Микола Петрович Киценко (1921—1982)
95 років від дня народження українського краєзнавця, дослідника Запорозького краю, журналіста, одного з організаторів заповідника на о.Хортиця та Музею історії запорозького козацтва.
Відродження традицій історичного краєзнавства, що є невід’ємною ознакою нашого буття, оновлює пам’ять про людей, які не за почесті й славу докладали зусиль по вшануванню та увічненню минувшини, тих, чиєю непоказною працею зміцнювався фундамент народного духу, віри та звитяги.
Ці люди мали різний фах і професію: були серед них вчителі, журналісти, науковці, інженери, лікарі, адміністративні працівники різних рангів, але їх єднало глибоке почуття значимості минулого для духовного розвитку сьогодення й поступу в майбутнє.
Одним із таких дослідників і просвітителів запорізького краю, популяризаторів традицій українського козацтва був державний діяч, краєзнавець, дослідник історії Запорозького краю, журналіст Микола Петрович Киценко (1921—1982). Його ім’я заслуговує вдячної пам’яті нащадків. Не випадково, щойно відновлене із забуття, воно було вшановане відзнакою лауреата республіканської премії ім. Дмитра Яворницького, встановленої Всеукраїнською спілкою краєзнавців (1991).
Народився Микола Куценко 4-го грудня 1921 року в селянській сім’ї. У 1939 році закінчив Новомосковський педагогічний технікум, у 1954 – Вищу партійну школу при ЦК КПУ зі спеціальності «Журналістика». Трудову діяльність розпочав у 1939 році учителем сільської школи на Запоріжжі. У 1939–1946 роках – служба в Радянській Армії, участь у Великій Вітчизняній війні.
У 1954–1957 роках був головним редактором Запорізького обласного комітету з питань радіомовлення і телебачення, у 1957–1959 роках — начальником обласного управління культури, у 1959–1962 роках — завідувачем відділу пропаганди та агітації Запорізького обласного комітету КПУ, у 1963–1964 роках — секретарем Запорізького сільського обласного комітету КПУ, а від кінця 1964 до 1973 року — заступник голови Запорізького обласного виконавчого комітету. З його ім’ям пов’язані спорудження нових приміщень обласної наукової бібліотеки та обласного архіву, відкриття у Запоріжжі музичного училища, обласного художнього музею, Театру юного глядача.
Одночасно з 1966 по 1973 рік був головою правління обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Тоді було взято на облік для охорони і затверджено облвиконкомом 1 182 пам’ятки історії та культури.
У 1965 році разом з начальником обласного управління культури С. Кириченком, ініціював розгляд у ЦК КПУ та уряді республіки питання про оголошення о. Хортиці заповідником і створення на ньому козацького історико-культурного меморіалу, після чого Президія ЦК КПУ 31.08.65 і Рада Міністрів УРСР 18.09.1965 прийняли постанову «Про увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з історією запорізького козацтва». Острів Хортиця оголошувався Державним історико-культурним заповідником.
Киценко самовіддано працював над створенням меморіалу. Для М.П. Киценка історія краю – це, перш за все, історія запорізького козацтва. Це і не дивно, бо феномен запорізького козацтва в усі часи та епохи вабив своєю яскравістю, неординарністю різноманітних дослідників. Киценко цілковито поринув у створення названого меморіалу. Він постійно поглиблює свої знання з історії запорозького козацтва, глибоко вивчає твори академіка Д.Яворницького, праці інших істориків -козакознавців, і вже у 1967 році виходить його книга «Хортиця в героїці і легендах» про місце й роль острова в історії запорозького козацтва. Крім цього, перу Киценка належать книги «Запоріжжя в бурях революції» (1969) та «Хортиця» (1970).
На початку 70-х років , в умовах державної політичної кампанії боротьби з, так званим, українським буржуазним націоналізмом , Киценко був звинувачений в акцентуванні уваги на національних питаннях. 21.03.1973 року Киценко звільнений з посади заступника голови облвиконкому.
16 квітня 1992 року на Всеукраїнській конференції «Козацька спадщина в музейній експозиції», що проводилась на о-ві Хортиця, академік П.Тронько вручив диплом лауреата премії ім. Д.Яворницького, лауреатський знак № 1 та грошову нагороду вдові Киценка. У видавництві «Січ» перевидано його заборонену свого часу книгу «Хортиця в героїці і легендах» (1991). Восени 1995 року на приміщенні Хортицького козацького музею була встановлена меморіальна дошка з портретом Киценка. Нове життя здобула й ідея розбудови козацького меморіалу на легендарному острові: 6 квітня 1993 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про Національний заповідник “Хортиця”».
Необхідно зазначити, що творча та наукова діяльність М. П. Киц
енка на сьогоднішній день ще не знайшли свого достатнього висвітлення в науково-біографічних дослідженнях. Тому актуальність вивчення діяльності та наукової праці цього видатного запорожця є цілком логічною й закономірною.
Список літератури
Апанович, О. Син козацького степу/ О.Апанович// Киценко М.П. Хортиця в героїці і легендах.- Дніпропетровськ : Січ, 1991. – С. 119 – 149
Киценко, М. П. Хортиця в героїці і легендах/ М.П. Киценко. – Дніпропетровськ : Січ, 1991. – 152 с.
Киценко, Н.П., Пешанов, В.Ф. Хортиця / Н.П. Киценко, В.Ф.Пешанов.– К.: Мистецтво, 1991. – 150 с.