Еріх Марія Ремарк: до 120-річчя від дня народження німецького письменника

Еріх Марія Ремарк

22.06.1898 – 25.09.1970

Еріх Марія Ремарк – один з найпопулярніших письменників Німецької імперії двадцятого століття, публіцист, чиї висловлювання стали безсмертними, письменник, який представляв «втрачене покоління» – період, коли у вісімнадцятирічному віці зовсім ще юних хлопців закликали на фронт, і вони були змушені вбивати. Цей час і надалі став основним мотивом і ідеєю творчості літератора.

Із сестрами

Еріх Пауль Ремарк народився в німецькому місті Оснабрюк, він  був другим з п’яти дітей у родині. Батько письменника працював палітурником, тому будинок майбутнього публіциста завжди був сповнений великою кількістю книг. З ранніх років маленький Еріх захоплювався літературою. Особливо юного генія приваблювали творчість Федора Достоєвського, Йоганна Гете і Марселя Пруста.

Захоплювався він і музикою, любив малювати, колекціонував метеликів, камені і марки. З батьком стосунки були натягнуті через різні погляди на життя. Теплі, довірливі стосунки у Еріха Пауля Ремарка були з матір’ю. Йому було лише 19 років, коли його мати Ганна Марія померла від раку. Саме в цей час своє друге ім’я Ремарк замінив на ім’я матері.

У 1916 році Ремарк пішов на фронт. Через рік він отримав п’ять поранень і весь інший час перебував в госпіталі. Після повернення додому Еріх обладнав кабінет, в якому займався музикою, малював і писав. Саме тут в 1920 році було створено перший його твір – «Притулок мрій».

Після війни він працював викладачем в школі, муляром, водієм-випробувачем, професійним автогонщиком, журналістом, постачальником надгробків, органістом в каплиці при клініці для душевнохворих і не тільки.

У 1922 Ремарк покинув Оснабрюк і відправився в Ганновер. Там він влаштувався в журнал «Ехо Континенталь», в якому протягом пари місяців писав слогани, піар-тексти і різні статті.

Ільзе Ютте Замбона

У жовтні 1925 року Ремарк одружився з Ільзе Ютте Замбона, колишньою танцівницею. Ютта протягом багатьох років страждала від сухот. Вона стала прообразом для кількох героїнь творів письменника, в тому числі і Пат з роману «Три товариші». Шлюб тривав трохи більше чотирьох років, після чого подружжя розлучилося.

У 1926 році один з журналів опублікував романи «З юнацьких часів» і «Жінка з золотими очима».

У 1928-му був опублікований роман «Зупинка на горизонті». За словами одного письменника, це була книга про першокласні радіатори і красивих жінок. Через рік світ побачив роман . Цю книгу Ремарк написав на одному диханні, за шість тижнів. А потім півроку тримав в столі, поки не показав одному з друзів, який і переконав опублікувати рукопис. Антивоєнний роман визначив письменницьку і особисту долю Еріха. Книга викликала шквал дискусій в післявоєнній Німеччині: її правдива жорстокість підкуповувала одних і шокувала інших, обурених героїзацією солдата, який програв війну. Тільки за 1929 рік було продано півтора мільйона примірників. Книга витримала 43 видання, була переведена на 36 мов, в 1930 році в Голлівуді по ній був знятий фільм, який отримав «Оскара». А в Німеччині штурмовики намагалися зірвати прем’єру фільму в Берліні, запустивши в зал кінотеатру полчища щурів. У 1931 році роман був номінований на Нобелівську премію, однак Ліга німецьких офіцерів виступила з протестом, звинувативши Ремарка в тому, що книгу він написав на замовлення Антанти, а рукопис вкрав у вбитого товариша; в хід пішли ярлики – «зрадник батьківщини», «плейбой», «дешева знаменитість». Гітлер, який в той час набирав силу,  оголосив Ремарка французьким євреєм Крамером (прізвище Ремарк, прочитана в зворотному напрямку, а батько письменника мав французьке коріння), а в травні 1933 року нацистами роман «На Західному фронті без змін» був привселюдно спалений «за літературну зраду солдатів Першої світової війни» . Незабаром Ремарка позбавили німецького громадянства. На щастя, всі ці події Еріх пережив за межами Німеччини: один з друзів попередив його запискою, і письменник прямо з бару, в чому стояв, виїхав на машині з країни.

1931 рік ознаменувався виходом у світ роману «Повернення», який розповідає про життя вчорашніх школярів, які повернулися з війни. Через п’ять років на прилавках з’являється книга «Три товариші». Її видали датською та англійською мовами.

У 1938 році Ремарк знову уклав з Юттою шлюб – щоб допомогти їй вибратися з Німеччини та отримати можливість жити в Швейцарії, де в той час проживав і він сам. Пізніше вони разом поїхали в США. Офіційно розлучення було оформлене лише в 1957 році. Ремарк до кінця життя виплачував Ютті грошову допомогу, а також заповів їй 50 тисяч доларів.

 Лені Ріфеншталь

Марлен Дітріх

Серед коханок Ремарка була постановниця пропогандістскіх фільмів про Гітлера Лені Ріфеншталь. Вона ж була прообразом героїнь деяких книг Ремарка. Найтриваліший роман у Ремарка був з Марлен Дітріх, з якою він познайомився в Швейцарії. Це був пристрасний, але, в той же час хворобливий роман. Вітряна красуня то віддаляла, то наближала письменника до себе. Багато хто вважає Дітріх прообразом Жоан Маду – героїні роману письменника «Тріумфальна арка».

У 1938 році Ремарк приступив до роботи над твором «Возлюби ближнього свого», який було закінчено в 1939. Тоді ж журнал «Collier’s» почав частинами друкувати творіння письменника. У 1939 році Ремарк відправився до США, де в 1947 році отримав американське громадянство.

У 1947-му році відбулася прем’єра нового фільму за оповіданням «По той бік» (картина називалася «Інше кохання»).

Наташа Пале-Браун

1950-ий став роком розриву відносин з Наташею Пале (Браун) після десяти років постійних зустрічей, сварок і примирень.

Він називав її пташкою. І любив так, як не любив нікого й ніколи. Наташа Пале-Браун, дружина відомого театрального режисера Джека Уїлсона, юна і прекрасна російська княгиня, стала для Ремарка найбільшою любов’ю і найбільшим нещастям всього його життя.

Гірка іронія долі: рятуючись від мани на ім’я Марлен Дітріх, він потрапив у владу іншої мани на ім’я Наташа Браун. І вона вела себе точно так само, як і Марлен. Тобто була холодна, але приймала його відчайдушні подарунки. Не проганяла, але і близько до себе не підпускала. Ухилялася від любовних утіх, але ніколи не говорила йому рішучого «ні».

Горда, прекрасна, жива – вона постає перед нашими очима в останньому романі майстра «Тіні в раю», робота над яким почалася у той же період. Отже, були написані «Земля обітована» ( «Тіні в раю») і «Чорний обеліск».

Полетт Годдар

У 1951 році Ремарк познайомився з голлівудською актрисою Полетт Годдар (1910-1990), колишньою дружиною Чарлі Чапліна, яка допомогла йому прийти в себе після розриву з Дітріх, вилікувала від депресії і, як говорив сам Ремарк, «діяла на нього позитивно». Завдяки поліпшенню душевного здоров’я, письменник в 1952 році зміг закінчити роман «Іскра життя», присвячений своїй молодшій сестрі, про загибель якої Ремарк дізнався лише після війни. Ельфріда Шольц, що залишилася в Німеччині, була заарештована в 1943 році за антивоєнні і антигітлерівські висловлювання. На суді вона була визнана винною і 30 грудня 1943 року гільйотинована. Існують свідоцтва, що суддя оголосив їй: «Ваш брат, на жаль, сховався від нас, але вам не піти». 25 років по тому ім’ям сестри Ремарка назвали вулицю в її рідному місті Оснабрюці.

Антивоєнний роман «Час жити і час помирати», який вийшов  у світ в 1954 році, присвячений Полетт. Вона зробила його щасливим, але він все одно не міг повністю звільнитися від своїх колишніх комплексів. Ремарк намагався придушувати свої почуття і продовжував пити. У щоденнику він писав, що, будучи тверезим, не може спілкуватися з людьми і, навіть, з самим собою.

У 1959-му в гамбурзькому журналі «Kristall» було надруковано твір «Життя в борг», а в 1962-му на прилавках з’явилося окреме видання роману «Ніч в Лісабоні».

З Полетт Годдар

Ремарк прожив довге життя, багато подорожував, жив то в Європі, то в США, останніми роками – на своїй віллі в Порто-Ронко в Швейцарії. Гонорари за літературні твори,  які постійної річкою текли до нього з різних країн, давали матеріальну незалежність. Еріх любив богемне життя, гарні речі, дорогі вина, розкішні автомобілі, шикарні готелі, одягався з підкресленою елегантністю, колекціонував твори мистецтва (велика колекція творів СезаннаВан ГогаГогена и Ренуара). Постійно допомагав друзям і іммігрантам – тихо, не афішуючи величезні суми, які жертвував. Багато книг письменника екранізували, а в Голлівуді його приймали як європейську знаменитість. Ремарк вважав, що не заслуговує таких гонорарів, що як письменник не створив значних творів, розчарував своїх читачів. У щоденнику він скаржився, що викликає сам у себе злість і сором. Відчуття невпевненості посилювало й те, що кумири його юності – письменники Стефан Цвейг і Томас Манн -так і не визнали його, їх дратував рекламний галас навколо Ремарка.

«Правда – найпрекрасніша вигадка. Якщо про це пам’ятати, не будеш чекати від життя занадто багато чого і не помреш від гіркоти буття … », –  писав Еріх Марія Ремарк.

У 1967 році німецький посол в Швейцарії урочисто вручив Ремаркові орден ФРН. Але вся іронія в тому, що після присвоєння нагород, німецьке громадянство письменнику так і не повернули. Еріх Марія Ремарк помер 25 вересня 1970 року у віці 72 років. Марлен Дітріх прислала квіти на похорон письменника, але Полетт Годар не прийняла їх, пам’ятаючи про те, яким болісним був роман Ремарка з Марлен Дітріх.

Список літератури:

Ремарк, Э.М. Собрание сочинений: в 5-ти т. / Э.М.Ремарк. – М.: Раритет, 1992.

Ремарк, Е.М. Твори: в 2-х т. / Е.М.Ремарк. – К.: Дніпро, 1986.

Ремарк, Э.М. Возвращение. Время жить и время умирать: романы / Э.М.Ремарк. – М.: Книга и бизнес, 1993. – 508 с.

Ремарк, Э.М. Возлюби ближнего своего. Триумфальная арка: романы / Э.М.Ремарк. – М.: Книга и бизнес, 1992. -734 с.

Ремарк, Э.М. Гэм: роман / Э.М.Ремарк. – М.: Вагриус, 2007. – 240 с.

Ремарк, Э.М. Жизнь взаймы: роман / Э.М.Ремарк. – М.: АСТ, 2016. – 256 с. – (Зарубежная классика).

Ремарк, Э.М. Жизнь взаймы или Небо не знает фаворитов: роман / Э.М.Ремарк. – М.: Вита-Центр, 1992. – 192 с.

Ремарк, Е.М. Життя у позику. Монсарда мрій. Іскра життя: романи / Е.М.Ремарк. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. -736 с.

Ремарк, Э.М. Земля обетованная: роман / Э.М.Ремарк. – М.: АСТ, 2015. – 446 с. – (Зарубежная классика).

Ремарк, Э.М. Искра жизни. Последняя остановка: романы / Э.М.Ремарк. – М.: Книга и бизнес, 1993. -380 с.

Ремарк, Э.М. Искра жизни: роман / Э.М.Ремарк. – М.: Вита-Центр, 1992. – 352 с.

Ремарк, Э.М. На Западном фронте без перемен. Три товарища: романы / Э.М.Ремарк. – М.: Книга и бизнес, 1993. -541 с.

Ремарк, Э.М. На Западном фронте без перемен: роман / Э.М.Ремарк. – М.: Вита-Центр, 1991. – 192 с.

Ремарк, Э.М. На Западном фронте без перемен. Возвращение: романы / Э.М.Ремарк. – М.: Худож. лит., 1988. – 397 с.: ил.

Ремарк, Е.М. На Західному фронті без змін. Повернення . Три товариші: романи / Е.М.Ремарк. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. -912 с.:іл.

Ремарк, Э.М. Ночь в Лиссабоне. Тени в раю: романы / Э.М.Ремарк. – М.: Книга и бизнес, 1992. -572 с.

Ремарк, Э.М. Ночь в Лиссабоне: роман / Э.М.Ремарк. – М.: Вита-Центр, 1992. –224 с.

Ремарк, Э.М. Приют грёз: роман / Э.М.Ремарк. – М.: АСТ, Астрель, Полиграфиздат,  2011. – 284 с. – (Зарубежная классика).

Ремарк, Э.М. Станция на горизонте: роман / Э.М.Ремарк. – М.: Вагриус, 2007. – 256 с.

Ремарк, Э.М. Тени в раю: роман / Э.М.Ремарк. – М.: Вита-Центр, 1992. –384 с.

Ремарк, Е.М. Три товариші: роман / Е.М.Ремарк. – Харків: Фоліо, 2007. -429 с.

Ремарк, Э.М. Три товарища: роман / Э.М.Ремарк. – М.: Вита-Центр, 1992. –416 с.

Ремарк, Е.М. Тріумфальна арка: роман / Е.М.Ремарк. – Харків: Фоліо, 2006. -415 с.

Ремарк, Э.М. Триумфальная арка: роман / Э.М.Ремарк. – М.: АСТ, 2015. – 509 с.

Ремарк, Е.М. Час жити і час помирати. Люби ближнього твого . Тіні в раю: романи / Е.М.Ремарк. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. -960 с.

Ремарк, Э.М. Черный обелиск. Жизнь взаймы: романы / Э.М.Ремарк. – М.: Книга и бизнес, 1993. -540 с.

Ремарк, Е.М. Чорний обеліск. Тріумфальна арка . Ніч у Лісабоні: романи / Е.М.Ремарк. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. -912 с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *