Усі 18 епізодів «Улісса» пов’язані з певними гомерівськими подіями — за змістом та тематикою. Проте зв’язок із твором Гомера – у протилежностях. Одіссей – цар, великий мандрівник; головний герой “Улісса” – рекламний агент Блум. Пенелопа – символ жіночої вірності, Моллі Блум є прямою протилежністю, саме навколо невірності дружини 
розгортаються центральні події роману. Час дії гомерівського твору – це роки мандрівок по різних містах та країнах, час дії роману Джойса – один день в одному місті. Причому, за словами автора, кожен епізод пов’язаний із певним органом людського тіла. Фактично — це роман-тіло, і тут трактувати можна двояко: одні дослідники говорили, що роман надмірно натуралістичний, інші простежували зв’язок із давніми філософськими поглядами на людину як на мікрокосм, центральна ланка життя на землі, навколо якої розгортаються події. Джеймсу був цікавий внутрішній світ людини, його переживання, думки, зв’язок роздумів із поведінкою. У цьому багато хто бачив аналогію з психоаналізом Фрейда, що тоді сколихнув освічену частину населення Європи своїми відкриттями.
Нора з дітьми: Джорджіо та Лючією, Цюріх 1918
Особливість жанру «Улісса» – потік свідомості – дозволила Джеймсу Джойсу торкнутися величезної кількості тем і філософських ідей, у роман увійшло багато автобіографічних епізодів. Зокрема, тема невірності дружини Блума є відлунням інтриги, що сталася з письменником на батьківщині. Суть її в тому, що друг письменника, бажаючи помститися Джеймсу, сказав, що його майбутня дружина Нора зустрічалася одночасно з Джойсом і з ним. Чи так це було насправді — невідомо, але хвиля ревнощів та гіркоти, що сколихнула письменника, вилилася на сторінки роману в образі невірної дружини Блума.
Немає можливості переказати роман — вся сюжетна лінія вкладеться в один абзац, однак він дав багатий ґрунт для трактувань: критика роману налічує не один десяток томів. Але всі шанувальники роману відзначають надзвичайну виразність мови письменника та різноманітність порушених тем. Але головне те, що цей роман – не просто позначення нагальних питань і тривог – це роман відповідей, плодів роздумів і висновків Джеймса Джойса, незвичайних і цікавих навіть для досвідченого читача нашого часу.
У Парижі Джеймс Джойс почав роботу над своїм останнім масштабним твором — романом «Поминки по Фіннегану»(1939). Як і у випадку з «Уліссом», Джойс розраховував на бурхливу реакцію читачів. Однак для європейського суспільства, збентеженого спочатку загрозою, а потім і початком Другої світової війни, вихід його нової книжки не став помітною подією. Письменник був розчарований і пригнічений. Виснажений останнім своїм твором, він не мав творчого завзяття для реалізації нових задумів.
«Ніколи вигляд його не був таким безпорадним і трагічним», — писав свідок тих днів Джойса.
Цей складний експериментальний роман і до цих пір залишається книгою «для фахівців». Твори Джеймса Джойса багато в чому автобіографічні, як і в будь-якого письменника, проте дослідники його життя і творчості помічали, що його персонажі були трагічніші, менш успішні і пристосовані до життя, ніж їх прототип — автор.
Після поразки Франції та окупації частини її території німецькими військами на початку Другої світової війни Джойс повернувся до Цюріха. Він сильно страждав від наслідків глаукоми. Здоров’я його продовжувало погіршуватися. 11 січня він переніс операцію у зв’язку з проривної виразкою і 13 січня 1941 року він помер.
Внесок Джеймса Джойса у розвиток світової літератури важко переоцінити. Цей митець-новатор докорінним чином змінив художню прозу й вплинув на розвиток інших видів мистецтв. Сьогодні без творів ірландського письменника-модерніста неможливо уявити розвиток літератури XX століття.
Список літератури:
Джойс, Д. Дублинцы / Джеймс Джойс. – М.: Вагриус, 2007. – 400 с.
Джойс, Д. Улісс: роман / Джеймс Джойс; з англ. пер. О.Терех, О.Мокровольський. – К.: Вид-во Жупанського, 2015. – 736 с. – (Майстри світової прози).
Джойс, Д. Улисс/ Джеймс Джойс. – СПб.: Кристалл, 2001. – 1152 с. – (Библиотека мировой литературы).