Ернст Теодор Амадей Гофман
24.01.1776 – 25.06.1822
Ернст Теодор Вільгельм був наймолодшою дитиною в родині прусського адвоката Крістофа Людвіга Гофмана і Ловізи Альбертини Доффер.
Через 2 роки після народження Ернста батьки розлучилися. Мати з Ернстом залишилися в рідному Кенігсберзі (нині – Калінінград), а батько, забравши старшого сина Іоанна Людвіга, поїхав в Інстербург (нині – Черняхівськ). Маленький Гофман, наділений різноманітними талантами, чудово малював, грав на фортепіано і писав. Навчаючись в лютеранській школі Burgschule, хлопчик самостійно вивчав творчість Шиллера, Гете, Свіфта, Стерна, Руссо і Жана Поля.
Завдяки дружбі з Теодором Готлібом фон Гіппель, який в майбутньому став політичним діячем, 12-річний Гофман знайомиться з творчістю Іммануїла Канта. Свою дружбу приятелі зберегли на все життя.
У 1790-х роках юнак багато подорожує по країні. Картини Рафаеля і Корреджо в Дрезденській галереї справили на нього незабутнє враження.
У Берліні молодий Гофман пише оперету «Die Maske». Директор Королівського театру вже був готовий прийняти твір по рекомендації самої Луїзи, королеви Пруссії. Але Гофман їде в Позен (зараз Познань, Польща).
Вперше опинившись далеко від дому і рідних, Ернст Теодор долучається до творчості, але жартівливої, не академічної.
У 1794 році Гофман дає уроки музики Дорі Хатт, заміжній жінці, яка була майже на 10 років старша за нього і мала 6 дітей. Несподівано виник роман, який переривається лише тоді, коли в лютому 1796 року сім’я Теодора відсилає його в Глогау. Тут Гофман знайомиться з художником Алоїсом Молінарі і розписує з ним місцеву єзуїтську церкву.
Через п’ять років Теодор одружується на Маріані Теклі Михалині Рорер (Міші). Єдина їх дитина, дочка Цецилія, вмирає в 2-річному віці.
Гофман, який у 1800 році з відзнакою закінчив курс юридичних наук в Кенігсберзькому університеті і відтепер пов’язаний з державною службою, насправді ж мріє займатися мистецтвом.
Талант карикатуриста зіграв в житті письменника чималу роль. Одного разу, в 1802 році, будучи на балу, Гофман від нудьги малював карикатурні портрети прусських офіцерів. Непомітно для юнака малюнки розійшлися по гостям і щоб уникнути майбутнього скандалу, влада Берліна, добре знайома з родом Гофман, не наважилися карати «злочинця», а замість цього заслала його в Плоцьк (колишню столиця Польщі).
Дуже важко переживаючи вигнання, Гофман став писати замітки про театр, що принесли йому 100 фрідріхсдорів (золотих монет) за талановите виконання і віру в письменницьке покликання.
Роки, проведені в Варшаві, де Гофман отримав посаду в 1804 році, він визнавав найщасливішими. Тут він зустрівся зі своїм майбутнім біографом Юліусом Едуардом Гітцигом, який познайомив Гофмана з творчістю Новалиса, Людвіга Тіка, Ахима фон Арнима та інших німецьких письменників, які мали істотний вплив на його творчість.
Натхненний знайомствами з людьми мистецтва, Гофман складає двохактну оперу «Веселі музики» (1804). На обкладинці композитор вперше вжив свій псевдонім: у своєму імені Ернст Теодор Вільгельм змінив останню частину на Амадей на честь улюбленого композитора – Вольфганга Амадея Моцарта.
Статуя, що зображає Гофмана з його котом Мурром
Щастя молодої людини тривало недовго – в листопаді 1806 року війська Наполеона Бонапарта захопили Варшаву. Гофман повернувся до окупованого Берліну. Він голодував, сумував за родиною, і в цих умовах народився один з кращих його музичних творів – «Пісня шоста». Пізніше авторство буде приписано Йоганнесу Клейслеру, головному герою його ж роману «Життєві погляди Кота Мурра».
У 1809 році публікується дебютна новела Гофмана «Кавалер Глюк».
У 1810 році Ернст Теодор закохується в юну ученицю Джулію Марк. Батьки поспішно видають її заміж. Від горя письменник ледь не зводить рахунки з життям. Невдалому роману присвячена новела «Дон Жуан» (1813).
Нарешті, після отримання невеликої спадщини в 1813 році, Гофман намагається зайнятися улюбленою справою: отримує місце капельмейстера в Дрездені.
У 1814 році виходить повість «Золотий горщик», Гофман завершує оперу «Ундіна». Тоді ж він починає писати роман «Еліксир сатани» (1815), який про себе називав «еліксиром життя». Успіх роману і збірки коротких оповідань «Фантазії в манері Калло» принесли молодому письменнику довгоочікуваний прибуток.
Після 1815 року Гофман змушений був знову вступити на ненависну службу, вже в Берліні. Однак нове місце давало і заробіток, і залишало багато часу для творчості.
У винному погребі Гофман відгороджується від ненависного йому міщанського укладу. Зіпсувавши собі вином і безсонням нерви, Гофман приходив додому і сідав писати; жахи, створювані його уявою, іноді приводили в страх його самого. А в визначений час Гофман уже сидів на службі і старанно працював.
«Лускунчик і Мишачий король» (1816), задуманий як казка для дітей одного з друзів письменника, став культовим твором. На відміну від інших творів Гофмана, що вселяють жах, які перегукуються з містичними повір’ями: «Пісочна людина», «Майорат», «Церква єзуїтів в Г.» (збірник «Нічні етюди»), історія про Лускунчика підходить для читання і дітям. Казка про зачарованого принца згодом стала основою прекрасного балету П.І. Чайковського та численних екранізацій і мультиплікаций.
У 1819 році «народжується» потворний і цинічний «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер». Після заклинання доброї феї навколишні перестають помічати зовнішню недосконалість карлика Цахеса. Навпаки – його злісні ідеї здаються блискучими, сальні жарти – верхом дотепності. Лише невелика купка людей та студент Бальтазар бачать Цахеса колишнім. Щоб захистити свою любов, Бальтазар вступає в боротьбу з Цахесом.
Особливість гофманівської фантастики полягає в тому, що людський і надлюдський світи в його творах зближені і виявляються одночасно існуючими сторонами одного і того ж життя. Реальне стикується з зверхреальним, а час передбачає перехід у позачасове…
Одного разу Гофман побачив, що його вихованець і улюбленець смугастий кіт на ім’я Мурр відкриває лапою ящик письмового столу і укладається там спати на рукописах.Так виник задум цієї незвичайної книги, в якій глибокодумні міркування і «героїчні» пригоди кота Мурра перемежовуються сторінками біографії його господаря – капельмейстера Крейслера, так схожого на самого Гофмана. У 1819 році виходить твір, в якому оповідь ведеться від імені тварини – перший том «Життєві погляди Кота Мурра». У розповідь час від часу вплітаються уривки, які не мають нічого спільного з вмістом. Виявляється, що кіт в пориві творчих мук виривав сторінки з життєписів свого господаря – геніального композитора.
Роман, на жаль, залишився незавершеним. Восени 1821 року улюблений кіт Мурр вмирає, не дочекавшись видання 2-го тому «Життєвих поглядів». В епілозі книги Гофман пише: «Розумного, високоосвіченого, філософічного і поетичного кота Мурра посеред його блискучих життєвих терен наздогнала невблаганна смерть».
Верхи на коті Муррі Гофман бореться з бюрократією
У 1819 році здоров’я 43-річного Гофмана було підірвано. Життєві труднощі перетворили талановиту людину в п’яницю, сифіліс викликав ослаблення кінцівок, а з початку 1822 року – параліч до самої шиї. Незважаючи на це, Ернст не втрачає дотепності і сили уяви: свої останні твори він диктував дружині або секретарю. Останнім дивом було оповідання «Кутове вікно», де схоплене на льоту вислизає життя, відображене для нас навіки…
У романі «Володар бліх» (1822) письменник мав необережність відтворити карикатуру на комісара Кампца, який маючи владу при дворі короля Пруссії, домігся винесення догани письменнику і суворої цензури роману. Судова несправедливість підкосила і без того слабке здоров’я Гофмана. У віці 46 років він вмирає.
На надгробку могили на Єрусалимському кладовищі Берліна вказано ім’я письменника при народженні і його регалії:
«Радник суду, чудовий у своєму красномовстві, поет, музикант, художник, відданий своїм друзям».
«Одним з найбільших німецьких поетів, живописцем внутрішнього світу» називав Гофмана Віссаріон Бєлінський, а Федір Михайлович Достоєвський перечитав всі його твори на мові оригіналу. Сьогодні роботи Гофмана цінуються як особливе надбання німецької нації і світової літератури.
Музикант і композитор, художник-декоратор і майстер графічного малюнка, письменник Гофман був прихильником вчення про універсальність мистецтва, яке вважав єдино можливим джерелом перетворення світу.
Список літератури:
Гофман, Э.Т.А. Собрание сочинений: в 6 т. / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – М.: Худож. лит., 1991.
Гофман, Э.Т.А. Избранные произведения / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – М.: Музыка, 1989. – 384 с.
Гофман, Э.Т.А. Жизнь и творчество. Письма, высказывания, документы / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – М.: Радуга, 1987. -464 с.
Гофман, Э.Т.А. Житейские воззрения кота Мурра вкупе с фрагментами биографии капельмейстера Иоганнеса Крейслера, случайно уцелевшими в макулатурних листах. Повести и рассказы / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – М.: Худож. лит., 1967. – (БВЛ. Сер.2. Т.76.)
Гофман, Э.Т.А. Житейские воззрения кота Мурра вкупе с фрагментами биографии капельмейстера Иоганнеса Крейслера, случайно уцелевшими в макулатурних листах / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – М.: Худож. лит., 1990. – 315 с.: ил. – (Классики и современники. Зарубеж. лит.).
Гофман, Е.Т.А. Життєва філософія кота Мура разом з уривками біографії капельмейстера Йоганнеса Крейслера, випадково знайденими серед аркушів макулатури / Ернст Теодор Амадей Гофман. – К.: Дніпро, 1983. – 372 с.
Гофман, Э.Т.А. Золотой горшок и другие истории / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – М.: Дет. лит., 1983. – 366 с.: ил.
Гофман, Э.Т.А. Крейслериана. Новеллы / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – М.: Музыка, 1990. – 398 с.
Гофман, Е.Т.А. Крихітка Цахес / Ернст Теодор Амадей Гофман. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006. – 320 с.
Гофман, Э.Т.А. Маленький Цахес по прозванию Циннобер: повесть-сказка / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – М.: Дет. лит., 1988. – 127 с.: ил.
Гофман, Э.Т.А. Новеллы / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – М.: Правда, 1991. – 480 с.
Гофман, Э.Т.А. Сказки / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – М.: Худож. лит., 1991. – 336 с.
Гофман, Э.Т.А. Щелкунчик. Щелкунчик и мышиный король. Малютка по прозвищу Циннобер: сказки / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – М.: Махаон, 2011. – 104 с.: ил. – (Золотая коллекция детства).
Гофман, Э.Т.А. Щелкунчик и мышиный король / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – Калининград: Благовест, 1992. – 111 с.: ил.
Гофман, Э.Т.А. Эликсиры Сатаны: роман / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – Ставрополь: Кавказский край, 1992. – 480 с.: ил.
Гофман, Э.Т.А. Эликсиры Сатаны: роман / Эрнст Теодор Амадей Гофман. – Л.: Наука, 1984. – 288 с.