Ноте Менделевич Лур’є
15.01.1906 – 28.11.1987
Ноте Лур’є народився в селі Розкішному Запорізької області, в сім’ї рабина Мендл (Менделя Вульфович) Лур’є і Любові Михайлівни Лур’є.
16-річний Ноте залишає родину і переїздить до Білорусі. Юнак працює на сільськогосподарській фермі «Курасовщіна» і одночасно отримує освіту: він вчиться на вечірніх загальноосвітніх курсах.
У 1926 році молодий чоловік стає студентом літературного відділення Московського педагогічного державного університету (Другого МГУ). Під час отримання освіти він паралельно працює в журналах ЦК ВЛКСМ на ідиш – «Піонер» і «Юнгвалд» ( «Молодь»). Працював він і в газеті Єврейського антифашистського комітету газеті «Дер Емес» ( «Правда»).
З 1925 року твори Ноте Лур’є друкуються: оповідання «У нічному» написане на ідиш. Одне з перших оповідань «Останній одноосібник» також було написане на ідиш і легло згодом у фундамент роману про колективізацію в єврейському селі.
Письменник – член редколегії журналу «Советіш геймланд» ( «Радянська Батьківщина») на мові ідиш. У романі «Дер степ руфт» ( «Степ кличе») (1932, російський переклад 1936) показано життя єврейського села, проблеми колективізації. Після цього роману Ноте Лур’є стали називати «єврейським Шолоховим».
В цей час, в 1934 році старший брат Ноте – Борух-Лейзер разом з батьками емігрував з СРСР і оселилися в Ризі. Під час німецької окупації вони були вбиті.
У 1934 році Ноте Лур’є стає Членом Союзу Радянських Письменників і стає делегатом Першого з’їзду радянських письменників. У роки Великої Вітчизняної війни Ноте Менделевич стає відповідальним секретарем дивізійної газети «Радянський воїн» в групі радянських військ в Ірані.
Лист до прокуратури
Після закінчення війни письменник живе і працює в Одесі. 14 травня 1950 року Лур’є заарештовують. Він був звинувачений у так званій “Другій справі єврейських письменників”. Ця справа стала продовженням справи Єврейського антифашистського комітету. Письменник був засуджений до 15 років виправно-трудових таборів за звинуваченням в «антирадянській діяльності» і засланий до табору Бутугичаг на Колиму. Після смерті Сталіна в 1953 році він подав заяву на реабілітацію і був звільнений 12 січня 1956 року, відсидівши 5 років і 6 місяців з 25-річного терміну. Згодом Ноте Менделевич був повністю реабілітований.
Про події Великої Вітчизняної війни розповідає роман «Дер hімл ун ді ЕРД» ( «Небо і земля») (1965, російський переклад 1981). Останніми творами стали оповідання (серед них- «Доля Лії», «Школярі грали марш») і повість «Історія однієї любові» ( «Ді гішіхте фун а лібе») (1978, російський переклад 1981) і незакінчені спогади (1986), що не переводилися на російську мову.
Проза Ноте Лур’є психологічна і лірична, автор майстерно використовує прийом внутрішнього монологу.
Помер письменник в Одесі 28 листопада 1987 року.
Список літератури:
Лурье, Н. В дороге: повесть, рассказы / Нотэ Лурье. – Одесса: Маяк, 1986. – 200 с.:ил.
Лурье, Н. История одной любви: роман, повесть, рассказы / Нотэ Лурье. – М.: Сов. писатель, 1986. – 350 с.