28 червня в Україні відзначається одне з найважливіших державних свят – День Конституції. Саме цього дня, 28 червня 1996 року, було ухвалено Основний Закон.
Конституція України була визнана Венеціанською комісією однією із найдемократичніших в Європі, особливо в частині прав, свобод та обов’язків громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі конституційного права.
Конституція – національний скарб, вона відображає нашу багату історію, глибоке історичне коріння, тяглість і європейську зорієнтованість.
Попри досвід життя в тоталітарній системі та наявність колоніального минулого, українцям завжди був властивий пошук норм і засад, які б регулювали взаємодію між населенням і владою – це, зокрема, робить нас частиною Європи та кардинально відрізняє від росії.
Український народ сповідує цінності – демократії, верховенства права, рівності громадян, незалежності, територіальної цілісності своєї держави та європейського цивілізаційного вибору. Положення щодо стратегічного курсу нашої держави на набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО нині закріплено в Основному Законі.
Свій цивілізаційний вибір ми вкотре змушені відстоювати у збройній боротьбі проти московської агресії. В умовах нашої боротьби і на тлі незліченних злочинів окупантів, цінності, закладені в Основному Законі, для кожного українця набувають ще вагомішого і більш глибинного змісту.
У Конституції закріплено суверенітет Української держави на всій її території, яка є недоторканною, а захист цього суверенітету є найважливішою функцією держави і справою всього Українського народу.
Дієвість цієї норми Конституції українці демонструють на практиці впродовж уже 10 років війни, яку рф розв’язала і веде проти України.
Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння, тяглість і свої особливості.
Коріння української конституції тягнеться ще в XI століття, часи київського князя Ярослава Мудрого. Створена ним «Руська правда» – це перша відома кодифікація права на українських територіях, яка наслідувала законодавчі акти германських та англосаксонських держав Європи. Закони укладалися на основі звичаєвого права. Попри привілеї для вищого стану, усі вільні люди перебували під опікою «Руської Правди».
У Литовських статутах було кодифіковано право Великого Князівства Литовського. Три редакції статутів (1529, 1566, 1588 років) написані слов’янською мовою, увібрали в себе правові традиції Русі та середньовічної Європи. Встановлювали межі князівської влади і захищали права різних суспільних станів.
Вагомою віхою розвитку конституційної думки України стала Конституція Пилипа Орлика 1710 року – «Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького…».
Історики сперечаються, чи була вона конституцією у сучасному розумінні. Вона фактично не мала юридичної сили, бо була укладена урядом Гетьманщини у вигнанні. За змістом це був документ, який в політико-правових поняттях того часу обґрунтував право України на державну самостійність та її державний устрій.
У «Пактах й Конституції законів…» йшлося про обмеження прав гетьмана, окреслювалися його обов’язки та визначався майбутній лад держави. Зокрема, визначався поділ влади на: законодавчу, виконавчу, судову гілки.
Оригінал документа написано латиницею, він постійно зберігається у Національному архіві Швеції. 5 червня 2023 року генеральна директорка архіву передала очільнику Укрдержархіву засвідчену латиномовну копію Конституції Пилипа Орлика, оригінал якої зберігається в Стокгольмі та є безцінним надбанням нашої спільної історичної спадщини.
Окрім латинського варіанту Конституції Пилипа Орлика, є українськомовний варіант, який був підписаний гетьманом. Однак оригінальна титульна сторінка конституції досі зберігається у Російському державному архіві давніх актів у Москві.
Власні конституційні проєкти розробили Микола Костомаров у «Книзі буття українського народу», Михайло Драгоманов у праці «Вільна спілка», учасник Кирило-Мефодіївського братства Георгій Андрузький у «Начерках Конституції Республіки». Загалом кирило-мефодіївці в умовах посилення реакції в часи імператора Миколи І декларували ідеї республіканського устрою, демократичного правління, громадянських прав, а ідеалом державності у них була федерація слов’янських народів. На Західній Україні тоді сформувалися конституційно-правові погляди соціал-демократів Остапа Терлецького та Івана Франка.
Конституцію Української Народної Республіки Центральна рада ухвалила29 квітня 1918 року, у свій останній день існування – «Статут про державний устрій, права і вольності УНР».
Однак цей документ так і не набув чинності через державний переворот гетьмана Павла Скоропадського.
Конституція проголошувала державну незалежність і територіальну цілісність УНР, рівність прав громадян, демократичні свободи. Республіка мала бути парламентською зі Всенародними Зборами як вищою законодавчою владою (без посади президента). Передбачався земельний адміністративно-територіальний устрій з широким місцевим самоврядуванням у всіх 30 землях.
Підтверджувалося право національних меншин в Україні на національно-персональну автономію, закріплювалося право національних союзів на законодавчу ініціативу.
13 листопада того ж року ухвалили Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, який слугував конституцією Західноукраїнської Народної Республіки. Проєкти українських конституцій розроблялися навіть тоді, коли шанси відстояти незалежність виглядали примарними.
У радянський період, коли Україна була однією з республік, було ухвалено 4 конституції (1919, 1929, 1937 та 1978 років). Хоча документи визначали демократичні свободи, вільні вибори та гарантували права людини, але насправді усе це не діяло. Навіть передбачався вихід кожної республіки зі складу СРСР, але жодного механізму не було.
Новітній конституційний процес пов’язаний із відновленням української державності. Робота над прийняттям Основного Закону незалежної України почалася в 1992-му і тривала майже 4 роки. Періодично її супроводжували гострі дискусії, зокрема, – довкола державних символів, державної мови, статусу Криму тощо. Вони, можна сказати, відобразили протистояння між тією частиною політичних сил, які тяжіли до радянського минулого, і тими, що прагнули утвердити і зміцнити незалежну державу.
Основний Закон ухвалили о 9:20 ранку 28 червня 1996 року після 24 годинного марафону майже безперервної роботи. Засідання Верховної Ради увійшло в історію під назвою «Конституційна ніч». 315-ма голосами народні депутати ухвалили Конституцію України.
«Батьком» Конституції вважають тодішнього народного депутата Михайла Сироту. Саме він представляв з трибуни Верховної Ради усі її статті в «конституційну ніч» 1996 року.
У записах про ті події Михайло Сирота зазначав, що боротьба була дуже виснажливою, і були моменти, коли здавалося, що все висить на волосині, і незалежної України не буде.
Ухвалення Верховною Радою України Основного закону 28 червня 1996 року стало важливим етапом утвердження державності, мало величезне політичне та правове значення для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства.
Від початку ухвалення документ змінювався кілька разів. Хоча й, згідно з ним, передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень.
Для схвалення змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу Верховної Ради (450 народних депутатів). Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України взагалі не може бути змінена.
Конституцію України також не можна змінити в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Також, згідно зі статтею 64, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
День Конституції — це єдине державне свято, закріплене в самій Конституції: «Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України».
Для нас, українців, Конституція – це про права і свободи, це про гідність, цінності, хребет нації, стійкість та нескореність.
Використані джерела інформації:
Горлач П. В Україні відзначають День Конституції: що необхідно знати про основний закон держави, або коротка історія правотворення \ Поліна Горлач. – Режим доступу : https://suspilne.media/culture/516751-v-ukraini-vidznacaut-den-konstitucii-so-neobhidno-znati-pro-osnovnij-zakon-derzavi-abo-korotka-istoria-pravotvorenna/
Інформаційні матеріали до Дня Конституції України. – Режим доступу : https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/viyskovym/informaciyni-materialy-do-dnya-konstytuciyi-ukrayiny-2023
Зображення з сайтів:
Руська правда – https://fakty.com.ua/ua/ukraine/19910824-zbirka-zakoniv-yaroslava-mudrogo/
Литовський статут – https://tsdavo.gov.ua/gmedia/2-0250_0003_0034_0015-jpg/
Конституція Пилипа Орлика – https://tsdavo.gov.ua/?s=%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D1%96%D1%8F+%D0%BF%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BF%D0%B0+%D0%BE%D1%80%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0
Костомаров. Книга буття українського народу – https://zn.ua/ukr/HISTORY/kiyivski-mriyniki-do-170-richchya-kirilo-mefodiyivskogo-bratstva-_.html
Конституція УНР – https://www.rada.gov.ua/print/157237.html
Прийняття Конституції незалежної України – https://suspilne.media/cherkasy/44049-mihajlo-sirota-abo-mi-zaversimo-prijnatta-konstitucii-abo-v-ukraini-ne-bude-konstitucii/