В Запорізькій обласній бібліотеці для юнацтва відбулася довгоочікувана зустріч читачів із запорізькою поетесою Вікторією Сироватко.
Пані Вікторія не тільки пише чудові вірші на різні теми, але й артистично виконує їх.
Глядачам дуже сподобалася лірика запорізької поетеси. Пані Вікторія читала вірші і одночасно згадувала своє сімейне коріння, бабусю Катерину, яка навчала її по-справжньому любити землю і весь світ навколо. Розповіла, як співала колискові своїм синам і як сумує за улюбленим онуком, який через війну зараз в іншій країні. Сім’я – найдорожче, що є в кожної людини. А ще – Україна, рідна земля. Багато її віршів присвячені темі війни і майбутньої Перемоги, на яку всі українці так чекають!
Учасники зустрічі плакали і сміялись, слухаючи вірші, які дуже гармонійно виконувала українська поетеса. Ліричні, тонкі, навіть ніжні твори присвячені поезії, пісні, природі, почуттям людей, жінкам – берегиням сімейного вогнища, жінкам-бібліотекаркам, не залишили байдужими нікого з присутніх.
Не можна не згадати і про чудовий дебют, який відбувся на заході – виконання нової ліричної пісні, яка нещодавно народилася у авторки-виконавці Ірини Соболєвої на вірш Вікторії Сироватко: «В майбутньому житті я хочу стати піснею, щоб в вільному степу мене хтось тихо проспівав…».
А ще в бібліотеці з’явилася збірка української поезії «Вілаг почуттів» (зиждитель – Валерій Гребенюк, де є і декілька віршів пані Вікторії), люб’язно подарована поеткою читачам.
Ось один із них:
Я навчена природою, як слід
Сховатися у купочці насіння,
Перетворитись у достиглий плід
Й зірватися у пригорщу осінню.
Котитись у легкому кураї,
Не визнавать погонича і збруї…
Мов крапля кровообігу ЇЇ,
У тілі благодатному пульсую.
Ніколи не виходжу із думок
Щоденних задумів і планів…
Моя природа, наче мудра пані,
Мене навча робити кожен крок.