Лора Елізабет Інглз Уайлдер
07.02.1867 – 10.02.1957
Про дитинство і дорослішання американської письменниці Лори Елізабет Інглз ми можемо дізнатися, читаючи її прекрасні твори, в яких вона відобразила всі перипітії життя сім’ї першопрохідців часів освоєння «Дикого Заходу».
Лора Елізабет народилася в сім’ї Чарльза Філіпа Інглза і Керолайн Лейк Інглз. Крім неї, в сім’ї виховувалися ще четверо дітей. Першою її домівкою була зроблена з колод хатинка біля села Пепін штата Вісконсін.
Майже все її дитинство було пов’язане з ще не освоєними землями Індійської території. В ранньому дитинстві вона з родиною влаштувалися біля містечка Індепенденс штату Канзас.
Спогади про пустельні прерії Канзасу і Міннесоти, в яких пройшли її дитинство і юність, лягли в основу її найвідоміших творів.
Батько Лори був справжнім першопрохідцем, який, як і інші переселенці, був змушений постійно залишати вже освоєні землі та розпродувати майно, пускаючись у дорогу. Причиною тому були умови, в яких опинялися люди: родючі та багаті землі Середнього Заходу через посушливий клімат, снігові бурі, розливи річок, пожеж і навал сарани, яка начисто пожирала посіви, виявлялися непридатними для проживання.
І все ж таки Керолайн Лейк, мати Лори, яка, на противагу батькові, який прагнув просуватися все далі і далі на Захід, мріяла про спокійне, розмірене життя в якомусь цивілізованому місці, де діти зможуть вчитися, переконала чоловіка завершити поневіряння.
Альманзо Уайлдер
Сім’я влаштувалась у щойно заснованому маленькому степовому містечку Де Смет на кордоні Дакоти, де Лора нарешті почала регулярно ходити до школи. Але оскільки сім’я ледве зводила кінці з кінцями, дівчинці з ранніх років доводилося під час канікул працювати то швачкою, то посудомийкою, то прислугою. Однак це не завадило їй, не закінчивши школу, скласти в 1882 році екзамен екстерном і отримати роботу вчительки в маленькому, загубленому серед прерій, селищі.
Саме тут Лора знайшла свою долю. Так само, як і її сім’я, на Захід переїхала і сім’я заможного фермера Уайлдера. Син фермера – Альманзо, який теж став героєм її творів, став її чоловіком.
Молода сім’я спочатку переїхала на власну ферму, але нелегкі умови життя і всілякі невдачі регулярно змушували їх переїжджати на нове місце, знову і знову сідати у фургон у пошуках сприятливіших умов життя.
Дочка Роуз народилася 1886 року, коли молода сім’я нарешті влаштувалась у штаті Міссурі. Тут, на своїй фермі на зелених пагорбах графства Озарк, вони і прожили все життя в будинку, який збудували самі.
Вже в зрілому віці, коли Лора втратила батьків і старшу сестру Мері, вона вирішила описати ті часи, коли, незважаючи на найважчі умови життя, її дружна сім’я була щасливою.
У першій своїй повісті «Маленький будиночок у Великих Лісах» (1932) Лора Інглз Уайлдер розповіла про життя двох маленьких дівчаток – Мері та Лори. Письменниця вплела в твір ті цікаві історії, які батько розповідав дівчаткам, сидячи біля вогнища посеред пустельної прерії або біля палаючого вогнища в одному з власноруч побудованих ним будиночків, його спогади про пригоди діда і прадіда, мисливців і фермерів, серед первозданної природи дрімучих лісів.
Невелика книжка зробила знаменитою 65-річну письменницю, яка раніше лише іноді публікувала статті та нотатки в місцевих газетах. Листоноша щодня приносила купу листів від захоплених маленьких читачів, які вимагали продовження повісті.
За першою повістю вийшли наступні твори про дитинство і юність. На їх сторінках оживали світлі, радісні спогади про щасливе дитинство, просторий світ, люблячих родичів і добрих сусідів; про рідкісні, але яскраві свята, які запам’яталися на все життя, під час яких діти слухали веселі та сумні пісні отця Лори, які він співав під акомпанемент своєї улюбленої скрипки.
Друга книга епопеї – «Маленький будиночок у прерії» оповідає про те, як Лора та її сестри разом з батьками залишають ліси Вісконсина і починають обживатися в Канзасі, на землі диких індіанських племен. Уайлдерам доводиться пережити небезпечну переправу через бурхливу річку, пожежу в прерії та жахливу лихоманку, яка мало не занапастила всю родину. А сусідство з індіанцями з часом стає все більш небезпечним: вони можуть раптово зайти в будинок без тата, налякати маму та дівчаток і забрати всю їжу та звірячі шкурки, здобуті татом на полюванні.
Але тато, як і в першій книзі, головна людина в сім’ї, майстер на всі руки (і будинок побудувати, і криницю вирити, і на скрипці зіграти). Він ніжно любить своїх доньок і вірну дружину, і знову облаштовує життя сім’ї з нуля. А ще тато дуже хоробрий: він виходить переможцем у протиборстві з пумою.
Мама з разючим терпінням і спокоєм переносить всі тяготи життя, будь то довга дорога у фургоні та невлаштований побут на новому місці. В дорозі вона нагріває на вогнищі праску і гладить на сидінні фургона сукні дочок, а в свіжовідбудованому татом будинку ставить на камінну полицю фарфорову пастушку – символ сімейного благополуччя та затишку.
З третьої книги «На березі тінистого струмка» юні читачі дізнаються, як велика сім’я восьмирічної Лори знову прямує на Захід у пошуках спокійного місця, де їх чекають родючі землі, достаток у їжі, а діти зможуть навчатися. Родині, що спочатку оселилася в землянці, довелося пережити безліч труднощів. І хоча тато збудував новий будинок, сім’ї доводиться пережити і навалу сарани, що позбавила їх всього врожаю; і степову пожежу, яка мало не залишила їх без будинку; жорстокі снігові бурани та морози взимку. Але, головне, 
дівчатка нарешті ходять до школи, і тямуща Лора робить успіхи. Щоправда, спілкування з однолітками не завжди тішить Лору: дівчатка з багатих сімей вважають її «селом», але Лора вміє за себе постояти. Книга ненав’язливо вчить дітей бути ввічливими та слухатися старших. “Дітей має бути видно, але не повинно бути чутно”, – іноді нагадує донькам мама.
Книги Лори Інглз Уайлдер відкривають для юних читачів прекрасні образи людей, що зберігають любов один до одного в найскладніших ситуаціях, розкривають образ батька, людини надзвичайної стійкості та сили духу, який заради щастя своїх коханих дружини та доньок здатний подолати будь-які труднощі.
У четвертій книзі – «Біля срібного озера» – немає надуманих карколомних сюжетів. Члени сім’ї нарешті завершують свої поневіряння. Батько на березі Срібного озера, поблизу кордону Дакоти, знову будує будинок, цього разу ґрунтовно і надовго, і садить навколо нього дерева.
У повісті багато пригод: стрибки на конях, зустріч з вовками, завалені снігом ліжка, пригоди маленької крихітки Грейс, що загубилася. Навколо вирує нове життя: прокладаються залізниці, з’являються робочі селища… Але в патріархальній родині Лори вечорами, як і раніше, звучить татова скрипка, а на етажерці знов красується фарфорова пастушка.
Дитинство маленького Альманзо, героя п’ятої книги «Маленький фермер» і майбутнього чоловіка письменниці, заповнене важкою, часом виснажливою працею, а не безтурботним веселощами та хлоп’ячими пригодами. Але це не заважає роботящому, чесному і допитливому Альманзо виконувати всі обов’язки як само собою зрозуміле, ще й встигати вчитися в школі. І хоча його оцінки високі і він має шанс продовжити навчання і надалі докорінно змінити своє життя, Альманзо вибирає непросте, але вільне і незалежне життя фермера.
Усього протягом десяти років Лора Інглз Уайлдер опублікувала сім книг про дитинство і юність.
Епопею завершує книга «Перші чотири роки», в якій розповідається про життя молодих Уайлдерів та їх дочки Рози, згодом також відомої письменниці та журналістки.
Книги Лори Інглз Уайлдер перекладені майже двома десятками мов, по них поставлений популярний американський телесеріал. Твори витримали багато видань.
Американці дбайливо ставляться до своєї історії – у США засновано книжкову премію імені Лори Інглз Уайлдер, а у багатьох місцях, де вона жила, створено меморіальні товариства та музеї.
Крім повістей, побачили світ збірка статей письменниці, збірка пісень, які співав її батько, і навіть кухонна книга з рецептами страв, що згадуються у її книгах.