«Не слухайте тих, хто говорить, що вам не личить говорити українською» – Ірина Сажинська

30 січня до Запорізької обласної бібліотеки для юнацтва завітала з мотиваційними історіями та ніжними віршами українська поетка Ірина Сажинська.

Говорили про мову й математику, вплив книжок на життя й вибір професії, а також про досвід переходу на українську в щоденному спілкуванні та подолання мовного бар’єру.

«Найважливіше – не боятися говорити українською на роботі та в повсякденному житті», – зазначила поетеса.

Ірина розповіла про те, що вирішила перейти на українську в 2013 р. Відтоді в житті дівчини траплялися й суперечки з викладачами університету, які вимагали писати конспекти лекцій лише російською, і конфлікти з агресивними клієнтами банку. Та попри критику й зауваження невдоволених («Українська тобі не пасує», «Запоріжжя – російськомовне місто» тощо), Ірина лишається вірною своїм переконанням та радить: «Не слухайте тих, хто говорить, що вам не личить говорити українською. Такі зауваження абсолютно безглузді! Сказати людині, що їй не пасує рідна мова – це ніби сказати, що їй не пасують її очі».

На думку письменниці, сором’язливість і боязнь помилок – це нормальні й природні етапи вивчення української. Їх варто пройти спокійно й терпляче.

Наприкінці зустрічі Ірина розповіла про збірку «Голубина пошта» та прочитала кілька віршів. Публікуємо для читачів сайту #Zp_ОБЮ одну з наших найулюбленіших поезій Ірини Сажинської.

ПІСНЯ ПОВІТРЯ

він сивою мовою пише птахам голоси

він бачить Іуду та тридцять монет відчеканює

тільки б не син був, – думає , – хоч би не син

от би була дочка

 

із чого цей хрест, навіщо задумують злочин

хто руки заламує і омиває страхами

втрачаючи глузд, він довго і страшно регоче

до страти звикає

 

він ще сподівається, вірить, що знає не більше

за тих, хто у глину погруз, як у шкіру осінню

зогнилого листя. світила дрижать на горищі

саме над сином

 

Більше фото – на нашій сторінці www.facebook.com/zp.obu