Мирослав Дочинець “Книга надиху: уроки світу, Неба і людей”.
“Ми дуже давні – і тому дещо втомлені.
Ми люди короткої пам‘яті і короткого плану – тому й носить нас у часі, як лист на вітрі.
Ми стягуємо, накопичуємо, збираємо, крадемо, не дуже охоче ділимося – тому й маємо більше за інших. Доки хтось не відбере…
Ми розсудливі, зважливі, тугодумні, довго запрягаємо і повільно їдемо, але приїжджаємо куди треба.
Ми одноосібні, але при тому двоїстої натури – тому не маємо суспільної одностайності.
Ми очікуємо більше від світу, від інших, ніж від себе – тому маємо над собою чужинців.
Ми легко пристосовуємося – тому скуті у власному розвитку.
Ми боїмося гріха, але не закону, поважаємо сусіда, але не володаря – тому в нас квола державність.
Ми обходимо клопоти, ухиляємось від обов‘язків і уникаємо загроз – тому вони накопичуються.
Ми схильні до смутку і журби – і дістаємо це сповна.
Ми живемо надіями, сподіваннями і мріями – і часто розчаровуємось.
Ми волелюбні, непокірні і горді духом – і тому дістаємо війни…”
(З бесід з Андрієм Вороном).