Грицько Бойко (Григорій Пилипович Бойко): до 95-річчя від дня народження українського письменника

Грицько Бойко

05.09.1923 – 25.09.1978

Григорьєв С.О. Поет Грицько Бойко

Григорій Пилипович Бойко народився в сім’ї службовця в селі Оленівка на Донеччині.

Декілька поколінь Бойків, як згадував його син Вадим, уміли говорити віршами. Дід по материнській лінії, Олексій Корнієцький, залишив по собі кілька десятків пісень, які ще й досі співають у селах Донеччини. А батько поета, Пилип Бойко, теж писав вірші. Щоби видати їх, односельці зібрали гроші і відрядили секретаря місцевої комсомольської організації аж до Москви. І вийшла збірка “Чайка” українською мовою, але тодішня влада виплатила авторові гонорар… бібліотекою, 2000 невеликого формату книжок, які читало все рідне село Оленівка. Пилипа Бойка відправили на науку до Харкова, де він провчився лише рік, але встиг здружитися з однокурсником Володимиром Сосюрою…

Після закінчення сільської семирічки Грицьку довелося  вчитись в Оленівській рудниковій школі, яка знаходилась досить далеко. Щоб потрапити до школи  хлопцеві щодня доводилося вставати о четвертій ранку, кілька кілометрів йти пішки до станції, а вже звідти – їхати робочим поїздом. Але тяга до знань була такою, що заради освіти ці труднощі долалися і не здавалися важкими.

Після закінчення школи Велика Вітчизняна війна не залишила хлопцеві вибору: він пішов на фронт захищати Батьківщину від навали фашистів. З липня 1941 року до кінця війни поет перебував на фронті – спочатку служив рядовим кулеметного взводу, а потім і офіцером-зв’язківцем. У боях під Сталінградом  був важко поранений і контужений. Грицько Бойко був удостоєний бойових урядових нагород.

Після закінчення війни Грицько Бойко поступив до українського відділу літературного факультету Донецького педагогічного інституту, який  у 1949 році і закінчив з відзнакою. Потім – кілька років праці в обласній газеті „Радянська Донеччина” , згодом – робота літературним консультантом у Донецькій філії Спілки письменників України.

Перша збірка віршів „Моя Донеччина” вийшла у 1950 році у Донецькому обласному видавництві. Цю подію Грицько Пилипович Бойко вважав початком своєї літературної діяльності.  Адресована ця збірка була дорослим, а вже наступного року в світ вийшла збірка його поезій і для дітей.

Із сином

Насамперед, Грицько Бойко писав у своїх творах про рідний край – Донеччину, про героїчну працю шахтарів. Це збірки: „Будем шахтарями”, „Ми з Донбасу”, „Шахтарочка”. В інших творах він розповідав дітям про їхніх ровесників за рубежем: „Два хлопчики Сміти”, „Славків гість”, „Діти Чілі”. Серед написаного Грицьком Бойком є і п’єси-казки: „Космічна подорож” та „Про Андрійка і Терпця”. Скоромовки-спотиканки та загадки були також популярним жанром у поета. Вони заставляють сміятися і думати, збуджують цікавість та увагу. Відтоді поет не залишав  наймолодших читачів, саме їм повністю віддав тепло свого серця і свій непересічний талант.

У дитячій літературі немає жанрів, які б не підкорилися Григорію Бойку, він натхненно створював все: поеми, вірші, скоромовки, лічилки, загадки, п’єси-казки. Григорій Бойко, як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, а й з теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру. Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт – ось «знамениті» персонажі його чудових віршів та поем.

Із захопленням Грицько Бойко працював для дошкільнят. Для них він написав коротенькі веселинки та мініатюри, які не тільки бавлять малечу, а й несуть цікаві відомості про життя, природу, допомагають пізнавати довкілля.

У збірці „Вибрані твори в двох томах”, що вийшли друком 1983 року у видавництві „Веселка”, представлено все жанрове різноманіття його поезії.  Тематика цих творів дуже широка: рідний край, природа, досягнення науки, зокрема, космонавтики; повсякденні дитячі турботи і побут, життя й заняття дома, в дитсадку, в школі; праця батьків і перші трудові навички найменших громадян, дружба народів, життя за кордоном. Вміло поєднуючи ліризм і гумор у віршах, Грицько Бойко найбільше дбав про виховання у юних читачів головних моральних рис людини: правдивості, сміливості, старанності, акуратності, кмітливості, чесності, безкорисливості, товаристськості, принциповості, доброго естетичного смаку.

Окремим виданням вони також вийшли 2004 року у видавництві „Веселка” під назвою „Билиці діда Гриця”. Тут зібрані  „веселинки” та „скоромовки-спотиканки”, які, насамперед, вчать правильної вимови. Але разом з тим Грицько Бойко змалював у них такі образи, які запам’ятаються надовго. Це і лежень, який збирається в житі лежати, і турботлива горличка, і лелеченята у теплім кубельці, і моржі, які сторожать своїх моржат.

Такими ж цікавими є і загадки, що завершують збірку. В них дуже точно охарактеризовано різні явища та дії, змальовано предмети та тварини.

Грицько Бойко не тільки поет-гуморист, а й поет-перекладач. Для українського маленького читача він переклав твори С.Маршака, К.Чуковського, А.Барто, С.Михалкова, а також інших поетів.

Секрет успіху  –  в рідкісному дарі підмічати й поетично осмислювати кумедні пригоди, що трапляються з дітьми. Окремо хочеться сказати про Грицька Бойка як про поета-пісняра. Він не шукав композиторів, а вони його знаходили. Відомими українськими композиторами А. Кос-Анатольським, А. Філіпенком, Ю. Рожавською, А. Мясковим чимало творів Бойка покладено на музику. Великою популярністю користувалися його „Ніченька-чарівниченька” (композитор І.Поклад), „Вишневий цвіт” (композитор В.Верменич). Класикою стали створені ним з Аркадієм Філіпенком „На місточку” та „Соловейку, щебечи!”. Іван Семенович Козловський, відомий в усьому світі співак з України, записав ці пісні з дитячим хором.

Грицько Бойко брав участь у телепрограмі, охоче й часто зустрічався зі своїми читачами і тоді в залі завжди лунав сміх. Малеча на вулиці пізнавала його і авторитетно заявляла батькам: „Дивися, дядько Вереда пішов!”. Це було справжнім визнанням поета. 
Кращі твори Грицька Бойка перекладені багатьма мовами світу. В Україні ще за життя поета вийшло понад п’ятдесят його книжок. Перевидаються  вони  до сьогодні. І до сьогодні вони популярні…

Письменник видав близько ста книжок для дітей. Його смішинки про малят і звірят, шкільні й спортивні веселинки, скоромовки-спотиканки, загадки адресовані тим, хто цінує гостре, влучне слово, любить і розуміє гумор, уміє покепкувати не тільки з когось, а й із себе самого.

Помер Григорій Пилипович 25 вересня 1978 року. Похований на Міському кладовищі «Берківцях». Поруч з ним похований його син, відомий поет, драматург, прозаїк і перекладач Вадим Бойко.

Список літератури:

Бойко, Г. Билиці діда Гриця / Грицько Бойко. – К.: Веселка, 2004. – 119 с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *