Холодноярська республіка (1919 – 1922) – один з найбільших центрів опору російським окупантам, який протримався вільним від окупації більшовиків найдовше.
Батьки Петра Чучупаки мали п‘ятеро синів, троє з них стали повстанськими отаманами, які користувалися надзвичайним авторитетом серед населення на території Черкащини. Серед них – Петро.
Навчався в Київській консерваторії по класу флейти.
Наприкінці Першої світової, за родинними переказами, воював на румунському фронті.
Після революції 1917 року приїздить на малу Батьківщину (село Мельники, що на Черкащині), і активно включається в повстанський рух.
Перший збройний загін, створений для охорони рідного села Мельники, переріс в полк гайдамаків Холодного Яру, який від лютого 1919 року активно виступив на підтримку Директорії.
1919 – 1920 – Петро Чучупак – начальник штабу полку гайдамаків Холодного Яру. На початку квітня 1919 року полк підняв повстання “проти комуни та Совітської влади за самостійність”.
У лютому 1920-го полк гайдамаків Холодного Яру співдіяв з Армією УНР, яка здійснювала перший Зимовий похід.
7 березня 1920 року більшовицьке командування видало наказ, який передбачав наступ червоноармійців на Дієву армію УНР, загони Чучупака.
18 березня отамани Холодного Яру з‘їхалися на нараду, з метою визначення дати повстання проти Радянської влади. Червоноармійці натрапили на загін Чучупаків. Василь був убитий, а Петро – схоплений чекістами, пізніше, розстріляний.