100 років тому, 29 квітня 1924 року в Києві в родині Юлії Михайлівни з роду Левицьких та Івана Зосимовича Грибінського, регента і вчителя Київської духовної семінарії народилася майбутня українська письменниця Ганна Черінь (Грибінська, Паньків Галина Іванівна).
Про свою родину і дитячі роки згадує: «Ми тоді притулилися у дачнім містечку Буча, недалеко під Києвом, де мій Татко працював на скляному заводі, ховаючись від переслідування влади за «непролетарське походження», хоча татко походив із бідної селянської родини, яка під час голоду 1930-х років майже вся вимерла. Татка іще підлітком, за гарний голос і музичні здібності прийняли вчитися безкоштовно в семінарії Михайлівського монастиря (в Києві). По закінченню Тато працював дяковчителем на Київщині, а під час Української Держави 1917-20 рр. в Республіканській капелі Кошиця».
Писати вірші Ганна Черінь почала ще в школі, неодноразово брала участь і перемагала в літературних конкурсах. Звернули увагу на молоду поетесу і такі майстри пера, як Павло Тичина, Андрій Малишко, Іван Нехода.
Після закінчення школи Ганна Черінь стала студенткою філологічного факультету Київського університету, але війна стала на заваді навчанню. Саме під час війни вона потрапила до Німеччини і з 1942 року працювала в редакції української газети «Голос» в Берліні. Після закінчення війни перебувала у Ді-Пі таборі (для переміщених осіб) в м. Гайденау, де в таборовій школі читала лекції з української мови та літератури. Тоді ж її вірші друкувалися в українських газетах «Земля», «На чужині».
У 1949 році вийшла перша збірка під назвою «Crescendo» («Крещендо»). На той час авторці виповнилося 25 років. Зовні ця збірка мало приваблювала, бо була набрана на сірому папері невеликого формату, але зміст її вражав і зачаровував.
Свої твори авторка підписувала псевдонімом «Ганна Черінь». Поети-еміґранти свідомо ховалися під псевдонімами, щоб не наражати на небезпеку своїх батьків і рідних, які опинилися в більшовицькій неволі. Але вибирали вони, як правило, псевдоніми гучні й красиві, як от: Іскра, Яр Славутич, Русальський, Балко, Скеля… Ганна Черінь свідомо зупинилася на «некрасивому» псевдонімі, але так сталося, що він зазвучав справді гучно і сильно.
Влітку 1949 року у пресі було надруковано повідомлення, що американський Конгрес ухвалив на виїзд до США 200 тисяч діпістів. Це означало кінець поневірянь і невизначеного побуту для тисяч переселенців, тож вони почали гарячково збиратися в дорогу. Виїхала за океан і Ганна Черінь. Ця подія трапилася 1950 року.
Спочатку працювала санітаркою в шпиталі, пізніше влаштувалася на роботу до університетської книгарні. Жила, працювала і навчалася в м. Чикаго. У 1953 році закінчила лінгвістичний факультет Чиказького університету, а у 1966-му там же здобула другу вищу освіту, набувши фах бібліотекаря. З 1964 по 1988 роки працювала у відділі міжнародного обміну з країнами Східної Європи в Регенштайн бібліотеці Чиказького університету.
Ганна Черінь – член Об’єднання українських письменників «Слово», Українських письменників літератури для дітей та молоді ім. Л. Глібова, Українського Золотого Хреста, Союзу Українок Америки, тривалий час була секретарем бібліотекарського товариства Америки. У 1993 р. Ганну Черінь було обрано до Спілки письменників України, а у 2002 р. вона стала лауреатом премії «В ім’я добра» ім. Степана Олійника. Також переможниця багатьох літературних премій в Америці.
Творчий діапазон Ганни Черінь величезний, адже вона – автор віршів, прозових творів малих форм, оповідань (серед них вагоме місце посідають гумористичні), подорожніх нарисів, репортажів, п’єс, творів для дітей, перекладів, статей та публікацій найрізноманітнішої спрямованості.
Після виходу першої збірки письменниці «Crescendo», наступна, через матеріальну скруту, побачила світ тільки у 1960 році і була це збірка для дітей «Братик і сестричка». Далі одна за одною почали виходити, переважно власним коштом, різні за жанрами книги: поетичні збірки – «Чорнозем» (1962), «Вагонетки» (1969), «Травневі мрії» (1970), «Небесні вірші» (1973), «Зелень моря» (1981), «Квіти добра і зла» (1991), «Держава» (1996), «Вибрана лірика» (2002), «Авангард» (2006), «Проліски» (2009); збірки оповідань – «Українська кров» (1982), «Люстро мого життя» (1992); збірки гумористичних творів – «Хитра макітра» (1974), «Смійтесь зі мною» та «Смійтесь зі мною знов» (1998), «Їх величність Граф Оман. Стрики-брики» (1999), «Святі корови» (2004); подорожні репортажі – «Їдьмо зі мною» (1965), «Їдьмо зі мною знов!» (1990), «Мандри» (1994, також у перекладі іспанською мовою), «Навколо світу» (1997), «Дев’яте чудо» (2005); збірки творів для дітей – «Листування. Оповідання для дітей» (1966), «Пригоди української книжки» (1972), «Щоденник школярки Мілочки» (1979), «У намальованому світі» (1980), «Листи до Святого Миколая» (1981), «Батько нашого народу» (1999) та багато інших.
Тематичний діапазон збірки «Чорнозем» дуже різноманітний, багатошаровий, але в центрі кожного розділу неодмінно виступає символ рідної землі, втілений у вагоме слово «чорнозем». Бо кожен з емігрантів, опинившись на чужині… «в серці ніс отой чорнозем, частинку рідної землі…».
У третій збірці «Травневі мрії» лірична героїня постає як мрійниця. Але не та наївна і недалека, а збагачена життєвим досвідом людина. Ця збірка залишає в душі почуття світле і чисте, сповнене натхненними пориваннями і потребою зробити життя кращим і яскравішим.
Головною книгою життя Ганни Черінь стала велика епічна поема «Слова» (1980, 1991), над якою вона працювала 10 років. Тут домінують філософські роздуми про природу добра і зла, як двох полюсів земного життя.
Віховою стала для поетеси збірка «Держава», видана у тернопільському видавництві «Лілея» 1996 року. Основу збірки склали вірші, написані в останні кілька років і деякі «розгублені» твори, як це зазначено в примітках. Композиція збірки добре продумана і гармонійна. Складають її три розділи-цикли: «Сонце, квіти й люди», «Держава» та «З аргентинських віршів». Але все у книзі пов’язане з становленням нашої молодої держави, зводиться до її проблем та утвердження у світовому співтоваристві.
У поняття держави поетеса вкладає не тільки сталі географічні кордони, сильну економіку і високий міжнародний імідж, а й такий критерій як людське щастя. Саме тому в структурі цієї збірки так багато віршів, що відбивають внутрішній світ людини, велич навколишньої природи і прагнення щастя.
Подорожна проза письменниці – це не просто гола констатація побаченого чи почутого, це майстерна оповідь з яскравими образами й неповторними пейзажами, що вражають уяву своє живописністю. Розповідь, як правило, захоплююча, вона тримає читача в полоні від першої і до останньої сторінки.
Загалом, протягом 60 років Ганна Черінь видала понад 40 книг найрізноманітнішої тематики, що побачили світ у Німеччині, США, Канаді, Аргентині та Україні.
З громадської діяльності Ганни Черінь, її переписки, дізнаємося про цікавий факт. У 1962 році проводилися зйомки фільму «Тарас Бульба» (за однойменною повістю Миколи Гоголя) голлівудського режисера Джона Лі Томпсона з Юлом Бриннером та Ентоні Кертісом у головних ролях. Листування Ганни Черінь з представниками української діаспори висвітлює протест української громадськості за кордоном щодо тенденційного висвітлення історичних подій при зйомках фільму та, зокрема, позиціонування козаків як «російських».
Ганна Черінь мала образне бачення світу, вона була мислителем у поезії.
Джерела інформації:
- Ганна Черінь (Грибінська, Паньків Галина Іванівна, 1924 – 2016) – українська письменниця, активна громадська діячка, громадянка США. – Режим дрступу : https://tsdahou.archives.gov.ua/poslugy/oczyfrovani-opysy/fond-415-ganna-cherin-grybinska-pankiv-galyna-ivanivna-1924-2016-gromadska-diyachka-poetesa-pysmennyczya-ssha/
- Ганна Черінь – Галина Іванівна Грибінська (Паньків) – Біографія. – Режим доступу : https://ukrlit.net/biography/chervin.html
Фотографії з сайтів:
https://diasporiana.org.ua/poeziya/2985-cherin-g-nebesni-virshi-poeziyi-y-poema-dobro-i-zlo/
https://chtyvo.org.ua/authors/Cherin_Hanna/Slova_Roman_u_virshakh/
https://diasporiana.org.ua/poeziya/10621-cherin-g-chornozem/