Йозеф Чапек: до135-річчя від дня народження чеського поета, прозаїка, художника-ілюстратора, фотографа

Йозеф Чапек

23.03.1887 – 04.1945

«Адже хтось повинен страждати за народ.»

(Йозеф Чапек)

Коли йдеться про творчість чеських письменників, на думку відразу спадають твори Карела Чапека. Саме він з родини Чапеків здобув світову популярність. Проте, на думку деяких дослідників, найобдарованішим із двох братів був саме Йозеф.

Йозеф Чапек народився у східно-чеському місті Гронів у сім’ї лікаря  Антоніна Чапека. У сім’ї було троє дітей – старша Гелена – народилася у 1886 році та згодом стала письменницею. З братів старшим був Йозеф – він народився 1887 року, через три роки народився найзнаменитіший молодший брат Карел. Їхня мати займалася збиранням народного фольклору.

Дитинство братів та сестри пройшло у містечку Упиці, де батько Йозефа мав медичну практику.

Занадто часті хвороби Йозефа призвели до величезної кількості перепусток шкільних занять і в початковій, і в середній школах. Результатом стали низькі оцінки успішності і навіть незадовільні оцінки з  образотворчого мистецтва.

Карел намагався у всьому слідувати за старшим братом, копіюючи навіть його захоплення. Йозеф малював, – і Карел узяв у руки кисті. Слідом за  братом, який у третьому класі початкової школи задумав писати роман, молодший теж взявся за літературу. Подорослішавши, обидва відмовилися піти стопами батька і вибрати шляхетну професію лікаря.

Атестат хорошиста не переконав батьків у тому, що син Йозеф буде добрим студентом, і замість університету його на 2 роки відправили до текстильного училища, а вже потім – у Художньо-промислову школу до Праги. Через деякий час у Прагу переїжджає і вся родина.

Антонін Чапек виділив синам половину свого статку, щоб ті могли жити, як вони вважають за потрібне. Недовго думаючи, брати вирушили вчитися за кордон. Йозеф – у Париж, Карел – у Берлін, але ненадовго… Він теж слідує в Париж за старшим братом.

Повернувшись до Чехії,  у 1910-ті роки під впливом французьких художників Йозеф Чапек захоплюється кубізмом і в 1911 році разом із братом Карелом входить до “Групи художників”, яка примикала до цього напряму. Але у Чехії розвиток кубізму пішов власним шляхом і отримав назву кубоекспресіонізм, або чеський кубізм.

«Чапека неможливо записати до лав представників будь-якого стилю, він не був виключно кубістом, експресіоністом чи імпресіоністом. Він був сам собою. Йозеф Чапек писав так, як вважав за потрібне, він наносив на полотно свої емоції», – розповідає пані Одробінякова, директор музею Братів Чапеків.

Деякий час Йозеф був редактором Художнього журналу, потім вступив у творчу групу художників Манес (Manes) і входив до редколегії  журналу “Хвилі смнери”. Спільно з братом Карелом та письменником Неуманном  він брав участь у створенні альманаху – хроніки за 1914 рік.

Йозеф Чапек. Автопортрет, 1920

У 1919 році  Йозеф Чапек почав займатися книжковою графікою у техніці ліногравюри. Він співпрацював з різними чеськими видавництвами, створював ілюстрації для багатьох сучасних письменників, а також для своєї сестри Гелени та Карела.

У 1921 році  Карел створює науково-фантастичну п’єсу “Р.У.Р.” – “Россумські універсальні роботи”. У науковій та популярній літературі поширений сюжет про те, як Карел Чапек не міг вигадати назву робітникам — штучно вирощеним людям з майбутнього, яким присвячена п’єса. Йозеф стоячи за мольбертом пробурмотів: «Так назви роботами» (від чеш. Robota – важка праця). І хоча персонажі п’єси були з плоті та крові, це слово згодом прижилося до представників штучного інтелекту. З першого використання слова «робот» минуло вже понад сто років. За цей час винахід братів Чапеків  увійшов до багатьох мов світу.

У роки між двома війнами поряд з живописом, книжковою графікою, драматургією. Йозеф займався журналістською та літературною діяльністю. У 1921-1939 рр.  він  працював у газеті Народні листи (Národní listy), потім у газеті Людові новини (Lidový noviny.).

Двадцяті роки для Йозефа Чапека – період творчого піднесення.  Малюнки Чапека для дітей відрізняються великою вигадкою та дотепністю.

Дивовижним прикладом його творчості для дітей є “Історії про песика і кішечку”, створені для маленької доньки Оленки. “Історії…” були видані та проілюстровані самим автором у 1929 році, коли Йозефу Чапеку було 32 роки.

В книжці дев’ять смішних, веселих, зворушливих, ніжних історій, об’єднаних одними й тими самими головними героями – собачка, кішечка, діти і сам автор – Йозеф Чапек. Книгу цю, що є чудовим зразком літератури для дітей і дорослих, не випадково написав саме Йозеф Чапек, І ніхто інший не зміг би написати таку книгу. Тому що говорити з дитиною мовою безпосередності, добра, відкритості, розуміння, може тільки той, хто сам дивиться на світ очима дитини. Саме такою людиною був Йозеф Чапек. За свідченням сучасників – дорослий – з серцем і душею дитини, що заперечує світ безпосередньо і яскраво.

Свідченням надзвичайної популярності цієї книги в Чехії є те, що веселі розповіді про песика і кішечку багато чеських дітей знають напам’ять.

Йозеф Чапек. Селянка з дитиною, 1936

Дуже багато зробив він і для розвитку книжкової графіки, писав статті та есе з теорії мистецтва.

Літературні твори молодшого з двох братів, Карела, добре відомі у всьому світі. Однак багато літературознавців дотримуються думки, що саме Йозеф зумів описати з винятковою майстерністю найприхованіші глибини людської душі. Йому сповна підходить чудова національна риса, яку самі чехи визначають словом “Глоубав” (вдумливість, допитливість). Йдеться про звичку, прагнення докопуватися до глибин.

Слід сказати, цілу низку чудових оповідань і п’єс брати Чапеки написали спільно. Першою вийшла у світ п’єса «Фатальна любовна гра» (1911), потім збірки оповідань «Сад Краконоша» (1918) та «Сяючі глибини» (1916). Після публікації своїх перших самостійних творів вони знову поєднали авторські сили та створили п’єси «З життя комах» (1922) та «Адам-творець» (1927). За свідченням дослідників, наприклад, у комедії “Адам-творець (1927) задум повністю належить Йозефу. Також у п’єсі “З життя комах” (1922) загальна концепція і задум першого та третього актів належить Йозефу Чапеку.

Йозеф ілюструє книги свого брата Карела («Італійські листи», «Про найближчі речі» , «Казки»), робить до них обкладинки і тут досягає майже плакатного лаконизму. Це приклад як братських відносин, так і чудового творчого союзу, який залишив видатний слід у світовій літературі.

1930-го року Йозеф Чапек публікує дивовижну новелу «Тінь папороті». З цілком простого сюжету, в якому двоє молодих браконьєрів убивають лісника, потім кілька днів ховаються в лісах, щоб, зрештою, прийняти смерть під кулями жандармів, Йозеф Чапек зумів створити рідкісну ліричну баладу, в якій чудово описана природа, яка порівнюється  ​​з жорстокістю людської долі.

Другий шедевр Йозефа Чапека «Хромоногий мандрівник» за жанром – це скоріше колаж із роздумів та щоденникових записів, а по суті – глибоко філософський роздум про місце людини у цьому світі.

Літературний світ Йозеф Чапек завойовував не кількістю, а якістю. Саме це простежується вже в ранніх новелах Йозефа Чапека “Леліо”, які можна назвати літературним кубізмом і написані за вираженим впливом “Пісень Мальдорора (1869)” пізнього французького романтика Лотреамона. Назва Леліо запозичена від назви симфонії Гектора Берліоза “Леліо або повернення до життя” (1832). Наступні новели Йозефа Чапека, особливо “Для Дельфіна” нагадують скоріше вірші у прозі. Якщо говорити про всю драматургію братів Чапеків, то дослідники визначають її стиль як експресіонізм. Твори свої воєнної доби самі брати вважають містичним реалізмом.

Одним із останніх творів, написаних Йозефом Чапеком на волі, були щоденники з 1936 по 1939 рік, видані 1947 року після смерті автора під назвою «Надруковано на хмарах».  

Прихід фашизму в Німеччині до влади не міг не позначитися на творчості Йозефа Чапека. Він активно займається антифашистською діяльністю: малює карикатури та алегоричні цикли.

Відразу після ганебної Мюнхенської угоди, здачі Чехословацького прикордоння німецьким фашистам, та після трагічної смерті брата Карела від сильної застуди у 1938 році, всі друзі почали вмовляти Йозефа Чапека емігрувати. Йозеф завжди всім відповідав: «Адже хтось повинен страждати за народ». Коли небезпека посилилася, він казав: «Адже хтось повинен за народ навіть сісти у в’язницю».

У вересні 1939 року Йозефа Чапека було заарештовано. Він став ув’язненим багатьох таборів смерті – Бухенвальда, Заксенхаузена та інших. Але навіть у пеклі концентраційного табору він продовжував працювати. До нас дійшли вірші та малюнки Йозефа Чапека, врятовані його приятелем. У них ми впізнаємо його, непереможену, мужню людину, яка до кінця виконала свій людський обов’язок.

У лютому 1945 року його переводять в черговий раз. Ще 4 або 13 квітня його бачили останні свідки. А 23 квітня англійське радіо передало повідомлення про те, що в концтаборі Берген-Бельзен (Bergen-Belsen) помер чеський художник і письменник Йозеф Чапек. Ні точної дати, ні місця його поховання встановити не вдалося. Він не дожив до перемоги кількох тижнів

Символічна могила Йозефа Чапека знаходиться на Вишеградському цвинтарі у Празі.

Посмертно вийшли його книги “Вірші з концтабору” (1946), “Накреслено на хмарах” (1947), “Про себе” (1958), де були зібрані нотатки автобіографічного характеру, і книга статей про мистецтво “Сучасний образотворчий стиль” (1958) . Посмертно було опубліковано його юнацькі літературні досліди, листи до Неуманна та дружини.

Частина художніх робіт Йозефа Чапека знаходиться в галереї кубізму в Празі та в інших художніх галереях Праги.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *