Петро Гулак-Артемовський
27.01.1790 – 13.10.1865
Петро Петрович Гулак-Артемовський народився у містечку Городище на Київщині (зараз Черкаська обл.) у сім’ї священника місцевої Покровської церкви Петра Патрікеєвича Гулака-Артемовського і його дружини Ульяни Михайлівни. Він був останньою, найменшою, дитиною у родині. Батькові в цей час було близько 55 років, а матері – від 46 до 50-ти. Покровська церква в Городищі була місцем служіння представників кількох поколінь цього роду.
Петро до 11 років був при батьках і в такому широкому народному середовищі, яке забезпечило відчутну наповненість майбутнього класика українським духом, «переказами народу» і українським словом. Напевно, мав і хороші здібності, і намагання, оскільки навчання в бурсі, а згодом в Київській духовній академії, забезпечило йому ґрунтовну освіту. Один з дослідників творчості Петра Гулака-Артемовського – Борис Деркач – зазначає, що «рівень навчання в Київській академії в роки перебування в ній П. Гулака-Артемовського, та й раніше, був не нижче, ніж у вищих західноєвропейських навчальних закладах. В академії Петро отримав в цілому ґрунтовні знання з історії, філології, «вищого красномовства», російської мови та поезії, класичної літератури, досконало опанував латинську, французьку, німецьку та інші мови ». Під «іншими», певно ж, розумілася польська мова, українською ж, як зазначалося, він володів з дитинства.
Але академію він не закінчив. 23 листопада 1814 року Святійший Синод видав указ про звільнення студента Київської духовної академії, «Петра Гулака-Артемовського, який закінчив курс богословського вчення, з духовного звання в світське, для обрання роду життя». Недавній студент академії вибирає шлях учителя в приватних пансіонатах Бердичева, а згодом – в заможних польських сім’ях на Волині. Цей педагогічний вояж до всього іншого досвіду дозволив молодому вчителю докладно вдосконалити знання польської мови.
Літературні інтереси Петра Гулака-Артемовського пробудилися рано, ще в часи навчання в Київській академії. З перших його поетичних спроб збереглися лише два віршових рядки з переспіву поеми Буало “Налой” (1813).
Гулак-Артемовський був високоосвіченою людиною, цікавився просвітницькими ідеями, інтенсивно займався науковою роботою. Активну літературну діяльність Гулак-Артемовський розпочинає після переїзду до Харкова (1817) — під час навчання і викладацької роботи в університеті, куди він вступає вільним слухачем на словесний факультет, а вже наступного року викладає тут польську мову. Петро Петрович підтримує дружні стосунки з Г. Квіткою-Основ’яненком, Р. Гонорським, Є. Філомафітським та ін., виступає на сторінках “Украинского вестника” з перекладними й оригінальними творами, написаними у різних жанрах.
Гулак-Артемовський заклав основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади, збагатив літературну мову, показав приклад майстерного віршування. Активну літературну діяльність він розпочав у 1817 році у Харкові, коли в журналі «Украинский вестник» були надруковані його переклади російською мовою з Ж.-Ж. Руссо, Дж. Мільтона, Ж. Расіна. У цьому ж році з’являється — “Справжня Добрість (Писулька до Грицька Прокази)”, оригінальний вірш українською мовою.
Популярність поет здобув після опублікування 1818 році у цьому самому журналі відомої байки «Пан та Собака», написаної на основі фабульної канви чотирирядкової байки І. Красіцького “Pan і Pies” та окремих епізодів іншого його твору — сатири “Pan niewart slugi”. Ця “казка” Гулака-Артемовського відіграла помітну роль в розвитку жанру байки на Україні. Це була, по суті, перша українська літературна (віршова) байка, написана із свідомою орієнтацією поета на фольклор, на живу розмовну мову.
У 1819 році публікується російський переклад з польської мови “каледонской повести” (шотландської) “Бен-Грианан” (“Украинский вестник”); нарис “Синонимы, задумчивость и размышление (подражание польской прозе)”. В цей же час письменник опублікував в “Украинском вестнике” ще дві байки — “казку” “Солопій та Хівря, або Горох при дорозі” і “побрехеньку” “Тюхтій та Чванько”. Публікується в цей час також переклад в поважному стилі оди Горація “К Цензорину” .
Найпліднішими у творчості поета були 20-ті роки XIX ст. У цей період він публікує байки «Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун», “Лікар і Здоров’я” (“першоджерело” — приповідки І. Красіцького)(1820).
В 1821 році Гулак-Артемовський захистив магістерську дисертацію на тему: “О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания последней”, згодом стає професором історії та географії.
Ще три байки — “Батько та Син”, “Рибка”, “Дві пташки в клітці” Гулак-Артемовський написав у 1827 році. Цей, останній, цикл байок Гулака-Артемовського також пов’язаний з творчістю Красіцького, в яких Артемовський торкається життєвих проблем, часом – соціального характеру.
З 1827 року Петро Петрович керував навчальною частиною Полтавського інституту шляхетних дівчат. Він належав до числа засновників «Українського журналу».
Виступи письменника в “Украинском журнале” свідчать про пошуки нової естетики. Крім двох віршів “Чаяние души христианской” та перекладу уривка з поеми “Суд Любуши” — “Царский стол (Древнєє чешское предание)”, Гулак-Артемовський опублікував там перекладні статті “О поэзии и красноречии”, “О поэзии и красноречии на Востоке” (продовження першої) і “О поэзии и красноречии в древних и в особенности у греков и римлян”.
Не останню роль у пошуках письменника відіграло читання ним в університеті лекцій з естетики, які він готував за книгою О. Галича “Опыт науки изящного”, де були викладені основні положення романтичної теорії, зокрема пропагувалися твори Жуковського, визначалися нові жанри — романтична балада, поема, романс тощо.
На сторінках “Вестника Европы” Гулак-Артемовський виступав із “малоросійськими баладами” “Твардовський” і “Рибалка” (1827), якими представлено романтичну баладу різних тональностей.
Балада “Твардовський” користувалася значним успіхом у читачів .“Твардовський” — це вільна переробка гумористичної балади А. Міцкевича “Пані Твардовська”, основу якої становить досить популярна у слов’янському фольклорі легенда про гульвісу-шляхтича, що запродав душу чортові. Після публікації у “Вестнике Европы” вона відразу була передрукована в журналах “Славянин”, “Dziennik Warszawski”, у “Малороссийских песнях” Максимовича, вийшла окремим виданням. “Рибалка” — переспів однойменної балади Гете (ще раніше її переклав російською мовою Жуковський) — має вже виразно романтичний характер. І знов письменник повертається до Горація – в “Вестнике Европы” Гулак-Артемовський друкує дві переробки Горацієвих од “До Пархома” (1827 ).
З 1841 року Петро Гулак-Артемовський стає ректором університету.
У 1855 році Гулак-Артемовський був обраний почесним членом Харківського університету.
В останні роки Гулак-Артемовський написав ряд ліричних медитацій в народнопісенному дусі (жодна з них за життя автора не друкувалася) — “Не виглядай, матусенько, в віконечко”, “До Любки” (останній вірш перекладений російською мовою О. Фетом), “Текла річка невеличка”.
Помітну увагу приділяє Гулак-Артемовський питанням міжслов’янських мовно-літературних взаємин, фольклорно-етнографічному вивченню слов’янських народів. Показовою, з цього погляду, є складена ним “Инструкция в руководство г. адъюнкту Срезневскому по случаю назначаемого для него путешествия по славянских землях с целию изучения славянских наречий и их литературы” (1839).
Продовжує цікавитись Гулак-Артемовський в цей останній період і літературним життям, захоплюється творами Шевченка, підтримує зв’язки з російськими, українськими, польськими діячами культури. Його обирають членом кількох науково-літературних товариств, зокрема “Московського товариства аматорів російської словесності”, “Королівського товариства друзів науки” у Варшаві.
Помер Петро Гулак-Аремовський 13 жовтня 1865 р. у Харкові.
Список літератури:
Гулак-Артемовський, П.П. Поезії / П.П. Гулак- Артемовський. – К.: Дніпро, 1989. – 262 с.
Гулак-Артемовський, П.П. Поетичні твори / П.П. Гулак- Артемовський. Поетичні твори; Повісті та оповідання / Є. Гребінка. – К.: Наук. думка, 1984. – 608 с. – (Б-ка укр. літ.).