Пилип Омелянович Козицький: до 125-річчя від дня народження українського композитора, педагога, громадського діяча

Пилип Омелянович Козицький

23.10.1893 – 27.04.1960

Пилип Козицький народився у селі Летичівка (нині в складі міста Монастирище на Черкащині у родині священика. 
Потім його спіткала традиційна доля сина особи духовного стану: духовна семінарія, згодом Київська духовна академія (1917). Під час навчання в Академії  Пилип Козицький був диригентом її хору (1914–15). Він належав до активних членів УАПЦ, зокрема, згодом він виступив  із доповіддю «Про українські церковні співи» на Всеукраїнському соборі УАПЦ (Київ, 1921).

Потім була Київська консерваторія у видатного композитора Рейнгольда Глієра, якого вважають основоположником української радянської музики, по класу композиції – у Болеслава Яворського. Ще навчаючись,  з 1918 по 1924 рік, почав викладати  у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка. У 19211928 роках Пилип Омелянович був одним з організаторів і керівників Музичного товариства імені Миколи Леонтовича.

Хоча за соціальним походженням Козицький був не тільки «з колишніх», але і з родини священнослужителя, йому дозволили викладати, а потім очолити у Харкові редакцію журналів «Музика» (1923—1927) і «Музика масам» (1928—1931). Згодом він очолив Вищий музичний комітет Народного комісаріату освіти УРСР. Саме Козицькому можна завдячувати появою і становленням в Україні мережі музичних шкіл.

Крім того, він читав лекції з історії української музики в Харківському музично-драматичному інституті до 1935 року. На посаді редактора музичних видань Пилип Козицький досліджував творчість Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Бориса Лятошинського, друкуючи матеріали у журналах і викладаючи їх студентам.

Жив Пилип Козицький у славетному будинку «Слово» на вулиці Культури разом з Миколою Хвильовим, Майком Йогансеном, Миколою Кулішем, Остапом Вишнею, Миколою Бажаном, Павлом Тичиною, Лесем Курбасом та іншими діячами розстріляного Відродження. 
Син Миколи Куліша Володимир, який по війні опинився в еміґрації у США, залишив такі спогади про Козицького, з яким Куліші жили в одному під’їзді. «Перший поверх зліва займав Пилип Козицький. Русявий, вище середнього зросту, в окулярах. Жив майже замкнуто. Родина його складалася з дружини невеличкого росту — артистки радіоцентру, малого синка Тараса, над яким трусилася уся родина, та ще й бабуня і дід — батьки Козицького. Родина Козицьких була всіма поважана і спокійно-статечна. Часто можна було чути крізь вікно, яке в літі завжди було відчинене, фортепіанну гру, або спів якоїсь оперної співачки»

Несподіванно Козицький розвівся з дружиною і виїхав до Києва у 1935 році.
У столиці (Київ став столицею радянської України влітку 1934 року) Пилип Омелянович викладав у своїй альма-матер – Київській консерваторії, навіть у 1945 році став її професором. Жив у самому центрі Києва — на вулиці Інститутській. У Києві він одружився на матері вже тоді відомої на весь СРСР юної зірки радянського кіно Гулі Корольової, яка під час війни пішла добровольцем на фронт і загинула.
Пилип Козицький у 1938 році очолив Українську державну філармонію, а 1940 року вступив до ВКП(б). 
Під час війни він з родиною евакуювався до Уфи, а коли повернувся з евакуації у 1952 році,  незабаром очолив Спілку композиторів України (нині Національна спілка композиторів України).

Музика Козицького грунтується на народно-пісенному доробку і пов’язана з традиціями української музичної класики.

Особливості виховання, різнобічне знання співочих традицій (духовних  і світських) зумовили спрямування творчих  інтересів Козицького до хорової музики. У ранніх композиціях для церковних  відправ помітне його прагнення до новацій, розширення стильових засад, пошукове поєднання елементів традицій стародавнього розспіву з національною стилістикою. Стиль його музики наближався до романтизму, згодом до постромантизму.

Козицький П. “Ой, у полі, у полі”

Педагогічне і хормейстерське обдаровання Козицького виявилося під час його співпраці з дитячим  хором 1-ї Київської гімназії (згодом 1-ї трудової школи), що став найкращим дитячим колективом міста. Микола Леонтович написав на прохання Козицького для його колективу декілька хорів до шкільної інсценізації казки Бориса Грінченка «На Русалчин Великдень», успіх якої надихнув композитора на створення однойменної опери. Для свого хору Козицький  опрацював близько 50 народних пісень; присвятив йому збірку «Десять шкільних хорів» (1922). Цим творам властива «новопісенна» манера розспіву поезій Т. Шевченка, Б. Грінченка, П. Куліша, О. Олеся, П. Тичини та ін. Потім була хорова  збірка «Волошки» (1926). У хоровому циклі «Вісім прелюдів-пісень» (1923, присвяч. пам’яті М. Леонтовича), який одразу ж став репертуарним, – вибагливий добір пісень, цілісна циклічна драматургія, психологічне  розкриття образів, віртуозна поліфонічна техніка («Ой дуб дуба», «Ой коляда-колядниця»). Циклам «Чотири народні пісні» (1927) і «Вісім українських народних новел» (Москва, 1938) притаманні глибинна настроєвість, ладово-гармонійна динаміка.

Козицький здійснив низку записів на грамплатівки.

Він написав опери: “Невідомі солдати” (1934, 2-а редакція “Жан Жірарден”, 1937), “За Батьківщину” (1943); кантати — для хору а капела “Пам’яті більшовика” (1951), для дитячого хору “Здрастуй, весно” (1952); для симф. оркестру — сюїта “Козак Голота” (1925), поему “Дочка партизана” (написана 1938 року за мотивами музики до однойменного фільму Одеської кіностудії);  диптих “Дивний флот” (1925), “Вісім українських народних новел” (1936); інструментальні ансамблі, твори для фортепіано, романси, пісні, обробки народних пісень і музику до кінофільмів  («Дочка партизана» (1934), «Повінь», «Сонячний маскарад»,«Кубанці», «Стожари»).

Козицький також писав музику до театральних вистав, зокрема театру «Березіль» Леся Курбаса (Київ, згодом Харків).

Пилип Козицький був нагороджений орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора, медалями. Помер Пилип Омелянович 27 квітня 1960 року у Києві і похований на Байковому кладовищі.

У Києві і Винниці є вулиці  названі його іменем.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *