Про Державний Прапор України

1. Блакитно-жовта барва аури – це барва інтелектуально і духовно розвиненої людини. Наші предки, для яких вона була природною, побачили в ній національний символ.

2. У період середньовіччя, коли почалась повсюдна фіксація національної символіки, на різних землях України узаконилась однакова національна барва – блакитно-жовта. На Київщині – золотий тризуб на голубому полі, в Галичині – золотий лев на голубому полі, в Перемиській землі – золотий орел на голубому. Збіг досить промовистий, якщо зважити, що ці землі на той час не були об`єднані в єдиній українській державі і що найуживанішими у тогочасних гербах і прапорах були традиційні давньоарійські кольори – білий, червоний і чорний.

3. Є версія, що слово «хохол» монгольського походження і складається з двох слів: «хох» у перекладі – синій, блакитний, а «ол» (ул) – жовтий. Нібито давніх воїнів-слов`ян під синьо-жовтими прапорами бачили на полях змагань і прозвали – «хохол».

4. Жовто-блакитний колір був настільки загально усвідомлений як національний український, що узаконення Центральною Радою жовто-блакитного прапора, як державного символу, яке сталося 22 березня 1918 року, не викликало жодного сумніву щодо правомірності цього акту.

5. Наступність поколінь проявилася і в 1992 році, коли Верховна Рада України затвердила своєю постановою від 28 січня синьо-жовтий Державний прапор незалежної України.

Інформація з книги: Братко-Кутинський О.А. Нащадки Святої Трійці. Генеза української державної символіки в дослідженні кандидата філософських наук Олексія Братка-Кутинського / Олексій Андрійович Братко-Кутинський. – К. : Білий птах, 1992. – 85 с. – (Історія. Нація. Культура).

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.