Георгій Юхимович Церетелі

26.05.1842 – 24.01.1900

Георгій Юхимович Церетелі народився в 1842 році в селищі Горіса (нині село Сачхерського муніципалітету). Його батько, Еквтіме, був співробітником журналу «Ціскарі». Початкову освіту Георгій Церетелі здобув удома, під керівництвом батька.

У 1853 році продовжив навчання в Кутаїсській гімназії, яку закінчив в 1860 році  і вступив до факультета природничих наук Петербурзького університету. Разом з Іллею Чавчавадзе, Акакієм Церетелі, Ніко Николадзе і іншими грузинами, які вчилися тоді в Петербурзі , він брав участь в суспільно-політичних виступах передового студентства, зачитувався творами Бєлінського, Чернишевського, Добролюбова. За участь в антиурядовій демонстрації студентів в 1861 році він був заарештований і ув’язнений до Петропавловської фортеці.

У 1863 році Георгій Церетелі повернувся на батьківщину і зайнявся педагогічною діяльністю. У 1866 році він заснував щоденну газету «Дроеба», в 1868 році – «Сільську газету», в 1871 році почав видавати журнал «Збірник».

В 1873 році Георгій Церетелі поїхав за кордон і слухав лекції в Швейцарії і Німеччині з природничих і соціологічних наук.  В Грузію він повернувся в 1877 році, де активно почав співпрацювати в ряді газет і журналів.

У 1890 році Георгій Церетелі очолює Артель грузинських робітників у Батумі.

У 1891 році його дружиною стає Анастасія Туманішвілі – дитяча письменниця, публіцист, громадський діяч та редактор журналу «Джеджілі».

З особливою увагою Церетелі цікавиться становищем жінок у Грузії. Досконально знаючи минуле своєї країни, він визнавав, що у Грузії завжди панувало почуття загальної поваги до жінки. Він наголошував, що жінки грали активнішу роль у суспільному житті країни в попередні століття більш, ніж на сучасному етапі. Церетелі вимагав більшої уваги до жіночої освіти, вважав за необхідне відкриття нових жіночих шкіл: «Єдина жіноча школа у всій західній Грузії – у Кутаїсі – школа Святий Ніно».

У 1893 році з ініціативи Георгія Церетелі грунтується щотижнева газета «Квалі» («Борозна»), яка потім була передана їм першій в Грузії марксистській організації «Месаме-дасі». Георгій Церетелі писав вірші, оповідання, повісті, романи, драматичні твори, статті та кореспонденції з археологічних, природничих і сільськогосподарських питань.

 В грузинській літературі Георгій Церетелі виступив захисником критичного реалізму. Цей творчий метод він поклав в основу своєї художньої практики. У його художніх творах  надані широкі картини сучасного йому соціального життя. Георгій Церетелі з усією повнотою передбачив шляхи історичного розвитку суспільного життя Грузії в XIX ст. і з ними пов’язав свою творчість. Його твори відгукуються на актуальні питання свого часу. Кріпосницький побут і його розкладання, розвиток капіталістичних взаємин, класова диференціація і боротьба селянства проти дворянства, посилення буржуазії, нове покоління інтелігенції і її діяльність – ось явища, відображені Георгієм Церетелі в його романах, повістях і оповіданнях.

В основу своїх художніх творів письменник кладе реальні життєві факти. «Книга мандрівника», «Гулкані», «Перший крок», «Квітка нашого життя», «Сірий вовк», «Тітка Асматі», «Едішер Калбакіані» та інші твори побудовані на конкретних фактах, і більшість виведених в них персонажів мають своїх прототипів у житті. У всіх цих творах відчувається глибоке проникнення  в сутність життя,  виявлення нових типів і характерів.

У романі «Гулкані» показана межа двох епох, двох суспільних формацій – феодально-кріпосницької і буржуазної. Письменник бачить поряд з тогочасною громадської системою нову силу, яка поступово збільшується і займає висоти в соціально-економічному житті Грузії. Автор на основі цього стає на сторону буржуазних взаємин і постійно у відповідних місцях намагається показати непридатність феодального ладу.

«Перший крок» – один з кращих соціальних романів в грузинській літературі. Головні дійові особи роману –  Бахва Пулава і Єремія Царба – зображені сильно і правдиво, добре зображене соціальне життя і життєві контрасти. Цей роман цікавий не тільки показом нових соціальних сил, нових економічних взаємин, але є і прекрасним художнім твором, в якому дійові особи розкриваються з особливою психологічною напруженістю і драматизмом. Широкий соціальний фон і ціла галерея типів – результат глибокого знання життя автором; розвиток сюжету в романі йде з великою динамічністю; характер вчинків дійових осіб мотивований.

У романі «Перший крок» зображений процес соціальної диференціації, який з другої половини XIX ст. в Грузії приймає широкий розмах. У творі показано розвиток капіталізму, виступ на громадській ниві торгової буржуазії (Бахва Пулава), її посилення і конфлікт представників нового класу зі старим життям (Єремія Царба).

Особливе місце в творчості Г. Церетелі займають колоритні розповіді «Тітка Асматі» і «Сірий вовк». У цих творах зображений побут імеретинського дворянства, яке поступово деградує і для якого наступ капіталу створював ще більші внутрішньо-станові протиріччя. Збідніле дворянство через особисте економічне становище руйнує століттями вироблені традиції родинних стосунків. Вдова і бездітна Асматі через особисті інтереси зраджує свого рідного брата. Асматі взяла на виховання осиротілу племінницю Нателу, але опікуном цієї дівчинки вважався брат Росап, в його ж руках був маєток сироти. Тітка Асматі виховувала Нателу з таким наміром, щоб після виходу її заміж маєток перейшов би у власність її, Асматі. Ця моторна стара ясно відчувала, якою перешкодою був для неї брат. Тому сестра порушує справу проти брата і зводить на нього всілякий наклеп, звинувачує його в крадіжці казенних грошей. Асматі вдається до страшної помсти і, за допомогою збанкрутілого підкупленого дворянина Отара, вбиває селян, які працювали в маєтку, що належить Нателі, і спалює будинок Росапа. Тітка Асматі безжальна людина, її вчинками керує тільки особиста вигода; щоб досягти своєї мети, вона нікого не жаліє. Своїй сестрі не поступається і Росап: він також забуває родинне почуття; не позбавлений і він підступності, і вміло може обдурювати Асматі.

В оповіданні «Сірий вовк» теж дана картина боротьби і протиріч всередині дворянства. Автанділ Квіматадзе своєю тупою шаблею в горах Саціоке, на деревах, зазначених іншими, зробив і свої мітки, щоб таким шляхом привласнити ці дерева. За такі діяння народ прозвав його «сірим вовком».  Розповідь показує, якими можуть стати напружені і ускладнені економічні суперечності  збіднілого дворянства. Віроломство – характерна риса цих дворян. У своїх творах Георгій Церетелі показує, як взаємовідносинами з навколишнім середовищем визначаються дії людей. Читач має можливість простежити, як разом з ходом розвитку сюжету поступово, мотивовано йде розвиток характерів. 

Завдання письменника-реаліста і полягає в тому, щоб показати еволюцію характерів під впливом середовища, показати дії людини в залежності від вражень, отриманих ззовні. Відомо, що письменники-реалісти, показуючи дії і вчинки своїх персонажів як реакцію на отримані ззовні враження, прагнули визначити і показати причину і закономірність, котра спрямовує дії їх героїв. Ці обставини призводили їх до значних досягнень. Обставини, в яких проходить інтрига, представляють собою  не тільки простий фон, яким можна було б змінити або виключити без шкоди твір, але є суттєвим невід’ємним елементом. В таких творах зображення природи, побуту, соціальних обстановин робиться необхідним моментом, так як вплив кожного з них визначає систему дії персонажів. Незвичайна спостережливість, знання життєвих явищ, точність деталей є характерними для Георгія Церетелі.

Творчість Георгія Церетелі відображає в чудовій художній формі історію життя Грузії XIX ст. Вона займає почесне місце в розвитку нової грузинської літератури  . Георгій Церетелі є батьком знаменитого діяча грузинської, російської та міжнародної соціал-демократії – Іраклія Георгійовича Церетелі .

Георгій Юхимович Церетелі помер у Тбілісі в 1900 році .