Михайло Михайлович Вербицький: до 205-річчя від дня народження українського композитора, священика, громадського діяча, автора музики гімну України

Михайло  Михайлович Вербицький

04.03.1815 – 07.12.1870

 

Михайло Вербицький народився у селі Явірник Руський, на Лемкiвщинi, де його батько Михайло був священиком. Коли Михайлові виповнилося 10 років, помер батько, а матір, вдруге вийшовши заміж, офіційно відмовилася від батьківських прав. Михайлом та його молодшим братом Володиславом став опікуватися їх далекий родич перемишльський владика УГКЦ Іван Снігурський.

У 1828 році при перемишльській кафедрі владика заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався Михайло. “Школа у Перемишлі стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері, – так опише ті роки у спогадах Михайло Вербицький, — виявилося, що існує в Європі крім трьох відмінних за характером категорій музики: німецької, французької, італійської, також четверта — українська». Для формування Вербицького як майбутнього композитора велике значення мав репертуар хору, в якому були як твори віденських класиків Й. Гайдна, В.А. Моцарта, так і музика композиторів “золотої доби” української музики — М. Березовського та Д. Бортнянського.

Атестат 12-річного Михайла Вербицького

Уже наступного 1829 року цей хор з великим успіхом дебютував в урочистому богослуженні на Великдень, де Михайло  разом з Іваном Лаврівським виступили як солісти. Івана Снігурського настільки вразив виступ, що він вирішує запросити з Чехії кваліфікованого диригента і композитора Алоїза Нанке. Саме у Нанке Михайло Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту, зокрема, з композиції. На музику Західної України і світогляд Вербицького зокрема найбільше вплинули  духовні концерти Бортнянського, адже творчість цього композитора представляла  собою високопрофесійне багатоголосся тоді, коли в церквах панувало одноголосся (самолівка) та простеньке двоголосся (єрусалимка).

Львівська духовна семінарія Святого Духа

Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. Тут Михайло керує семінарським хором, опановує гру на гітарі, любов до якої супроводжувала його протягом усього життя. У галицькому домашньому музикуванні здобули широку популярність численні твори, перекладені або створені Вербицьким для цього музичного інструменту. До нашого часу зберіглося створене ним “Поученіє Хітари”, яке стало першим подібним посібником в Україні.

Треба зауважити, що Михайла двічі виключали з семінарії через «веселі пісні, гру на гітарі, запізнення на ранкові молитви». Втретє Михайло припинив навчання через перший шлюб та необхідність утримувати сім’ю. Михайло Вербицький двічі одружувався. Перша дружина померла коли їхньому синові Івану не було й року. До висвячення Вербицький обвінчався вдруге на доньці капітана цісарського війська Франциска та Анни Баронів. У подружжя Вербицьких народилося двоє дітей, але старша донечка Марія померла, не доживши до двох років. Уже у Завадові народився син Михайло. Але друга дружина також померла і отець Михайло сам виховував синів.

У другій половині сорокових років Михайло Вербицький звертається до релігійної музики — і в цей період пише повну Літургію на мішаний хор (1847), яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України. Окрім Літургії, він створює знамените “Ангел вопіяше” та інші церковні композиції.

“Вербицький є найбільшим нашим, після Бортнянського, духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. — писав музикознавець та композитор Станіслав Людкевич. — Його твори “Іже херувими”, “Отче наш”, світські пісні “Дай, дівчино”, “Поклін”, “Де Дніпро наш”, “Заповіт” є перлинами хорової нашої музики. Його увертюри, у які вплітає народні пісенні і танкові мотиви… є першою талановитою спробою української симфонічної музики в Україні”.

Коломийський академічний обласний український театр ім. Озаркевича

На запрошення організатора Коломийського театру священика Івана Озаркевича Вербицький бере участь в постановці перших вистав театру: комедіо-опері «Дівка на виданню або На милування нема силування» І. Озаркевича (за п’єсою І. Котляревського «Наталка Полтавка», 1848 р.) та комедіо-опері «Жовнєр-чарівник або Що не поможе наука – то поможе батіг» І. Озаркевича (за п’єсою І. Котляревського «Москаль-чарівник», 1848 р.), до якої він написав авторську музику. У Галичині наприкінці 1840-х років налагоджується активне театральне життя.

Священик української греко-католицької церкви, просвітитель, шанувальник театру Йосафат Кобринський  у листі до свого друга, поета, ученого, просвітителя Якова Главацького розповідає про успіх першої української вистави – комедіо-опери «Дівка на виданню …», де, зокрема, зазначає що «музика дуже пишна …». Це і не дивно, бо у виставі грав військовий оркестр, заангажований Алоїсом Ляйтнером у австрійської військовій частині, розташованій у Коломиї, та звучала музика, скомпонована Михайлом Вербицьким.

Вербицький написав музику до понад 20 вистав. У цей час Вербицький створив музику до таких вистав як “Верховинці”, “Козак і охотник”, “Проциха”, тощо.

П’єси, що ставились на театральних сценах Львова і Галичини, здебільшого були перекладами як з української драматургії та літератури, так і з польської, французької та австрійсько-німецької драматургії. Музика у цих п’єсах вносила у вистави яскравий емоційний елемент, а також наближувала чужомовні сюжети до українського колориту. І навіть досить посередні п’єси саме завдяки музиці Вербицького здобували велику популярність.

Церква у Млинах

У 60-х роках у Львові був відкритий театр “Руської Бесіди”. Композитор знову звертається до жанру співогри. Для цього театру Вербицький пише побутову мелодраму “Підгіряни”, одну з найпопулярніших п’єс композитора, згодом “Сільські пленіпотенти”, “Простачку”, “В людях ангел, не жена, вдома з мужем сатана” тощо.

У 1850 році Михайло Вербицький стає священиком. Кілька років йому доводиться переїжджати з однієї сільської парафії на іншу. Нарешті 1856 року він зупинився у селі Млинах на Яворівщині, де прожив решту свого життя. Та матеріальні нестатки і тут не покидали його.

Дата створення гімну “Ще не вмерла України” невідома. Тривалий час вважалося, що твір був створений 1862—1863 року, але без відповідних наукових аргументів. Текст П. Чубинського у Галичині вперше був опублікований у грудневому числі часопису “Мета”, який фактично вийшов близько 15 січня 1864 року. Перемишльською “Громадою” Вербицькому було замовлено написати патріотичну пісню. Можливо, що Вербицький скористався наддніпрянською публікацією тексту. 10 березня 1865 року у Перемишлі під час першого на Західній Україні шевченківського концерту відбулося перше публічне виконання Гімну України «Ще не вмерла України…». Пісня “Ще не вмерла України набула великої популярності серед свідомої молоді Галичини відразу після створення.

В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Серед його учнів були священики-композитори Віктор Матюк і Порфирій Бажанський.

 Помер Михайло Вербицький 1870 року в Млинах, проживши лише 55 років.

Список літератури:

Державний Гімн України: популярний історичний нарис. –К.: Музична Україна, 2006. – 56 с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *