Бібліокінотеатр «Спалахи» представив глядачам документальні фільми «Після прем`єри – розстріл» та «Історія кохання режисера-новатора Леся Курбаса». Історія українського режисера майже 100 років тому актуальна і сьогодні.
Лесь Курбас, людина з філософською і акторською освітою, знав багато мов, що сприяло опануванню європейських мистецьких новацій. У Віденській драматичній школі він отримав імунітет від зашкарублого побутового театру.
Авангардист в українському театрі, Курбас прищеплював інтелектуальний і філософський продукт з Європи. Його інновації на той час: використання поетики кінематографа, актори «говорили мовою» ритму, бо ритм – це життя.
Театр об`єднав двох талановитих українців: режисера Леся Курбаса та драматурга Миколу Куліша, які знайшли спільне бачення у впливі театру на суспільство.
У 1933 році радянська влада запропонувала режисеру створити єдиний державний театр, який був би достойний своєї епохи, мотивувавши тим, що на таке здатен тільки Курбас.
На що великий режисер відповів: «Мені вже пізно змінювати свої погляди». Відмовивши владі, Лесь Курбас «підписав собі вирок». Його звинуватили у контрреволюційній діяльності і за 4 місяці арешту гарний, імпозантний чоловік посивів і постарів на 10 років.
Пліч-о-пліч з Курбасом був Куліш: творили разом і загинули разом в урочищі Сандармох, де земля просочена кров`ю різних представників розстріляного українського відродження.