Все більше запоріжців цікавляться історією міста. На чергову краєзнавчу зустріч до Запорізької обласної бібліотеки для юнацтва запросили Костянтина Рижова, кошового отамана Запорізького війська низового «Запорозька Січ» та віце-спікера Всеукраїнської Федерації «Спас».
Колись жив собі запорозький козак Капуста (за іншими джерелами – Капустян) в балці (яка пізніше була названа в його честь – Капустянкою) на березі притоки річки Московки. Козак був одружений і він заснував собі зимівник, де випасав худобу, жив разом зі своєю родиною (можливо і з родинами 2-3 інших козаків, але про це точно не відомо). І як тільки Капуста чув залп козацької гармати, кидав всі свої господарські справи, брав зброю, сідав на вірного коня і повертався на кіш до Запорозької Січі, яка кликала його до походів разом з братами-козаками на ворога.
Місцевість, де був зимівник, почали називати балка Капустянка, навіть кладовище, яке там з’явилося має таку назву. І приток річки, де жив Капуста отримав назву річка Капустянка. В наш час люди між собою називають її Червона ріка. Ця неофіційна назва в народі виникла після того, як у 20 столітті побудували металургійні підприємства і вода в ній змінила свій колір та прозорість. До речі, зараз вода знов стала прозора, мабуть діють фільтри.
Капустянка впадає в річку Суху Московку, недалеко від того місця, де Московка зливається з могутнім Дніпром.
Хто жив тут, на берегах річки Московки, до виникнення міста?
«Ріка Московка і урочища по ній. (Згідно з «Відомостями про спорудження фортеці і заселення с. Вознесенки») І ця річка глибока і по ній було звіра, птиці багато; жили і тут запорожці. Московкою зветься Бог його зна від чого. Попервах і наш Олександрівськ звали Московкою, та його і тепер звуть так городовики (полтавці). Тут, по балках, шо повиходили в Московку, жили хуторами запорожці; по їх прізвищах балки і тепер звуться. Балка Гасанова, – там жив Гасан; Дігтярева – жив Дігтярь; Капустянка, шо вийшла в Суху Московку – жив Капустян; Савосьчина і Таранова, шо ввійшли в Капустянку, – жили Савоська і Таран.
Жили ще тут запорожці Летючий, Зінчак, Гайдук, Карбула, Галичий, Нескреба, Самсика, Кенебас та ще деякі; вони в городі і Покрову будували (першу церкву, на місці якої зараз знаходиться Покровський собор).
Як не було ще тут кріпості (до 1770 року), то в плавнях і скрізь понад Московкою був такий ліс, лоза, та очерет, шо і звір не пролізе, а як пригнали сорок тисяч лопатників копать вали (строить крепость), – вони його за одну зіму звели. Тоді, кажуть, зіма була дуже люта: з-під снігу видно було тіко верхи дубів», – писав про цю місцевість відомий історик і краєзнавець Яків Новицький.
З презентації пана Костянтина Рижова читачі бібліотеки змогли дізнатися, як виглядав козацький зимівник і дізналися багато інформації щодо зимівників Запорозької Січі.
Зимівники Запорозької Січі
На Запоріжжі зимівники з’явилися в першій половині XVI століття, саме з появою запорозьких козаків. Спочатку їх використовували для вирощування худоби взимку. Згодом на Запорожжі, особливо за часів Нової Січі (1734-1775), зимівники перетворюються на великі господарства, де поряд із племінництвом розвиваються землеробство, бджільництво тощо. Пізніше «зимівниками» стали називати зимівники для людей.
Як правило, зимівники засновували 3-4 запорозькі родини. Кожен зимівник мав по 2—3 хати та різні господарські будівлі. Офіційно козаків, які жили в зимівниках, називали сиднями або гніздюками. Ці запорожці займали підлегле становище по відношенню до січового козацтва.
У військовий похід їх закликали лише у виняткових випадках, стрільбою з гармат на Січі або через спеціальних гінців. Основним завданням власників зимівників було постачання продуктів січовому козацтву. https://web.archive.org/web/20201122082714/https://www.radiosvoboda.org/a/pro-shcho-hovoryat-znadeni-na-khortyci-zalyshky-zymivnyka/30958232.html
Запорожці не перебували на Січі весь час, особливо взимку. Приблизно десята частина з них залишалася на Січі, решта займалися землеробством, рибальством і полюванням у плавнях, на луках, у лісах і степах на зимівниках. З розвитком сільського господарства та місцевої промисловості вони перетворювалися на важливі економічні центри, де використовувалася наймана праця незаможних і новонабраних козаків, а також зубожілих селян.
На момент скасування Січі в зимівниках було понад 730 осіб. Є інші данні. Наприклад, Феодосій Макаревський за 1736-40 роки вказує зовсім іншу цифру – до 4000 осіб (кожний по 10-15 жителів).
Після ліквідації Запорозької Січі зимівники Запоріжжя були здебільшого передані поміщикам і заселені закріпаченими селянами.
Наприкінці заходу, учасники краєзнавчої зустрічі щиро подякували лектору за змістовну презентацію.
В свою чергу, віце-президент Всеукраїнської Федерації «Спас», отаман війська низового Костянтин Рижов нагадав про те, що в Запоріжжі у школах планується впровадження «Програми розвитку козацького Звичаю Спас у м. Запоріжжя на 2023-2028 роки». Метою Програми є відродження і розвиток історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій і цінностей українського народу, виховання у громадян національної свідомості, поваги до історії України, консолідації українського народу, збереження історико-культурної спадщини шляхом розвитку козацького звичаю Спас тощо.
Краєзнавчі зустрічі в бібліотеці відбуваються щомісячно в межах сталого розвитку проєкту «Мобільна школа молодого патріота «Я так думаю!»