Конституцією Пилипа Орлика називають «Договори і Постановлення прав та вольностей Війська Запорозького», укладених (українською і латиною) 5 квітня 1710 року у місті Бендери між новообраним гетьманом Пилипом Орликом, козацькою старшиною і козаками Війська Запорозького.
Цей документ став суттєвим досягненням української політичної думки. Багато положень Конституції були революційними для свого часу. Конституція Пилипа Орлика має преамбулу і 16 статей.
У першому пункті підкреслювалася вірність «вірі святій Православній Східного віросповідання», в яку колись «народ козацький» був посвячений «у столиці Апостольській Константинопольській». При цьому оголошувалося, що Київський митрополит мусить підкорятися Константинопольському патріарху, а не Московському.
Були визначені кордони Українського гетьманства – у межах Зборівського договору 1649 року. Гетьман мав захищати цілісність території, а король Швеції виступав протектором України.
Новаторство думки Орлика – у розподілі на гілки влади: виконавчу, законодавчу та судову.
Права гетьмана обмежувались. Для того, щоб гетьманська влада не перетворювалася на самодержавну, мав бути виборний орган – Генеральна рада – своєрідний парламент. Його сесії мали відбуватись тричі на рік – на Різдво, на Великдень і на Покрову.
Конституція мала – як сказали б нині – антикорупційну спрямованість. Вона, наприклад, забороняла підкуп і затверджувала прямі доповіді гетьману – без посередництва наближених до нього слуг. Заборонялася таємна кореспонденція – зокрема з іноземними державами.
Гетьман і полковники були повністю відсторонені від розпорядження військовим скарбом – цим мав відати генеральний скарбник і скарбники в полках. Скарбником повинна бути людина «благосовісна» на думку Орлика.
Більше уваги в Конституції приділялося найнижчим суспільним прошаркам. Жорстоко заборонялося старшинам і адміністрації порушувати права й вольності козаків, забирати їхнє майно чи використовувати його для власних потреб. Окремо Орлик потурбувався про старих козаків, вдів, сиріт і «людей убогих».
Конституція говорила про потребу приязні і братерства з кримськими татарами.
Конституція Орлика діяла, незважаючи на те, що документ був ухвалений в еміграції. У 1711 році Орлик зі своїми військами зайшов на правобережну Україну, де почав боротьбу за встановлення гетьманської влади. І саме тоді ця Конституція апріорі діяла – бо це був договір не тільки з народом, а й зі старшиною, запорожцями.
Коли Пилипа Орлика обрали гетьманом, його одразу визнали шведський король і турецький султан, хоч був гетьманом в еміграції.
Гетьман був високоосвіченою людиною і йшов попереду свого часу. Він мав чітке уявлення того, що може бути добром для свого народу. Тому і розглядав цю Конституцію як фундамент устрою для українського народу. Але історія повернулась іншим боком.
Пилип Орлик був переконаним самостійником і вороже ставився до Москви.
«Конституція Орлика – це один із якорів української ідентичності. Для українців 21-го сторіччя цей документ є одночасно і дороговказом, адже в ньому є багато положень, які є актуальними і до цього часу. Виклики для влади і для суспільства часом є аналогічними, які були на початку 18-го століття. Ця Конституція промовляє нам, що ворогом України є Московська держава, яка нападає, пригнічує, обкрадає Україну і обмежує її права. Не дивлячись на те, що цьому документу понад 300 років, він нас подумки змушує замислитись, що ті старі виклики нікуди не щезли й сьогодні» (Олександр Алфьоров).
Джерела інформації:
-
- Таїрова-Яковлева Т. Г. Гетьмани України. Історії про славу, трагедії та мужність. Вид. 2. – К. : Кліо, 2019. – С. 337 – 362.
- Хотин Ростислав. «Один із якорів української ідентичності». Чому Конституція Орлика є актуальною і в наш час? – Режим доступу : https://www.radiosvoboda.org/a/pylyp-orlyk-konstytutsiya-aktualna-i-v-nash-chas/31409492.html
Зображення з сайтів:
https://www.rbc.ua/ukr/styler/pochemu-konstitutsiya-filippa-orlika-nahoditsya-1624808421.html
https://uain.press/blogs/1097054-1097054